Постанова ВГСУ від 16.07.2015 року у справі №904/310/15

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 липня 2015 року Справа № 904/310/15 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого - судді Коробенка Г.П.,

суддів Мачульського Г.М., Шаргала В.І.,

за участю представників сторін:

позивача: Фоменка Г.В. - директора

відповідача: не з'явився

розглянувши касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпропетровський завод бурового обладнання"

на постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 27.05.2015

у справі №904/310/15 Господарського суду Дніпропетровської області

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ГРІФОН-ТРАНС"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпропетровський завод бурового обладнання"

про стягнення заборгованості в сумі 244 866, 63 грн,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ГРІФОН-ТРАНС" звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпропетровський завод бурового обладнання" про стягнення заборгованості за надані послуги з перевезення в сумі 244 866,63 грн., яка складається з 108 200,00 грн. основного боргу, 108 200,00 грн. штрафу, 15 849,07 грн. пені, 9 925,60 грн. інфляційних втрат, 1 698 грн. - 3% річних, 506,66 грн. вартості проїзних документів, 487,20 грн. вартості витрат на відрядження, 4 897,33 грн. судового збору.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 24.02.2015 (суддя Мартинюк С.В) позов задоволено частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача основну заборгованість в розмірі 108 200 грн. за договором транспортно-експедиційного обслуговування №081230 від 25.12.2013, штраф в розмірі 108 200 грн., 15 836,44 грн. пені, 3% річних в розмірі 1696,79 грн., інфляційні втрати в розмірі 9 925,60 грн. В решті позовних вимог - відмовлено.

В частині задоволення позову судове рішення мотивоване встановленням факту надання послуг позивачем, за які відповідач в порушення умов договору не розрахувався, за порушення замовником (відповідачем) зобов'язання з розрахунків умовами договору передбачено стягнення штрафних санкцій - штрафу та пені, а ст. 625 ЦК України передбачено стягнення сум 3% річних та інфляційних втрат в разі порушення строків розрахунків. В частині відмови у позові судове рішення мотивоване тим, що ухвалами у даній справі явка представника позивача в судове засідання не вимагалась, позивач не позбавлений права ініціювати розгляд справи в режимі відеоконференції, тому підстави для стягнення з відповідача витрат на відрядження та вартості проїзних документів відсутні.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 27.05.2015 (судді: Прудніков В.В., Орєшкіна Е.В., Широбокова Л.П.), зазначене судове рішення змінене, а саме постановлено:

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпропетровський завод бурового обладнання" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Гріфон-Транс" 108 200,00 грн. основного боргу, 108 200,00 грн. штрафу, 1 099,70 грн. пені, 1 696,79 грн. річних, 9 925,60 грн. інфляційних втрат, 4 601,36 грн. судового збору. В решті позову - відмовити.

В частині зміни судового рішення суд апеляційної інстанції послався на те, що судом першої інстанції при перевірці правильності розрахунку суми пені не враховано положення ч. 6 ст. 232 ГК України. В решті суд апеляційної інстанції погодився з висновками місцевого господарського суду.

При цьому суд апеляційної інстанції не знайшов підстав для задоволення клопотання відповідача для зменшення розміру штрафних санкцій, вказавши на те, що в суді першої інстанції таке клопотання не подавалось, більш того, заявником не подано належних доказів на обґрунтування названого клопотання.

Не погоджуючись з прийнятими у справі рішенням та постановою, Товариство з обмеженою відповідальністю "Дніпропетровський завод бурового обладнання" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить їх скасувати та прийняти нове рішення про відмову у позові повністю. В обґрунтування вимог касаційної скарги заявник відзначає, що суди неправильно та неповно дослідили докази, що призвело до невідповідності висновків судів обставинам справи, а також неправомірно не застосували положень ст. 233 Господарського кодексу України, ст. 551 Цивільного кодексу України та не зменшили заявлений до стягнення розмір штрафних санкцій.

Розглянувши касаційну скаргу, перевіривши правильність застосування господарськими судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, Вищий господарський суд України дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Господарськими судами встановлено:

Між Товариством з обмеженою відповідальністю "Гріфон Транс" (експедитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Дніпропетровський завод бурового обладнання" (замовник) укладено договір на транспортно-експедиційне обслуговування №081230 від 25.12.2013.

Відповідно до п. 1.1 договору експедитор, діючи за дорученням замовника, в межах цього договору надає послуги замовнику в організації перевезень найманим вантажним транспортом, згідно із діючим законодавством України, вимог міжнародних Конвенцій та Угод в сфері міжнародних перевезень.

Пунктом 2.2 договору визначено, що виконання кожного міжнародного перевезення, в рамках даного договору, оформлюється окремим замовленням на конкретне перевезення у формі заявки, в якій обумовлені конкретні умови та вартість кожного перевезення.

Згідно з пунктом 2.1 договору, експедитор надає одну або декілька послуг: організовує перевезення вантажів автомобільним транспортом по території України та зарубіжних країн на підставі відповідних заявок; здійснює розсилання товарно-транспортної документації; за погодженням із замовником виконує інші доручення замовника.