ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16 серпня 2016 року Справа № 911/151/16
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого Демидової А.М. (доповідач у справі),суддів:Воліка І.М., Шевчук С.Р.,розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Іскра"на рішення та постановугосподарського суду Київської області від 17.03.2016 Київського апеляційного господарського суду від 13.06.2016 у справі№ 911/151/16 господарського суду Київської областіза позовомПублічного акціонерного товариства "Іскра"доФізичної особи-підприємця ОСОБА_4 простягнення коштів,за участю представників: від позивачаКіт М.С.від відповідачане з'явився
ВСТАНОВИВ:
У грудні 2015 року Публічне акціонерне товариство "Іскра" (далі - ПАТ "Іскра") звернулося до господарського суду Київської області з позовом до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 (далі - ФОП ОСОБА_4.) про стягнення 318 554,83 грн. боргу, 251 832,00 грн. інфляційних нарахувань та 20 214,00 грн. трьох відсотків річних.
Рішенням господарського суду Київської області від 17.03.2016 у справі № 911/151/16 (суддя Чонгова С.І.) у задоволенні позовних вимог ПАТ "Іскра" відмовлено повністю.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 13.06.2016 (колегія суддів у складі: Зеленіна В.О. - головуючого, Жук Г.А., Зубець Л.П.) рішення господарського суду Київської області від 17.03.2016 у справі № 911/151/16 залишено без змін.
Не погоджуючись з рішенням господарського суду Київської області від 17.03.2016 та постановою Київського апеляційного господарського суду від 13.06.2016 у справі № 911/151/16, ПАТ "Іскра" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить суд скасувати оскаржувані судові акти і задовольнити позовну заяву ПАТ "Іскра".
В обґрунтування своїх вимог скаржник посилається на те, що оскаржувані рішення та постанова прийняті з неправильним застосуванням норм матеріального права.
Ухвалою Вищого господарського суду України від 02.08.2016 колегією суддів у складі: Демидової А.М. - головуючого (доповідач у справі), Воліка І.М., Шевчук С.Р. прийнято зазначену касаційну скаргу ПАТ "Іскра" до касаційного провадження та призначено її розгляд у судовому засіданні на 16.08.2016 о 10 год. 50 хв.
16.08.2016, до початку судового засідання, через канцелярію Вищого господарського суду України від відповідача надішли письмові пояснення у справі № 911/151/16.
Учасники судового процесу, згідно з приписами ст. 1114 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), були належним чином повідомлені про день, час і місце розгляду касаційної скарги, однак відповідач передбаченим законом правом на участь у розгляді скарги касаційною інстанцією не скористався.
Заслухавши представника позивача, дослідивши матеріали справи, оцінивши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування господарськими судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Як встановлено господарськими судами попередніх інстанцій, 01.04.2011 між ФОП ОСОБА_4 (Експедитор-Замовник) та ПАТ "Іскра" (Перевізник) було укладено договір № 01/04/11 надання та організації послуг (далі - Договір).
Відповідно до умов Договору Перевізник взяв на себе зобов'язання перевозити наданий йому Експедитором-Замовником вантаж у міжнародному та міжміському сполученні автомобільним транспортом і видати вантаж уповноваженій особі Замовника (або іншій особі) на його одержання та надати при цьому інші додаткові передбачені цим Договором послуги, а Замовник зобов'язався після отримання послуг сплатити за них обумовлену плату (п. 1.1 Договору).
У п. 1.2 Договору сторони домовились, що Замовник виступає від імені, за дорученням та за рахунок свого клієнта. Перевізник для виконання своїх зобов'язань за цим Договором здійснює перевезення вантажів та гарантує, що має всі необхідні ліцензії, дозволи та документи для безперешкодного здійснення перевезень вантажів в повній відповідності з умовами Договору.
Згідно з п. 1.4 Договору кожне окреме перевезення здійснюється на основі заявки, яка при погоджені сторонами є невід'ємною частиною даного Договору. Розмір та обсяг робіт Перевізника визначають всі подані Замовником заявки.
Сторонами у п. 3.1 Договору узгоджено, що вартість послуг по кожному окремому перевезенню визначається у заявці на перевезення.
У п. 3.2 Договору сторони погодили, що оплату за послуги Замовник здійснює протягом 20 банківських днів та за умови отримання від Перевізника оригіналів документів, вказаних в п. 2.2.14, якщо інше не вказано в заявці. Оплата проводиться на основі оригіналу даного Договору з мокрими відтисками печаток і всіх правильно оформлених документів, вказаних в п. 2.2.14 Договору. При ненаданні Перевізником оригіналу акта про брак, про який зазначено в ТТН/CMR на перевезення, Замовником затримується оплата за перевезення до отримання від Перевізника акта про брак і визначення ступеня вини Перевізника і суми для відшкодування.
Договір набирає сили з моменту підписання його сторонами і діє до 31.12.2011. Якщо за один місяць до закінчення терміну дії даного договору жодна із сторін не повідомить одна одну про своє бажання розірвати його, Договір вважається пролонгованим на тих самих умовах на наступний рік (п. 7.9 Договору).
Як встановили суди попередніх інстанцій, на виконання умов Договору позивач у період з липня 2013 року по жовтень 2013 року надав послуги з перевезення на загальну суму 318 554,83 грн., що підтверджується заявками на транспорт (а.с. 19, 25, 31, 38, 44, 50, 56, 62, 68, 74, 80, 86, 92), міжнародними товарно-транспортними накладними (а.с. 20, 26, 32, 39, 45, 51, 57, 63, 69, 75, 81, 87, 93) та актами здачі-прийняття робіт (надання послуг) (а.с. 24, 30, 37, 43, 49, 55, 61, 67, 73, 79, 85, 91, 97).
Надіслання позивачем відповідачу зазначених документів та їх отримання останнім підтверджується наявними у матеріалах справи копіями списків згрупованих поштових відправлень, фіскальних чеків, журналу реєстрації вихідної кореспонденції, повідомленнями про вручення поштового відправлення.
Однак, у порушення умов Договору, відповідач у встановлений строк не здійснив оплату перевезень, внаслідок чого утворилась заборгованість у загальній сумі 318 554,83 грн., на яку позивачем нараховані 251 832,00 грн. втрат від інфляції за період з жовтня 2013 року по листопад 2015 року та 20 214,00 грн. 3% річних за період з 03.10.2013 по 18.12.2015.
Предметом позову у даній справі є вимоги про стягнення з відповідача суми основного боргу, нарахованих інфляційних втрат та 3% річних.
У відзиві на позов, поданому під час розгляду справи у суді першої інстанції, відповідач заявив про застосування позовної давності, у зв'язку з чим просив суд відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
За змістом частини першої статті 261 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи. Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв'язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення (пп. 2.2 п. 2 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 № 10 "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів").
Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Сервіси для юристів