ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16 квітня2026 року
м. Київ
справа № 352/785/25
провадження № 51-4389км25
Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду (далі - Суд, колегія суддів) у складі:
головуючої ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,
прокурора ОСОБА_5 ,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу засудженого ОСОБА_6 на вирок Івано-Франківського апеляційного суду від 15 жовтня 2025 року вкримінальному провадженні № 12025091250000030за обвинуваченням
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Литвинів Підгаєцького району Тернопільської області, жителя АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 Кримінального кодексу України (далі - КК України).
Зміст судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
1. За вироком Тисменицького районного суду Івано-Франківської області від 31 липня 2025 рокуОСОБА_6 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, і призначено йому покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 3 роки.
2. На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_6 звільнено від відбування основного покарання з випробуванням зі встановленням іспитового строку 2 роки та з покладенням обов`язків, передбачених пунктами 1, 2 ч. 1 ст. 76 зазначеного Кодексу.
3. Постановлено стягнути з ОСОБА_6 : на користь ОСОБА_7 - 65 000 грн на відшкодування моральної шкоди; ОСОБА_8 - 50 000 грн на відшкодування моральної шкоди і 30 000 грн на відшкодування витрат на професійну правничу допомогу; на користь ОСОБА_9 - 100 000 грн на відшкодування моральної шкоди; на користь ОСОБА_10 - 50 000 грн на відшкодування моральної шкоди та 30 000 грн на відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.
4. Оскарженим вироком Івано-Франківського апеляційного суду від 15 жовтня 2025 року вказаний вище вирок місцевого суду в частині призначеного покарання скасовано. Ухвалено в цій частині новий вирок, яким призначено ОСОБА_6 за ч. 2 ст. 286 КК України покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 3 роки. У решті вирок місцевого суду залишено без змін.
5. Згідно з вироком ОСОБА_6 02 лютого 2025 року приблизно о 19:25, керуючи технічно справним автомобілем марки BMW 320, реєстраційний номер НОМЕР_1 , рухався проїзною частиною автодороги Н-09 «Мукачево - Львів», що проходить по вул. Галицькій у с. Ямниця Івано-Франківського району Івано-Франківської області, лівою смугою для руху в напрямку м. Івано-Франківська зі швидкістю щонайменше 111 км/год. Діючи усупереч вимогам п. 1.5, підпунктів «б», «д» п. 2.3, пп. «а» п. 4.16, пунктів 12.1, 12.3, 12.4, 18.1 Правил дорожнього руху, наближаючись до нерегульованого пішохідного переходу, який позначений інформаційно-вказівними знаками 5.35.1, 5.35.2 «Пішохідний перехід» і горизонтальною дорожньою розміткою 1.14.2, що позначає нерегульований пішохідний перехід у місцях з підвищеною вірогідністю виникнення дорожньо-транспортних пригод, поряд із тролейбусною зупинкою «Ямниця» та магазином «Центральний», розташованим на вул. Галицькій, буд. 28 у с. Ямниця, ОСОБА_6 у темну пору доби, при доброму освітленні проїзної частини дороги та пішохідного переходу ліхтарями вуличної мережі, проявив неуважність, не врахував дорожньої обстановки, не обрав безпечної швидкості руху, своєчасно не вжив заходів до зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу. При цьому не надав переваги пішоходам, для яких може бути створена перешкода чи небезпека, та вчинив наїзд на пішоходів ОСОБА_7 і ОСОБА_9 , які в темпі спокійної ходи перетинали проїзну частину дороги зліва направо відносно руху автомобіля під керуванням ОСОБА_6 , унаслідок чого ОСОБА_7 отримав тяжкі, що є небезпечними для життя в момент заподіяння, та середньої тяжкості тілесні ушкодження, а ОСОБА_9 - тілесні ушкодження середнього ступеня тяжкості.
Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
6. У касаційній скарзі засуджений, посилаючись на визнання ним вини і щире каяття, притягнення до кримінальної відповідальності вперше, свою посткримінальну поведінку, в тому числі й добровільне часткове відшкодування шкоди потерпілим, дані, які позитивно характеризують його особу, вважає обране йому апеляційним судом покарання занадто суворим і просить скасувати вирок апеляційного суду та призначити йому покарання, не пов`язане з позбавленням волі. У доповненнях до касаційної скарги також просить скасувати цей вирок у частині вирішення цивільних позовів представників неповнолітніх потерпілих. Вказує на те, що на момент дорожньо-транспортної пригоди (далі - ДТП) у нього був чинний страховий поліс, однак суди попередніх інстанцій цей факт не з`ясували і до уваги не взяли, не залучили страхову компанію як належного відповідача, що призвело до порушення принципу розподілу цивільної відповідальності. Також вважає, що суд апеляційної інстанції не дотримався вимог ст. 419 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК України), не усунув суперечностей у показаннях представників потерпілих, вдався до переоцінки доказів без їх належного дослідження, незважаючи на те, що фактичні обставини ДТП не заперечувалися і справу розглянуто в суді першої інстанції в порядку, передбаченому ст. 349 КПК України, що призвело до посилення його відповідальності. Крім того, стверджує про порушення його права на захист внаслідок ненадання йому ефективної професійної правничої допомоги адвокатами, які представляли його інтереси в судах попередніх інстанцій.
Позиції інших учасників судового провадження
7. На касаційну скаргу засудженого надійшли заперечення представників неповнолітніх потерпілих - ОСОБА_8 та ОСОБА_10 .
8. У засіданні суду касаційної інстанції прокурор заперечив проти задоволення касаційної скарги.
Мотиви Суду
9. Заслухавши доповідь судді, з`ясувавши позиції учасників судового провадження, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи касаційної скарги з доповненнями до неї, колегія суддів дійшла висновку, що скарга задоволенню не підлягає з огляду на таке.
10. За приписами ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
11. Згідно з ч. 1 ст. 438 КПК України підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є лише: істотне порушення вимог кримінального процесуального закону; неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність; невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.
Сервіси для юристів