ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16 липня 2014 року Справа № 910/24871/13 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого: Черкащенка М.М.
суддів: Нєсвєтової Н.М.
Круглікової К.С.
розглянувши касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал"
на рішення господарського суду міста Києва від 19.02.2014
та на постанову Київського апеляційного господарського суду від 13.05.2014
у справі №910/24871/13
за позовом Публічного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал"
до Комунального підприємства "Голосіївжитлосервіс"
про стягнення 232577,88 грн.
за участю представників сторін
від позивача: не з'явився;
від відповідача: не з'явився.
ВСТАНОВИВ:
У грудні 2013 року ПАТ "Акціонерна компанія "Київводоканал" звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до КП "Голосіївжитлосервіс" про стягнення 232577,88 грн. заборгованості та штрафних санкцій на підставі договору на постачання питної води та приймання стічних вод через приєднані мережі №08103/2-01 від 02.01.2008 р.
Рішенням господарського суду міста Києва від 19.02.2014, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 13.05.2014р. у справі №910/24871/13 в задоволенні позовних вимог відмовлено в повному обсязі.
Не погоджуючись з зазначеними рішеннями судів, позивач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить постанову Київського апеляційного господарського суду від 13.05.2014 та рішення господарського суду міста Києва від 19.02.2014 скасувати, а справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.
Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у касаційній інстанції, обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування попередніми судовими інстанціями норм матеріального та процесуального права при ухваленні зазначених судових рішень, вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Як встановлено судами попередніх інстанцій, 02.01.2008р. між позивачем (постачальник) та відповідачем (абонент) укладено Договір, за умовами якого позивач зобов'язався надавати відповідачу послуги з постачання питної води та приймання від нього стічних вод, а відповідач зобов'язався розраховуватися за вищезгадані послуги згідно Договору.
Пунктами.2.1.1, 2.1.4 Договору встановлено, що обсяг води, що подається позивачем та використовується відповідачем, визначається за показаннями зареєстрованих позивачем водолічильників. Кількість стічних вод, які надходять у каналізацію, визначається за кількістю води, що надходить із комунального водопроводу та інших джерел водопостачання згідно із показниками лічильників води.
Оплата вартості послуг здійснюється на підставі п.2.2.2 Договору відповідачем щомісячно у безготівковій формі у десятиденний термін з дня направлення позивачем розрахункового документу до банківської установи відповідача.
У відповідності до п.2.2.3 Договору, в разі неотримання від позивача поточного щомісячного розрахункового документу, відповідач здійснює оплату вартості наданих йому послуг, не пізніше 5-го числа наступного місяця, платіжним дорученням, виходячи з діючого тарифу та фактичної кількості спожитої води.
Обґрунтовуючи позовні вимоги ПАТ "АК "Київодоканал" вказувало на неналежне виконання відповідачем умов договору, оскільки позивачем за період з 01.04.2013 по 30.09.2013 було надано послуг на загальну суму 1397749,29 грн., з яких сплачено лише 1211599,19 грн., в зв'язку з чим у відповідача перед позивачем існує заборгованість за надані послуги.
Приймаючи оскаржувані рішення у справі, місцевий господарський суд з яким погодився суд апеляційної інстанції виходив з того, заборгованість у відповідача перед позивачем за спірний період відсутня, встановивши при цьому наявність факту переплати за надані позивачем послуги, а тому суди дійшли висновку про відсутність підстав для задоволення заявлених позовних вимог.
Колегія суддів погоджується з таким висновком судів, вважає їх правомірними та такими, що відповідають матеріалам справи, виходячи з наступного.
Як зазначалось вище, позовна вимога ґрунтується на договорі №08103/2-01 від 02.01.2008 року.
Сервіси для юристів