Постанова ВГСУ від 16.09.2014 року у справі №923/390/14

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 вересня 2014 року Справа № 923/390/14 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючого судді Ємельянова А.С. (доповідач у справі)

суддів Акулової Н.В.,

Владимиренко С.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуГенічеської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Херсонській області на рішеннягосподарського суду Херсонської області від 05.06.2014 р. (суддя Литвинова В.В.) та на постановуОдеського апеляційного господарського суду від 23.07.2014 р. (судді: Савицький Я.Ф., Гладишева Т.Я., Журавльов О.О.) у справі№ 923/390/14 господарського суду Херсонської області за позовомГенічеської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Херсонській області доГенічеської дослідної станції Інституту сільського господарства степової зони Національної Академії аграрних наук України простягнення 5 049 грн. 56 коп. за участю представників: від позивача не з'явились від відповідача не з'явились

В С Т А Н О В И В :

Рішенням господарського суду Херсонської області від 05.06.2014 р. у справі №925/390/14, залишеним без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 23.07.2014 р., відмовлено в задоволенні позовних вимог Генічеської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Херсонській області (далі - Генічеська ОДПІ) до Генічеської дослідної станції Інституту сільського господарства степової зони Національної Академії аграрних наук України про стягнення 5 049 грн. 56 коп.

Не погодившись з прийнятими господарськими судами попередніх інстанцій судовими рішеннями, Генічеська ОДПІ звернулась з касаційною скаргою до Вищого господарського суду України, в якій просить скасувати постанову Одеського апеляційного господарського суду від 23.07.2014 р. та рішення господарського суду Херсонської області від 05.06.2014 р. у справі №925/390/14.

Касаційна скарга мотивована тим, що судами першої та апеляційної інстанцій при винесені оскаржуваних судових рішень порушено норми матеріального та процесуального права.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 04.09.2014 р., колегією суддів у складі: головуючий суддя - Демидова А.М., судді - Владимиренко С.В., Ємельянов А.С. (доповідач у справі), касаційну скаргу Генічеської ОДПІ прийнято до провадження та призначено до розгляду на 16.09.2014 р.

Розпорядженням Заступника Секретаря першої судової палати від 16.09.2014 р. №02-05/415, у зв'язку з перебуванням судді Демидової А.М. у відпустці, сформовано колегію суддів у наступному складі: головуючий суддя - Ємельянов А.С. (доповідач у справі), судді - Акулова Н.В., Владимиренко С.В.

В судове засідання 16.09.2014 р. представники сторін не з'явились, про причини неявки суд не повідомили.

Відповідно до ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, сторони зобов'язані добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

З врахуванням вищенаведеного, судова колегія приходить до висновку про можливість розгляду касаційної скарги без участі представників позивача та відповідача.

Колегія суддів, вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи касаційної скарги, дослідивши правильність застосування господарськими судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи та досліджено судами попередніх інстанцій, 23.09.1997 р. між відділенням Державного казначейства України в Генічеському районі та Генічеською ГС укладено договір б/н про надання фінансової допомоги на проведення комплексу робіт в осінньо-зимовий період 1997/1998 р.р.

Пунктом 1.1 вказаного договору передбачено, що відділення Державного казначейства України надає сільськогосподарському товаровиробнику фінансову допомогу в сумі 2 800 грн. 00 коп. для проведення комплексу робіт в осінньо-зимовий період 1997/1998 р.р. на умовах повернення до 01.10.1998 р.

При відсутності коштів сільськогосподарське підприємство (фермерське господарство) повертає фінансову допомогу продовольчим зерном до 01.09.1998 р. в кількості, що відповідає сумі отриманої фінансової допомоги за цінами, що складуться на біржових торгах України за спотовими контрактами шляхом закладання його на підприємствах ДАК "Хліб України" для державних потреб. Вказане передбачено п. 3.2 договору б/н від 23.09.1997 р.

Згідно з п.п. 4.1, 4.2 договору про надання фінансової допомоги, останній набирає чинності з моменту перерахування коштів сільськогосподарському підприємству і діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань. Зобов'язання за даним договором вважаються виконаними повністю після повернення фінансової допомоги сільськогосподарським підприємством.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

За приписами ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутністю таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін), що закріплено в ст. 530 Цивільного кодексу України.

Предметом судового розгляду у справі №925/390/14 є вимога позивача до відповідача про стягнення боргу у сумі 5 049 грн. 56 коп., який за твердженнями заявника касаційної скарги виник внаслідок не повернення Генічеською дослідною станцією Інституту сільського господарства степової зони Національної Академії аграрних наук України позики в сумі 2 800 грн. 00 коп. та нарахування на вказану прострочену заборгованість пені за період з 01.01.2004 р. по 10.03.2011 р. в сумі 2 249 грн. 56 коп.

Статтею 33 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно з ч. 1 ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Пунктом 4 постанови пленуму Вищого господарського суду України №6 від 23.03.2012 р. "Про судове рішення" передбачено, що господарським судам слід виходити з того, що рішення може ґрунтуватись лише на тих доказах, які були предметом дослідження і оцінки судом. При цьому необхідно мати на увазі, що згідно зі статтею 43 Господарського процесуального кодексу України наявні докази підлягають оцінці у їх сукупності і жодний доказ не має для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

З огляду на приписів вищевикладених правових норм, судами попередніх інстанцій встановлено, що позивачем по справі не надано суду належних та допустимих доказів надання відділенням Державним казначейством України відповідачу фінансової допомоги у сумі 2 800 грн. 00 коп. за договором б/н від 23.09.1997 р.