Постанова ВГСУ від 16.04.2026 року у справі №127/7695/22

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 квітня 2026 року

м. Київ

справа № 127/7695/22

провадження № 51-2955км25

Колегія суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду у складі:

головуючої ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,

захисника ОСОБА_5 (у режимі відеоконференції),

прокурора ОСОБА_6

розглянула в судовому засіданні касаційну скаргу захисника ОСОБА_5 на вирок Вінницького апеляційного суду від 21 травня 2025 року в кримінальному провадженні стосовно

ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки та жительки АДРЕСА_1 ,

засудженої за вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 191, ч. 3 ст. 191, ч. 1 ст. 366 Кримінального кодексу України (далі - КК).

Рух справи, короткий зміст оскарженого судового рішення та встановлені обставини

За вироком Вінницького міського суду Вінницької області від 24 грудня 2024 року ОСОБА_7 було засуджено до покарання у виді позбавлення волі за: ч. 2 ст. 191 КК - на строк 2 роки з позбавленням права обіймати посади, пов`язані з організаційно-розпорядчими та адміністративно-господарськими функціями, на строк 2 роки; ч. 3 ст. 191 КК - на строк 5 років із позбавленням права обіймати посади, пов`язані з організаційно-розпорядчими та адміністративно-господарськими функціями, на строк 3 роки, а на підставі ч. 1 ст. 70 цього Кодексу за сукупністю кримінальних правопорушень шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим визначено остаточне - позбавлення волі на строк 5 років із позбавленням права обіймати посади, пов`язані з організаційно-розпорядчими та адміністративно-господарськими функціями, на строк 3 роки. Відповідно до ст. 75 КК засуджену звільнено від відбування основного покарання з випробуванням з іспитовим строком 3 роки й покладено на неї виконання обов`язків, передбачених ст. 76 вказаного Кодексу.

ОСОБА_7 також було засуджено за ч. 1 ст. 366 КК до покарання у виді обмеження волі на строк 1 рік із позбавленням права обіймати посади, пов`язані з організаційно-розпорядчими та адміністративно-господарськими функціями, на строк 2 роки, від якого її звільнено на підставі п. 2 ч. 1 ст. 49, ч. 5 ст. 74 КК у зв`язку із закінченням строку давності.

Кримінальне провадження в частині обвинувачення ОСОБА_7 за ч. 3 ст. 191 КК за епізодом привласнення 2000 грн, призначених для виплати ОСОБА_8 , закрито на підставі п. 41 ч. 1 ст. 284 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) у зв`язку з утратою чинності закону, яким установлювалася кримінальна протиправність діяння.

Цивільний позов Акціонерного товариства «Укрпошта» (далі - АТ) задоволено частково і стягнуто з ОСОБА_7 126 334,68 грн у рахунок компенсації матеріальної шкоди.

Вирішено питання щодо речових доказів та процесуальних витрат у кримінальному провадженні.

ОСОБА_7 визнана винуватою у вчиненні за обставин, викладених у вироку, кримінальних правопорушень проти власності й у сфері службової діяльності.

Як установив суд, ОСОБА_7 , будучи службовою особою - начальником відділення поштового зв`язку № 22 Вінницької дирекції АТ, розташованого на вул. Київській, 126 у м. Вінниці, порушуючи п. 105 постанови Кабінету Міністрів України від 5 березня 2009 року № 270 «Про затвердження правил надання послуг поштового зв`язку», пункти 6.1.4, 6.1.5 Положення про поштовий переказ та п. 4.8 Інструкції про здійснення касових операцій, затверджених наказами АТ від 31 травня 2010 року № 275, 11 червня 2018 року № 720, привласнила ввірені їй кошти. Зокрема, у період січня-жовтня 2021 року - 279 768,79 грн, які надійшли за поштовими переказами, та 6833,25 грн, призначені для виплати пенсій; у період 5 січня - 28 жовтня 2021 року - 2496,6 грн, одержаних від реалізації товаро-матеріальних цінностей; у період 1-28 жовтня 2021 року - 9505,28 грн, отриманих від населення за передплату газет і журналів.

Крім того, підробивши бланки поштових переказів і підписуючи їх від імені одержувачів, ОСОБА_7 25 серпня 2021 року привласнила 12 111,2 грн і 5897,33 грн, призначених ОСОБА_9 та ОСОБА_10 відповідно; 13 вересня 2021 року - 6581,63 грн, призначених ОСОБА_11 15 вересня 2021 року - 11 200 грн, призначених ОСОБА_12

Вінницький апеляційний суд, задовольнивши апеляційну скаргу прокурора, скасував вирок суду першої інстанції в частині заходу примусу й ухвалив свій, яким обрав ОСОБА_7 покарання за: ч. 2 ст. 191 КК у виді обмеження волі на строк 1 рік із позбавленням права обіймати посади, пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій на підприємствах, в установах чи організаціях усіх форм власності, на строк 1 рік; ч. 3 ст. 191 КК - обмеження волі на строк 3 роки з позбавленням права обіймати посади, пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій на підприємствах, в установах чи організаціях усіх форм власності, на строк 2 роки, а на підставі ч. 1 ст. 70 КК за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно визначив покарання у виді обмеження волі на строк 2 роки з позбавленням права обіймати посади, пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій на підприємствах, в установах чи організаціях усіх форм власності, на строк 2 роки. Крім того, керуючись ст. 49, ч. 5 ст. 74 вказаного Кодексу, суд звільнив ОСОБА_7 від покарання за ч. 1 ст. 366 КК. У решті вирок місцевого суду залишено без змін.

Ухвалою від 2 червня 2025 року Вінницький апеляційний суд у порядку ст. 379 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК), виправивши як описку визначене за вироком остаточне основне покарання, постановив уважати правильним замість двох років обмеження волі - три.

Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі захисник ОСОБА_5 просить на підставах, передбачених пунктами 1, 2 ч. 1 ст. 438 КПК, скасувати вирок апеляційного суду і призначити новий розгляд у цьому суді. Суть доводів зводиться до того, що діяння ОСОБА_7 не були пов`язані з використанням наданих їй службових повноважень, а чуже майно вона привласнила, виконуючи функції оператора поштового відділення. На думку скаржника, допущену місцевим судом помилку в правозастосуванні апеляційний суд мав виправити в порядку ч. 2 ст. 404 вказаного Кодексу, чого не зробив, водночас залишив поза увагою подане стороною захисту клопотання про повторне дослідження доказів і не перевірив доводів щодо невірної кваліфікації вчиненого за ознакою зловживання службовою особою своїм службовим становищем.

Учасникам кримінального провадження було належним чином повідомлено про дату, час та місце касаційного розгляду, клопотань про його відкладення не надходило. Представник АТ ОСОБА_13 поінформував, що не бажає брати участі в розгляді справи.