Постанова ВГСУ від 16.09.2014 року у справі №910/126/14

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 вересня 2014 року Справа № 910/126/14 Вищий господарський суд України в складі колегії

суддів:Грейц К.В. - головуючого(доповідача), Глос О.І., Сибіги О.М.,розглянувши матеріали касаційної скарги Публічного акціонерного товариства "Київенерго" в особі структурного відокремленого підрозділу "Київські електричні мережі"на постановувід 21.05.2014Київського апеляційного господарського судуу справі Господарського суду міста Києва № 910/126/14за позовомПублічного акціонерного товариства "Київенерго" в особі структурного відокремленого підрозділу "Київські електричні мережі"до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4простягнення 11935,20 грн.,за участю представників: позивача - Кравець Т.П.відповідача -ОСОБА_4 (особисто)ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 24.03.2014 у справі №910/126/14 (суддя Удалова О.Г.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 21.05.2014 (колегія суддів у складі головуючого судді Федорчука Р.В., суддів Лобаня О.І., Майданевича А.Г.), відмовлено в задоволенні позовних вимог Публічного акціонерного товариства "Київенерго" в особі структурного відокремленого підрозділу "Київські електричні мережі" (далі-позивач) до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 (далі-відповідач) про стягнення 11935,20 грн заборгованості за договором про приєднання до електричних мереж №3685/37388/4/25272 від 12.03.2008.

Позивач з рішенням та постановою у справі не згоден, в поданій касаційній скарзі просить їх скасувати та прийняти нове рішення про задоволення позову, посилаючись на порушення та неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, а саме: ст. ст. 251-254, 257, 261, 525, 526, 530, 625, 627, 629, 632, 901 Цивільного кодексу України, ст. ст. 179, 184, 193, 198 Господарського кодексу України, ст. ст. 33, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України.

Зокрема, скаржник вважає, що відповідач в порушення умов укладеного між сторонами договору не сплатив грошових коштів відповідно до розрахунку плати за приєднання електроустановок замовників, який був складений та підписаний сторонами 22.05.2008, у зв'язку з чим вказує на наявність підстав для задоволення позовних вимог.

У письмових поясненнях відповідач заперечує проти задоволення касаційної скарги.

Розпорядженням Секретаря другої судової палати від 15.09.2014 № 03-05/1774 у зв'язку з перебуванням судді Бакуліної С.В. у відпустці для розгляду касаційної скарги у даній справі сформовано колегію суддів у складі: головуючий Грейц К.В. (доповідач), Глос О.І., Сибіга О.М.

Заслухавши пояснення присутніх у відкритому судовому засіданні представників сторін, перевіривши доводи касаційної скарги, правильність застосування судами попередніх інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судами попередніх інстанцій під час розгляду справи встановлено, що 12.03.2008 між Акціонерною енергопостачальною компанією "Київенерго" (правонаступником якої є позивач), в особі філіалу "Кабельні мережі Київенерго" (власник) та Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_4 (замовник) укладено договір про приєднання до електричних мереж №3685/37388/4/25272, за умовами якого власник здійснює приєднання та підключення електроустановок замовника до своїх електричних мереж після виконання замовником за власний рахунок: технічних умов у повному обсязі; розроблення та узгодження проектної документації; укладення замовником договору про постачання електричної енергії та у необхідних випадках договору про спільне використання технологічних електричних мереж або договору про технічне забезпечення електропостачання (п.1.1 договору); замовник зобов'язувався здійснити оплату послуг за приєднання згідно з розрахунком, передбаченим п. 3.1 договору (п.1.2 договору); замовник зобов'язаний оплатити вартість наданих власником послуг з приєднання до електричних мереж у точці приєднання згідно з розрахунком, передбаченим п.3.1 договору (п.2.2.10 договору); плата за приєднання електроустановок замовника визначається у розрахунку, наданому замовнику, складеному на підставі узгодженої проектної документації та відповідно до Методики та ППЕЕМ, який після підписання сторонами стає невід'ємною частиною цього договору (п.3.1 договору); оплата послуг за приєднання електроустановок замовника до електричних мереж власника проводиться замовником протягом 20 робочих днів після одержання розрахунку, однак не пізніше ніж за 5 робочих днів до підключення електроустановок замовника (п.3.2 договору); договір набуває чинності з моменту його підписання та діє до повного виконання сторонами зобов'язань за ним та строку дії технічних умов (п.6.1 договору).

Зазначений в умовах договору розрахунок плати за приєднання замовника було складено та підписано сторонами 22.05.2008 у вигляді попереднього розрахунку, відповідно до якого вартість послуг з приєднання склала 11935,20 грн.

22.11.2010 між сторонами у справі було укладено договір про постачання електричної енергії №425131.

Зазначаючи про те, що замовником не виконано визначених договором зобов'язань з оплати послуг за приєднання до електроустановки, Публічне акціонерне товариство "Київенерго" в особі структурного відокремленого підрозділу "Київські електричні мережі" звернулось до господарського суду з позовом про стягнення з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 11935,20 грн, вимоги якого обґрунтовані, зокрема, приписами ст. ст. 525, 526, 530 Цивільного кодексу України.

Вирішуючи спір у справі, місцевий господарський суд виходив з того, що внаслідок укладення сторонами договору про приєднання до електричних мереж та підписання ними 22.05.2008 розрахунку плати за приєднання у відповідача з'явився обов'язок з оплати визначеної в розрахунку суми, виконання якого так і не було доведено останнім. Разом з тим, враховуючи подану відповідачем заяву про застосування позовної давності, місцевий господарський суд дійшов висновку про відмову в позові з підстав пропуску встановленого нормами законодавства строку звернення особи до суду.

Апеляційний господарський суд, дійшов висновку про обґрунтованість рішення місцевого господарського суду щодо відсутності підстав для задоволення позову та поряд з цим також зазначив, що позивачем не доведено обставин виконання сторонами умов договору приєднання.

Колегія суддів погоджується з висновками, попередніх судових інстанцій про відсутність підстав для задоволення позову, з огляду на таке.

Статтею 193 Господарського кодексу України встановлено обов'язок суб'єктів господарювання та інших учасників господарських відносин виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Стаття 526 ЦК України передбачає, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Як вбачається з матеріалів справи, сума грошових коштів за приєднання замовника до електричних мереж була визначена сторонами в попередньому розрахунку плати за приєднання до електроустановок, що є невід'ємною частиною укладеного між сторонами договору №3685/37388/4/25272 від 12.03.2008. При цьому, визначення сторонами в умовах вищевказаного додатку дати його здійснення - 22.05.2008 свідчить, що на вказану дату такий розрахунок було представлено замовнику та підписано останнім.

Відтак, враховуючи умови укладеного між сторонами договору №3685/37388/4/25272 від 12.03.2008 щодо строків оплати - в 20-денний термін з дати отримання замовником розрахунку, який було здійснено та підписано сторонами 22.05.2008, а також встановлені місцевим господарським судом обставини ненадання відповідачем належних доказів на підтвердження виконання своїх зобов'язань щодо оплати спірної суми, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про наявність порушеного права позивача.

Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно до ст. 267 ЦК України заява про захист цивільного права або інтересу має бути прийнята судом до розгляду незалежно від спливу позовної давності. Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Проте, у випадку, коли суд на підставі досліджених у судовому засіданні доказів установить, що право позивача, про захист якого він просить, відповідачем не порушено, ухвалюється рішення про відмову в задоволенні позову саме з цих підстав, а не через пропуск строку давності. Якщо ж буде встановлено, що таке право позивача порушено і строк позовної давності пропущено без поважних причин, суд ухвалює рішення, яким відмовляє в позові у зв'язку із закінченням строку давності, а при визнанні причини пропуску цього строку поважною порушене право має бути захищене (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 11.12.2007 у справі № 17/255-15/389 та в п. 2.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 №10 "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішення господарських спорів").

Отже, враховуючи встановлення місцевим господарським судом обставин наявності порушеного права позивача та відсутності поважних причин для відновлення позовної давності, про застосування якої відповідачем зроблено заяву 27.01.2014, колегія суддів вважає висновки попередніх судових інстанцій про відмову в задоволенні позову законними та обґрунтованими.

Доводи скаржника щодо необхідності обчислення позовної давності починаючи з моменту фактичної подачі напруги замовнику, колегія суддів вважає безпідставними, адже за змістом пункту 3.2 укладеного між сторонами договору порушення права власника на отримання спірної суми пов'язано з несплатою замовником грошових коштів протягом 20-ти денного строку з моменту одержання ним розрахунку. При цьому, встановлення іншої умови кінцевої дати розрахунку - не пізніше ніж за 5 робочих днів до підключення електроустановок замовника, в контексті зазначеного пункту договору, не спростовують необхідності внесення замовником плати за приєднання протягом 20-ти робочих днів з дати отримання розрахунку, а, навпаки, передбачає виключну підставу для зменшення такого строку внаслідок можливості фактичного підключення електроустановок замовника до його спливу.

Крім того, як встановлено судом першої інстанції і вбачається з матеріалів справи, між сторонами складено акт №0209000998 від 11.11.2010 опломбування засобів електричної енергії та акт №0202000459 від 11.11.2010 допуску до експлуатації електроустановок.