Постанова ВГСУ від 16.07.2015 року у справі №922/2340/13

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 липня 2015 року Справа № 922/2340/13

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого - суддіДерепи В.І.суддів :Грека Б.М., - (доповідача у справі), Кривди Д.С.розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуАкціонерної компанії "Харківобленерго"на постановуХарківського апеляційного господарського суду від 27.04.15у справі№922/2340/13господарського судуХарківської областіза позовомАкціонерної компанії "Харківобленерго"доКомунального підприємства "Харківводоканал"простягнення сумиза участю представників від:позивачаСолдатенко А.М. (дов. від 30.04.15)відповідачаЮдін М.В. (дов. від 25.11.14)

В С Т А Н О В И В :

Акціонерна компанія "Харківобленерго" звернувся до господарського суду Харківської області з позовом про стягнення з Комунального підприємства "Харківводоканал" 1557164,15 грн., в тому числі: 3% річних в розмірі 877798,23 грн. та індексу інфляції в розмірі 679365,92 грн., нарахованих на прострочену заборгованість за договором про постачання електричної енергії № 1.01 від 03.01.08.

Рішенням господарського суду Харківської області від 02.03.15 (суддя Денисюк Т.С.), залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 27.04.15 (колегія суддів у складі: головуючого-судді Горбачової Л.П., суддів: Потапенко В.І., Могилєвкін Ю.О.), в позові відмовлено повністю. Судові акти обґрунтовані тим, що уклавши договори про організацію взаєморозрахунків, сторони змінили порядок та строк проведення взаєморозрахунків, а відтак, прострочення платежу, за яке могли нараховуватися 3% річних та інфляційні, не настало.

Не погоджуючись із рішенням та постановою, позивач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати, позов задовольнити. Скаржник посилається на неправильне застосування судами ст. 625 Цивільного кодексу України. Відповідач надав відзив на касаційну скаргу, в якому просить судові акти залишити без змін, а скаргу - без задоволення.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги та відзиву на неї, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судами та вбачається з матеріалів справи, 03.01.08 між Акціонерною компанією "Харківобленерго" (постачальник) та Комунальним підприємством "Виробничо-технологічне підприємство "Вода" (споживач) був укладений договір про постачання електричної енергії № 1.01, відповідно до умов якого постачальник продає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача, а споживач оплачує постачальнику вартість використаної (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору та додатками до нього.

Також, між Акціонерною компанією "Харківобленерго" та Комунальним підприємством каналізаційного господарства "Харківкомуночиствод" (яке перейменовано на КП "Харківводоканал" і є правонаступником останнього) укладено додаткову угоду, за якою у зв'язку з реорганізацією КП "ВТП "Вода" шляхом приєднання до КП КГ "Харківкомуночиствод" слова "найменування Споживача КП ВТП "Вода" замінили "найменування Споживача Комунальне підприємство каналізаційного господарства "Харківкомуночиствод".

Позивачем нараховано в поряду ст. 625 Цивільного кодексу України на вартість електричної енергії за наступні періоди: 3% - за період з 01.13 по 05.13; індекс інфляції - за період з 12.12 по 01.13.

Для погашення заборгованості за електроенергію, яка виникла в зв'язку з невідповідністю діючих тарифів фактичним витратам КП "Харківводоканал", постановами Кабінету Міністрів України № 517 від 11.06.12, №167 від 20.03.13, №30 від 29.01.14 були затверджені "Порядок та умови надання у 2012 (2013, 2014) році субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на погашення заборгованості з різниці в тарифах на послуги з централізованого водопостачання та водовідведення...".

У відповідності до Постанови № 517 між учасниками розрахунків, в т.ч. за участі АК "Харківобленерго" укладено Договори №18/21, 26/21 від 21.08.12, №517Е/184 від 29.10.12, №517Е/335. №517Е/336, №517Е/337 від 13.12.12, №101/21 від 14.12.12 про організацію взаєморозрахунків.

У відповідності до Постанови № 167 між учасниками розрахунків, в т.ч. за участі АК "Харківобленерго" укладено Договори № 167Е/90 від 29.08.13, №167Е/114 від 12.09.13, №167Е/115 від 12.09.13, №167Е/117 від 17.09.13, №167Е/118 від 17.09.13, №167Е/119 від 17.09.13, №167Е/120від 17.09.13, №167Е/121 від 17.09.13 №167Е/208 від 13.12.13 про організацію взаєморозрахунків.

У відповідності до Постанови № 30 між учасниками розрахунків, в т.ч. за участі АК "Харківобленерго" укладено Договори №1191/30, №1193/30, №1194/30, №1195/30, №1196/30 від 11.12.14 та №1351/30 від 12.12.14 про організацію взаєморозрахунків.

У пунктах 7, 8 вказаних Договорів учасники розрахунків зобов'язались за рахунок коштів субвенції із державного бюджету, що надійдуть на виконання зазначених порядків КМУ цільовим платежем на рахунки сторони - КП "Харківводоканал", перехувати на рахунок АК "Харківобленерго" кошти на погашення вартості електроенергії (за періоди, на які нараховані заявлені у цій справі суми фінансових нарахувань в порядку ст. 625 Цивільного кодексу України) згідно з договором від №1.01 від 03.01.08.

Вказаними договорами встановлено, що договір набуває чинності з моменту його підписання та діє до моменту його повного виконання. Початком перебігу строку для виконання є перерахування коштів органом казначейства, учасники розрахунків зобов'язуються не вчиняти до проведення взаєморозрахунків дій з погашення заборгованості відповідно до цього договору та часники розрахунків засвідчують, що після виконання договору вони не мають одна до одної жодної претензії стосовно предмета договору.

Таким чином, порядок та строк виконання зобов'язань з погашення вартості електричної енергії за місяці, на які нараховані санкції, інфляційні і річні , відповідно до Договору №1.01, були змінені згідно з умовами Договорів про організацію взаєморозрахунків.

Отже, застосування санкцій, передбачених підпунктом 4.2.1 пункту 4.2 договору від №1.01 від 03.01.08, та наслідків за порушення грошового зобов'язання, передбачених, частиною 2 статті 625 ЦК України, можливо тільки в умовах коли розрахунки були здійснені поза межами порядку і строків, встановлених Договорами і про організацію взаєморозрахунків. Відповідно до пунктів 15 (17, 18, 19 відповідно), вказаних Договорів сторони засвідчили, що після виконання договору вони не мають одна до одної жодних претензій стосовно предмета договору.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, розрахунок за електричну енергію, на яку були нараховані суми заявлені до стягнення, відбувся у порядку та строки, передбачені у Договорах про організацію взаєморозрахунків. Матеріали справи свідчать, що розрахунок за електричну енергію, у тому числі стосовно більшої частини місяців, на які позивачем нараховано 3% річних та пеню, проведено у порядку та строки, передбачені у вищенаведених договорах про організацію взаєморозрахунків.

На цій підставі судами попередніх інстанцій відмовлено в позові. Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає за необхідне підтримати правову позицію судів попередніх інстанцій з огляду на наступне.

Предметом даного господарського спору є матеріально-правова вимога про застосування до відповідача наслідків за порушення грошового зобов'язання, передбачених ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України та неустойки у вигляді сплати пені за порушення строків внесення платежів за договором про постачання електричної енергії від 03.01.08.

Уклавши договори про організацію взаєморозрахунків, сторони тим самим змінили порядок і строк проведення розрахунків за електричну енергію, отриману за періоди, на які були нараховані суми 3% річних та пені, що є предметом розгляду у даній справі відповідно до договору про постачання електричної енергії № 1.01 від 03.01.08. Отже, для застосування судом наслідків, передбачених ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України, необхідно, щоб оплата за поставлену електричну енергію була здійснена поза межами порядку і строків, встановлених договорами про організацію взаєморозрахунків.

Як встановлено судами, прострочення оплати на умовах укладених договорів про організацію взаєморозрахунків відповідачем не допущено, а розрахунки за поставлену електричну енергію відбулися у порядку та строки, передбачені вказаними договорами.

Враховуючи вищевикладене та те, що договорами про організацію взаєморозрахунків сторони засвідчили, що після виконання договорів вони не мають одна до одної жодних претензій стосовно предмета договору, відсутні підстави для застосування наслідків за порушення грошового зобов'язання, передбачених ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України, за порушення строків оплати за поставлену електричну енергію за договором № 1.01 від 03.01.08. За таких обставин судами правомірно відмовлено в позові.

Щодо доводів скаржника, викладених у касаційній скарзі, то слід вказати на наступне. Безпідставним є посилання скаржника на практику Вищого господарського суду у справі №5023/010/11 та у справі №5023/538/11, оскільки обставини вказаних справ суттєво відрізняються від даної (зокрема, у вищевказаних справах не мало місця укладення договорів про організацію взаєморозрахунків, якими змінено порядок розрахунків; в той же час, в межах даної справи відмова в позові має місце саме через те, що вказаними угодами змінено порядок і строк оплати, а тому прострочення боржника не настало). Щодо посилання на постанову Верховного суду України у справі №922/2339/13, то воно є слушним, аналогічної правової позиції дотримуються суди в межах даної справи. Втім, вимоги і доводи касаційної скарги суперечать вищевикладеній позиції Верховного суду України.

Отже, доводи касаційної скарги спростовуються вищевикладеним та не можуть бути підставою для скасування постанови у справі, а тому, постанову апеляційного господарського суду слід залишити без змін, так як вона ухвалена при повному з'ясуванні всіх обставин справи та при вірному правозастосуванні.