ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16 липня 2015 року Справа № 910/22182/14
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Дерепи В.І. - головуючого, Грека Б.М., Кривди Д.С. (доповідача),за участю представників від:позивачаГригорєва К.Є., представник, відповідачане з'явились (про час та місце судового засідання повідомлені належним чином),розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю "Пос-Про"на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 19.05.2015у справі№ 910/22182/14 Господарського суду міста Києваза позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Торгова група "Полімерконсалтінг"доТовариства з обмеженою відповідальністю "Пос-Про"простягнення суми,
ВСТАНОВИВ:
Товариство з обмеженою відповідальністю "Торгова група "Полімерконсалтінг" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Пос-Про" заборгованості у розмірі 74265,07 грн, з яких 20000 грн - сума загального боргу, 28010,48 грн - сума курсової різниці, 20853,53 грн - 0,2% за кожний день користування чужими грошовими коштами, 856,99 грн - 3% річних та 4544,07 грн - пеня.
16.12.2014 позивач подав до суду заяву про зміну позовних вимог, відповідно до якої просить стягнути з відповідача 65347,73 грн, з яких: 39093,13 грн - сума курсової різниці, 20853,53 грн - 0,2% за кожний день користування чужими грошовими коштами, 856,99 грн - 3% річних та 4544,07 грн - пеня.
23.12.2014 від позивача надійшла заява про уточнення позову, згідно з якою ТОВ "Торгова група "Полімерконсалтінг" просить стягнути з ТОВ "Пос-Про" 73230,69 грн, з яких: 39093,13 грн - сума курсової різниці, 26866,03 грн - 0,2% за кожний день користування чужими грошовими коштами, 1104,08 грн - 3% річних та 6167,45 грн - пеня.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 29.01.2015 (суддя Пінчук В.І.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 19.05.2015 (судді: Баранець О.М. - головуючий, Пашкіна С.А., Сітайло Л.Г.), позов задоволено; стягнуто з ТОВ "Пос-Про" на користь ТОВ "Торгова група "Полімерконсалтінг" 39093,13 грн суму курсової різниці, 26866,03 грн - 0,2% за кожний день користування чужими грошовими коштами, 1104,08 грн - 3% річних, 6167,45 грн пені, 1827 грн судового збору; в частині стягнення з відповідача основного боргу в розмірі 20000 грн провадження у справі припинено відповідно до п.11 ст.80 ГПК України.
Не погоджуючись з рішенням та постановою, відповідач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить рішення та постанову скасувати і прийняти нове рішення. Скаргу мотивовано доводами про порушення судами норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи. Крім того, заявник, посилаючись на контррозрахунок суми пені, вважає, що судами залишено поза увагою обставини невірного розрахунку позивачем пені.
У відзиві на касаційну скаргу позивач спростовує її доводи і просить постанову залишити без змін, а скаргу - без задоволення.
Відводів складу суду не заявлено.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши наявні матеріали справи та доводи, викладені у касаційній скарзі, заслухавши пояснення представника позивача, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково, з огляду на наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач неодноразово змінював свої позовні вимоги, і остаточні його вимоги були оформлені заявою про уточнення позовних вимог, поданою до суду 23.12.2014.
Відповідно до ч.4 ст.22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.
Передбачені ч.4 ст.22 Господарського процесуального кодексу України права позивача збільшити або зменшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову можуть бути реалізовані до прийняття рішення судом першої інстанції. Під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві. Згідно з ч.3 ст.55 ГПК України ціну позову вказує позивач. Отже, у разі прийняття судом зміни (в бік збільшення або зменшення) кількісних показників, у яких виражається позовна вимога, має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір, - з обов'язковим зазначенням про це як у вступній, так і в описовій частині рішення.
ГПК України, зокрема ст.22 цього Кодексу, не передбачено права позивача на подання заяв (клопотань) про "доповнення" або "уточнення" позовних вимог, або заявлення "додаткових" позовних вимог і т.п. Тому в разі надходження до господарського суду однієї із зазначених заяв (клопотань) останній, виходячи з її змісту, а також змісту раніше поданої позовної заяви та конкретних обставин справи, повинен розцінювати її як:
- подання іншого (ще одного) позову, чи
- збільшення або зменшення розміру позовних вимог, чи
- об'єднання позовних вимог, чи
- зміну предмета або підстав позову.
У будь-якому з таких випадків позивачем має бути додержано правил вчинення відповідної процесуальної дії, а недотримання ним таких правил тягне за собою процесуальні наслідки, передбачені ГПК України.
Збільшено (чи зменшено) може бути лише розмір вимог майнового характеру.
Відповідні роз'яснення застосування господарськими судами положень ст.22 ГПК України надані у підпунктах 3.10 та 3.11 п.3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції".
Господарський суд першої інстанції, при розгляді даної справи та вирішенні спору по суті не з'ясовував, чи відповідає вимогам ст.22 ГПК України подана позивачем 23.12.2014 до суду заява про уточнення позову (а.с.151-155), ніяких висновків в мотивувальній частині рішення щодо цієї заяви суд не навів.
З матеріалів справи вбачається, що оскаржувані судові рішення щодо стягнення курсової різниці, 0,2% за користування чужими коштами, 3% річних та пені прийняті, виходячи зі змісту позовних вимог, викладених позивачем у згаданій заяві про уточнення позову. При цьому в резолютивній частині прийнятого рішення суд першої інстанції вирішив і питання щодо стягнення основного боргу в розмірі 20000 грн, припинивши провадження в цій частині з посиланням на п.11 ч.1 ст.80 ГПК України. Однак, суд, припиняючи провадження в цій частині на підставі зазначеної норми у зв'язку з відсутністю предмета спору, не прийняв до уваги, що за змістом зазначеної вище заяви про уточнення позову вимога щодо стягнення суми основного боргу не заявлялась.
Таким чином, місцевий господарський суд не з'ясував належним чином фактичного обсягу заявлених позовних вимог та їх розмір.
На вказані обставини апеляційний суд уваги не звернув.
Сервіси для юристів