Постанова ВГСУ від 16.09.2014 року у справі №910/22525/13

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 вересня 2014 року Справа № 910/22525/13 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючого судді Ємельянова А.С. (доповідач у справі),

суддів Акулової Н.В.

Владимиренко С.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуЖитлово-будівельного кооперативу "5-й Радянський" на рішеннягосподарського суду міста Києва від 24.12.2013 р. (суддя Якименко М.М.)та на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 11.08.2014 р. (судді: Лобань О.І., Майданевич А.Г., Федорчук Р.В.)у справі№ 910/22525/13 господарського суду міста Києваза позовомУкраїнського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта", в особі Київської міської дирекції УДППЗ "Укрпошта"доЖитлово-будівельного кооперативу "5-й Радянський"провизнання недійсним договору оренди нерухомого майна та стягнення 30 106 грн. 19 коп.за участю представників: від позивачаФедько В.М., довіреність №12-38 від 20.01.2014 р.від відповідачаБоровенко Д.В., довіреність №3 від 14.03.2014 р., Манаєнко Д.В. - керівник, відповідно до виписки з ЄДР серія АГ №316141 від 12.08.2013 р.

В С Т А Н О В И В:

Українське державне підприємство поштового зв'язку "Укрпошта", в особі Київської міської дирекції УДППЗ "Укрпошта" (далі - УДППЗ "Укрпошта", в особі Київської міської дирекції УДППЗ "Укрпошта"), звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Житлово-будівельного кооперативу "5-й Радянський" (далі - ЖБК "5-й Радянський") про визнання недійсним договору оренди нерухомого майна та стягнення коштів 30 106 грн. 19 коп.

Рішенням господарського суду міста Києва від 24.12.2013 р. у справі № 910/22525/13, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 11.08.2014 р., позов задоволено повністю, визнано недійсним з моменту укладення договір оренди нерухомого майна №61-1571 від 01.08.2011 р., стягнуто з відповідача на користь позивача 30 106 грн. 19 коп. основного боргу та 2 867 грн. 50 коп. судового збору.

Не погодившись з вказаними судовими рішеннями господарських судів попередніх інстанцій, відповідач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Київського апеляційного господарського суду від 11.08.2014 р., рішення господарського суду міста Києва від 24.12.2013 р. та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

Касаційна скарга мотивована невідповідністю висновків місцевого та апеляційного господарських судів обставинам справи та невірним застосування вказаними судами норм матеріального та процесуального права.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 08.09.2014 р., колегією суддів у складі: головуючий суддя - Демидова А.М., судді - Владимиренко С.В., Ємельянов А.С. (доповідач у справі), касаційну скаргу ЖБК "5-й Радянський" прийнято до провадження та призначено до розгляду на 16.09.2014 р.

Розпорядженням Заступника Секретаря першої судової палати від 16.09.2014 р. №02-05/415, у зв'язку з перебуванням судді Демидової А.М. у відпустці, сформовано колегію суддів у наступному складі: головуючий суддя - Ємельянов А.С. (доповідач у справі), судді - Акулова Н.В., Владимиренко С.В.

Через відділ документального забезпечення діяльності судових палат Вищого господарського суду України представником позивача подано відзив на касаційну скаргу.

В судове засідання 16.09.2014 р. з'явились представники позивача та відповідача.

Представники відповідача в судовому засіданні підтримали доводи викладені в касаційній скарзі, просили скасувати постанову Київського апеляційного господарського суду від 11.08.2014 р., рішення господарського суду міста Києва від 24.12.2013 р. та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

Представник позивача в судовому засіданні заперечив проти касаційної скарги, просив оскаржувану постанову господарського суду апеляційної інстанції залишити без змін.

Колегія суддів, вивчивши матеріали справи, заслухавши представників сторін, обговоривши доводи касаційної скарги, дослідивши правильність застосування господарськими судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 01.08.2011 р. між УДППЗ "Укрпошта", в особі Київської міської дирекції УДППЗ "Укрпошта", (орендар) та ЖБК "5-й Радянський" (орендодавець) укладено договір оренди нерухомого майна, за умовами п. 1.1 якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування нерухоме майно ЖБК "5-й Радянський", а саме нежитлові приміщення площею 176,8 кв.м (далі - майно), розміщені на 1-му поверсі будинку за адресою: м. Київ, вул. Гоголівська, 1-3, літ. А.

За умовами вказаного договору орендар вступає у строкове платне користування майном у термін, указаний у договорі, але не раніше дати підписання сторонами цього договору та акта приймання-передавання майна.

Відповідно до п. 10.2 договору цей договір укладено строком на 2 роки 364 дні, отже, останній діє з 01 серпня 2011 року до 31 серпня 2014 року включно.

На виконання договору оренди №61-1571 від 01.08.2011 р. між сторонами підписано акт приймання-передавання в оренду нерухомого майна та розрахунок плати за перший /базовий/ місяць оренди.

Згідно із довідкою про сплату Київською міською дирекцією УДППЗ "Укрпошта" орендної плати за договором №61-1571 від 01.08.2011 р., у період з серпня по жовтень 2011 року позивачем сплачено відповідачу 30 106 грн. 19 коп. орендної плати за оспорюваним договором.

Вищевказані обставини досліджені судами попередніх інстанцій та не заперечуються сторонами по справі.

При цьому, предметом судового розгляду по справі є позовні вимоги позивача до відповідача про визнання недійсним договору оренди №61-1571 від 01.08.2011 р., у зв'язку з тим, що відповідач не набув права власності на нежилі приміщення, що складають предмет оренди, а, отже, не міг передавати вказане нерухоме майно в оренду. Крім того, позивач заявляє вимогу про стягнення з орендодавця 30 106 грн. 19 коп., як безпідставно одержаних від орендаря грошових коштів.

Відповідно до ст. 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

Згідно з ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та, в разі задоволення позовних вимог, зазначати в судовому рішенні в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин, що зазначено в абз. 4 пп. 2.1 п. 2 постанови пленуму Вищого господарського суду України №11 від 29.05.2013 р. "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними".