Постанова ВГСУ від 16.08.2016 року у справі №925/125/16

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 серпня 2016 року Справа № 925/125/16 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого:Панової І.Ю.,суддів:Жукової Л.В., Погребняка В.Я.,

розглянувши касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірми "Ліга"на постанову у справіКиївського апеляційного господарського суду від 16.06.2016 № 925/125/16 господарського суду Черкаської областіза позовом до третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивачаТовариства з обмеженою відповідальністю "Святослав" Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма "Ліга" Публічне акціонерне товариство Комерційний банк "ПриватБанк"провитребування майна із чужого незаконного володіння за участю представників сторін: від Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірми "Ліга" - Мельник О.Ю., від Публічного акціонерного товариства Комерційного банку "ПриватБанк" - Тузова В.О.

ВСТАНОВИВ :

Товариство з обмеженою відповідальністю "Святослав", в особі ліквідатора - арбітражного керуючого Юдицького О.В. (далі - ТОВ "Святослав", позивач) звернулось до господарського суду Черкаської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма Ліга" (далі - ТОВ "Агрофірма Ліга", відповідач) про витребування від ТОВ "Агрофірма Ліга" та про передачу ТОВ "Святослав", на підставі статей 330, 387, 1212 Цивільного кодексу України, наступної сільськогосподарської техніки: комбайну зернозбирального САSЕ 8010, 2008 року випуску, номер заводський НАJ 202064, номер державної реєстрації 21542СА, балансовою вартістю 650 000,00 грн; жатки 9 м. Flex, 2008 року випуску, номер заводський СВJ 041176, з додатковою приставкою для збирання соняшника, балансовою вартістю 170 000,00 грн.

Рішенням господарського суду Черкаської області від 24.03.2016 у справі № 925/125/16 в задоволенні позову ТОВ "Святослав", в особі ліквідатора - арбітражного керуючого Юдицького О.В. до ТОВ "Агрофірма Ліга", третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Публічне акціонерне товариство Комерційний банк "ПриватБанк" (далі - ПАТ КБ "ПриватБанк", банк) про витребування майна із чужого незаконного володіння - відмовлено повністю.

Не погодившись із вказаним рішенням суду, ПАТ КБ "ПриватБанк" звернулось із апеляційною скаргою до Київського апеляційного господарського суду, в якій просило скасувати рішення господарського суду Черкаської області від 24.03.2016 та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити в повному обсязі.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 16.06.2016 у справі № 925/125/16 задоволено апеляційну скаргу ПАТ КБ "ПриватБанк", рішення господарського суду Черкаської області від 24.03.2016 у справі № 925/125/16 скасовано.

Прийнято нове судове рішення, яким:

"Позов задоволено повністю.

Витребувано від відповідача ТОВ "Агрофірма Ліга" та зобов'язано передати позивачу ТОВ "Святослав" наступну сільськогосподарську техніку: комбайн зернозбиральний САSЕ 8010, 2008 року випуску, номер заводський НАJ 202064, номер державної реєстрації 21542СА, балансовою вартістю 650 000,00 грн; жатку 9 м. Flex, 2008 року випуску, номер заводський СВJ 041176, з додатковою приставкою для збирання соняшника, балансовою вартістю 170 000,00 грн. Стягнуто 12 300,00 грн судового збору.".

Стягнуто з відповідача ТОВ "Агрофірма Ліга" на користь третьої особи ПАТ КБ "ПриватБанк" 13 530,00 грн судового збору за подання апеляційної скарги. Зобов'язано господарський суд Черкаської області видати відповідні накази.

Не погоджуючись із прийнятою судом апеляційної інстанції постановою, ТОВ "Агрофірма Ліга" звернулось до Вищого господарського суду України із касаційною скаргою, просило скасувати постанову Київського апеляційного господарського суду від 16.06.2016 у справі № 925/125/16 та залишити в силі рішення господарського суду Черкаської області від 24.03.2016 у справі № 925/125/16, судовий збір у розмірі 14 760,00 грн за подання касаційної скарги покласти на ПАТ КБ "ПриватБанк", посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права, зокрема, п. 3 ч. 1 ст. 388 ЦК України.

Переглянувши у касаційному порядку прийняту судом апеляційної інстанції постанову, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню, з огляду на таке.

Судом першої інстанції в рішенні від 24.03.2016 встановлено, що позовні вимоги позивача мотивовані тим, що вказана у позові сільськогосподарська техніка знаходилась у власності позивача та була передана ПАТ КБ "ПриватБанк" в заставу для забезпечення його вимог по кредитному договору, однак була продана позивачем без згоди банку - Товариству з обмеженою відповідальністю "Черкаси-Дніпро" (далі - ТОВ "Черкаси-Дніпро") по договору купівлі-продажу сільськогосподарської техніки № 07.04/09-1 і № 07.04/09-2 від 07.04.2009, яке в подальшому на підставі договору купівлі-продажу № 04/11 від 13.01.2011 продало вказану с/г техніку відповідачу - ТОВ "Агрофірма Ліга". Названі договори купівлі-продажу сільськогосподарської техніки № 07.04/09-1 і № 07.04/09-2 від 07.04.2009 визнані недійсними постановою Київського апеляційного господарського суду від 06.11.2013 у справі № 04/01/11, що залишена без змін постановою Вищого господарського суду України від 12.08.2014.

Відповідач у відзиві на позов просив суд застосувати позовну давність та повністю відмовити в його задоволенні.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог про витребування майна із чужого незаконного володіння, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач є добросовісним набувачем спірного майна, придбаного ним у ТОВ "Черкаси-Дніпро" за відплатним договором купівлі-продажу № 04/11 від 13.01.2011, тому позивач може витребувати це майно від відповідача лише з підстав, передбачених пунктами 1-3 ч. 1 ст. 388 ЦК України, які, як встановлено господарським судом, у даному випадку відсутні, а доказів їх наявності позивачем не надано.

Крім того, місцевий господарський суд зазначив, що норми ст. 1212 ЦК України не підлягають застосуванню до спірних правовідносин, оскільки відповідач набув спірне майно не за рахунок іншої особи без достатньої правової підстави, а за власний рахунок і за наявності достатньої правової підстави - дійсного договору купівлі-продажу № 04/11 від 13.01.2011.

При цьому, суд першої інстанції дійшов висновку, що з визнанням недійсними укладених між позивачем та ТОВ "Черкаси-Дніпро" договорів купівлі-продажу від 07.04.2009 №07.04/09-1 і №07.04/09-2 у позивача не виникло права на витребування від відповідача придбаної останнім у ТОВ "Черкаси-Дніпро" за відплатним договором купівлі-продажу сільськогосподарської техніки.

Щодо заяви відповідача про застосування позовної давності, господарський суд зазначив, що підстави для її застосування відсутні, оскільки, як встановлено судом першої інстанції, відповідач є добросовісним набувачем спірної сільськогосподарської техніки, право позивача в даному випадку не порушене.

Суд апеляційної інстанції в оскаржуваній постанові від 16.06.2016 із висновками суду першої інстанції про відсутність підстав для застосування ст.ст. 388, 1212 ЦК України не погодився.

Оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що оскільки у справі, яка переглядається, за судовим рішенням було визнано недійсними договори купівлі-продажу № 07.04/09-1 та № 07.04/09-2 від 07.04.2009, укладені між ТОВ "Святослав" та ТОВ "Черкаси-Дніпро", що підтверджується постановою Київського апеляційного господарського суду від 06.11.2013 у справі № 04/01/11, залишеною без змін постановою Вищого господарського суду України від 12.08.2014, то слід вважати, що майно вибуло з володіння власника поза його волею й він має право витребувати його від добросовісного набувача за правилами статті 388 ЦК України.

При цьому, суд другої інстанції посилався на правову позицію, яка міститься в постановах Верховного Суду України від 11.06.2014 № 6-52цс14 та від 24.06.2015 № 6-251цс15, а саме, що якщо майно вибуло з володіння власника на підставі рішення суду, ухваленого щодо цього майна, але в подальшому скасованого, то слід вважати, що таке майно вибуло з володіння власника поза його волею.

Крім того, суд апеляційної інстанції зазначив, що відповідач ТОВ "Агрофірма Ліга" придбав спірне майно у ТОВ "Черкаси-Дніпро", тобто у товариства, яке не мало права його відчужувати, оскільки не набуло права власності на майно у зв'язку з визнанням недійсним за судовим рішенням договорів купівлі-продажу № 07.04/09-1 та № 07.04/09-2 від 07.04.2009.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що оскільки спірне майно вибуло з володіння ТОВ "Святослав" поза його волею, то до спірних правовідносин слід застосувати ст.ст. 387, 388 ЦК України, а тому, на думку суду апеляційної інстанції, правові висновки суду першої інстанції є помилковими та такими, що не відповідають вимогам закону.

Відхиляючи доводи відповідача щодо наявності підстав для застосування до спірних правовідносин строку позовної давності, який, на думку відповідача, сплив 07.04.2009, суд апеляційної інстанції, враховуючи приписи ч. 1 ст. 261 ЦК України, зазначив, що оскільки ухвалу господарського суду Черкаської області від 01.08.3013 у справі № 04/01/11, було скасовано постановою Київського апеляційного господарського суду - 06.11.2013, то саме з моменту прийняття вказаної постанови, якою фактично було встановлено порушення права власності позивача на спірне майно, у останнього, як у власника майна, виникло право на подання віндикаційного позову, а відтак, фактично станом на дату звернення до суду з цим позовом (12.02.2016) строк позовної давності позивачем не було пропущено.

Враховуючи все вищезазначене, суд апеляційної інстанції в оскаржуваній постанові від 16.06.2016 дійшов висновку про скасування рішення суду першої інстанції від 24.03.2016 та прийняття нового рішення про задоволення позовних вимог.