Постанова ВГСУ від 16.09.2015 року у справі №910/3890/15-г

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 вересня 2015 року Справа № 910/3890/15-г

Колегія суддів Вищого господарського суду України у складі:

Головуючого судді Кузьменка М.В.,

суддів Палія В.В.,

Селіваненка В.П.,

розглянувши

касаційну скаргу Дочірнього підприємства "Укравтогаз"

Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України"

на рішення господарського суду міста Києва від 16.04.2015 р. та постанову Київського апеляційного

господарського суду від 23.06.2015 р.

у справі № 910/3890/15-г господарського суду міста Києва

за позовом Публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз"

до Дочірнього підприємства "Укравтогаз"

Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України"

про стягнення 77 368,50 грн.

за участю представників:

ПАТ "Укртрансгаз" - Ковригін О.В.;

ДП "Укравтогаз" НАК "Нафтогаз України" - Новіков С.Ю.;

в с т а н о в и л а :

Публічне акціонерне товариство "Укртрансгаз" звернулося до господарського суду міста Києва з позовом та просило суд стягнути з відповідача - Дочірнього підприємства "Укравтогаз" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" 77 368,50 грн., у т.ч. 61 826,36 грн. основної заборгованості, 2 362,95 грн. пені, 5 574,54 грн. процентів річних, 3 276,80 грн. збитків від інфляції та 4 327,85 грн. штрафу.

В обгрунтування заявлених вимог позивач посилається на те, що відповідач не виконав взятих на себе зобов'язань в частині здійснення розрахунку за поставлений йому товар відповідно до умов договору поставки № Д-1111-83/192-Д від 20.09.2010 р. (а.с.9-12).

Відповідач у справі - ДП "Укравтогаз" НАК "Нафтогаз України" у відзиві на позов просить у задоволенні заявлених вимог відмовити, посилаючись на відсутність рахунків-фактур, які є підставою для оплати поставленого товару. Крім того, відповідачем подано заяву про застосування позовної давності до заявлених вимог (а.с.37-40).

Рішенням господарського суду міста Києва від 16.04.2015 р. позов задоволено частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача 61 826,36 грн. основної заборгованості, 2 362,95 грн. пені, 3 276,80 грн. збитків від інфляції та 5 574,54 грн. процентів річних (а.с.78-80).

Частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що:

- відповідач не виконав взяті на себе зобов'язання в установлений договором строк в частині здійснення розрахунків за поставлений йому товар;

- договором встановлена відповідальність за невиконання зобов'язання щодо оплати поставленого товару у вигляді пені, у зв'язку з чим, вимоги позивача у цій частині мотивовані;

- у задоволенні вимоги про стягнення штрафу на підставі ч. 2 ст. 231 ГК України відмовлено, у зв'язку з тим, що підприємство позивача не відноситься до державного сектору економіки;