Постанова ВГСУ від 16.07.2014 року у справі №908/481/14

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 липня 2014 року Справа № 908/481/14 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого Остапенка М.І.,суддів :Гончарука П.А., Стратієнко Л.В. розглянувши касаційну скаргу Комунального підприємства "Водоканал"на постанову Донецького апеляційного господарського суду від 06.05.2014 рокуу справі за позовомФізичної-особи підприємця ОСОБА_4доКомунального підприємства "Водоканал"простягнення коштів

В С Т А Н О В И В:

у лютому 2014 року, підприємець ОСОБА_4 звернулась до господарського суду з позовом до Комунального підприємства "Водоканал" про стягнення 32 651,63 грн. заборгованості за товар, поставлений за договором № 5001/09 від 29.12.2009 року, 202,14 грн. на відшкодування втрат внаслідок інфляції та 1 273,13 грн. 3 % річних.

Рішенням господарського суду Запорізької області від позов задоволено в повному обсязі.

За наслідками перегляду справи в апеляційному порядку, постановою Донецького апеляційного господарського суду від 06.05.2014 року рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Постановлені у справі судові рішення оскаржено в касаційному порядку й ухвалою Вищого господарського суду України від 04.07.2014 року порушено касаційне провадження у справі за скаргою відповідача, у якій він посилається на порушення судами норм матеріального та процесуального права і просить судові рішення скасувати, припинивши провадження у справі.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника відповідача, перевіривши матеріали справи та обговоривши наведені у касаційній скарзі доводи, колегія суддів вважає, що скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

За ч. 2. ст. 692 ЦК України, покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, відносини сторін врегульовані договором № 5001/09 від 29.12.2009 року, за яким підприємець ОСОБА_4 (постачальник) зобов'язався поставити КП "Водоканал" (покупець) товар, а останній прийняти його та оплатити на визначених у п. 7.3 цього договору умовах, за якими покупець розраховується за товар згідно виставлених рахунків, постачальником, на його поточний рахунок, в строк 45-ти календарних днів з дати поставки товарів на склад покупця.

Перевіряючи дотримання кожною із сторін взятих на себе зобов'язань судами обох інстанцій встановлено, що за видатковими накладними № 209 від 11.07.2012 року, № 201 від 11.07.2012 року, № 200 від 11.07.2012 року № 198 від 11.07.2012 року, № 183 від 05.09.2012 року, № 184 від 05.09.2012 року, № 197 від 05.09.2012 року, № 199 від 05.09.2012 року та № 215 від 26.11.2012 року позивач поставив, а відповідач прийняв без будь-яких зауважень товар на загальну суму 32 651,63 грн., за який останній до цього часу не розрахувався, що підтверджується належними доказами та ним і не оспорюється.

За таких обставин, коли відповідач в порушення умов договору вчасно та в повному обсязі не оплатив вартість поставленого товару, позивач вправі вимагати сплати ним боргу з урахуванням відповідальності за порушення грошових зобов'язань, передбаченої ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України в примусовому порядку, а тому суд першої інстанції та апеляційний господарський суд правомірно задовольнили позов, стягнувши з відповідача на користь позивача заборгованість у сумі 32 651,63 грн., 202,14 грн. інфляційних втрат та 1 273,13 грн. 3 % річних, обґрунтовано відхиливши клопотання відповідача про припинення провадження у справі, оскільки наявність у договорі застережень щодо розгляду спору третейським судом не виключає права однієї з сторін на передачу цього спору для його вирішення компетентним судом відповідно до ст. 55 Конституції України, і підстав для скасування чи зміни судових рішень за мотивів, наведених у касаційній скарзі, судова колегія Вищого господарського суду України не вбачає.

Враховуючи наведене, керуючись ст. ст. 1119, 11111 ГПК України, Вищий господарський суд України, -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу залишити без задоволення, а постанову Донецького апеляційного господарського суду від 06.05.2014 року - без змін.

Головуючий М.І. Остапенко

Судді П.А. Гончарук

Л.В. Стратієнко