ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16 квітня 2015 року Справа № 916/3856/14
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого судді:Добролюбової Т.В. (доповідач)суддівГоголь Т.Г., Швеця В.О.розглянувши матеріали касаційної скаргиТовариства з обмеженою відповідальністю "Газовик"на постанову та додаткову постановуОдеського апеляційного господарського суду від 10.02.15 Одеського апеляційного господарського суду від 11.02.15у справі№916/3856/14 Господарського суду Одеської областіза позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Газовик"доТовариства з обмеженою відповідальністю "ВЕСТА СЕРВІС"простягнення 30 566,40 грн.В судовому засіданні взяли участь представники:
від позивача: Богонос А.В. - за дов. від 15.01.15;
від відповідача: не з'явилися, проте належно повідомлені про час і місце розгляду касаційної скарги.
Товариством з обмеженою відповідальністю "Газовик" у вересні 2014 року заявлений позов про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "ВЕСТА СЕРВІС" 26 833,37 грн - основного боргу, 3 223,56 грн - інфляційних втрат та 509,47 грн - 3% річних. Обґрунтовуючи свої вимоги позивач вказував на порушення відповідачем зобов'язань зі сплати вартості наданих ним послуг згідно з договором від 02.01.13 №02/01/2013-с про надання послуг із сервісного обслуговування автомобільних газозаправних пунктів. При цьому, позивач посилався на приписи статей 525, 526, 610, 631, 625 Цивільного кодексу України.
Рішенням Господарського суду Одеської області від 24.11.14, ухваленим суддею Цісельським О.В., позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача 15 928,68 грн - основного боргу, 303,74 грн - 3% річних, 2 056,29 грн - інфляційних втрат. Суд першої інстанції вказав на наявність у відповідача боргу у вказаному розмірі. В частині стягнення 10 904,69 грн - заборгованості судом відмовлено, оскільки акти виконаних робіт на цю суму підписані не уповноваженими представниками. Щодо вимог про стягнення 1167,27 грн - інфляційних втрат та 205,73 грн - 3% річних місцевим судом відмовлено з огляду на невірно здійснений позивачем розрахунок. Судове рішення обґрунтоване приписами статей 11, 509, 525, 526, 530, 610, 611, 625, 629, 901, 903 Цивільного кодексу України, статті 175 Господарського кодексу України.
Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: Головей В.М.- головуючого, Гладищевої Т.Я., Мирошниченко М.А., постановою від 10.02.15, перевірене рішення у справі скасував та відмовив у задоволенні позовних вимог. Суд апеляційної інстанції визнав помилковим врахування місцевим судом актів виконаних робіт за 2012 рік, оскільки договір, визначений підставою позову, укладений сторонами 2013 року. Окрім того, апеляційний суд зазначив, що додатковою угодою від 31.12.13 сторони за взаємною згодою припинили договірні зобов'язання з 01.01.14 та зазначили про відсутність претензій.
Додатковою постановою Одеського апеляційного господарського суду від 11.02.15, прийнятою у такому ж складі колегії суддів, здійснено перерозподіл судового збору, та зазначено, що судові витрати за розгляд апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "ВЕСТА СЕРВІС" покладаються на позивача.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Газовик" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить рішення від 24.11.14 скасувати частково, а постанову від 10.02.15 та додаткову постанову від 11.02.15 скасувати повністю і прийняти нове рішення про задоволення позову. Обґрунтовуючи свої вимоги скаржник вказує на те, що частина актів виконаних робіт, окрім актів виконаних робіт від 15.12.12, від 18.01.13, не підписана уповноваженими на те представниками з вини відповідача, оскільки він відмовлявся від їх підписання. Водночас, скаржник зауважує на залишенні апеляційним судом поза увагою того, що відповідач частково визнав заборгованість за надані послуги, акти виконаних робіт підписані працівниками відповідача, і це на його думку, свідчить про фактичне надання ним послуг. Від Товариства з обмеженою відповідальністю "ВЕСТА СЕРВІС" відзиву на касаційну скаргу судом не отримано.
До початку судового засідання від Товариства з обмеженою відповідальністю "Газовик" надійшло клопотання про відкладення розгляду касаційної скарги, у зв'язку з необхідністю підготовки та подачі до суду іншого позову, пов'язаного з вирішенням даного спору. Втім, вказане клопотання залишається без задоволення, оскільки суд касаційної інстанції перевіряє судові рішення, виходячи з обставин справи, які були установлені судом першої чи апеляційної інстанції на підставі оцінки зібраних у справі доказів, при цьому, перевіряє застосування судами норм матеріального та процесуального права на момент їх прийняття. Вищий господарський суд України, заслухавши доповідь судді Добролюбової Т.В. та пояснення присутнього у судовому засіданні представника позивача, переглянувши матеріали справи і доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами приписів чинного законодавства, відзначає наступне.
Судами попередніх інстанцій установлено, і це підтверджується матеріалами справи, що 02.01.13 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Газовик" - виконавцем та Товариством з обмеженою відповідальністю "ВЕСТА СЕРВІС" - замовником, укладено договір №02\01\2013-с про надання послуг із сервісного обслуговування АГЗП, за умовами якого виконавець зобов'язався виконати планове сервісне обслуговування автомобільних газозаправних пунктів (далі - АГЗП) для заправки автомобілів зрідженим газом (пропан-бутан), які розташовані за адресами згідно додатку 3, кількість яких може змінюватись на період дії договору, за згодою сторін, а замовник зобов'язався прийняти виконанні роботи і оплатити їх вартість. Пунктами 2.1.9, 2.2.8 цього ж договору сторони узгодили, що виконавець зобов'язується оформити необхідні документи, акти, рахунки та ін., які супроводжують виконання робіт та надати їх замовнику, а замовник прийняти виконані роботи з підписанням акта виконаних робіт. Розділом 3 договору сторони визначили можливість надання виконавцем інших, погоджених сторонами позапланових робіт. Пунктами 4.1, 4.2 сторони погодили, що вартість сервісного обслуговування одного АГЗП складає 320,83 грн без ПДВ, разом з ПДВ 385,00 грн в місяць. Загальна сума формується згідно кількості об'єктів, що обслуговуються. Замовник до 5-го числа кожного місяця здійснює попередню оплату за поточний місяць планового сервісного обслуговування АГЗП шляхом перерахування коштів на поточний рахунок виконавця. Пунктом 7.1 договору сторони погодили, що цей договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами та діє до моменту його повного виконання, але не більш 365 (триста шістдесят п'ять) календарних днів. У разі, якщо жодна із сторін не виявила бажання припинити дію цього договору за закінченню вказаного терміну, договір автоматично вважається пролонгованим на наступні 365 днів. Як убачається з матеріалів справи, предметом судового розгляду є вимога Товариства з обмеженою відповідальністю "Газовик" про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "ВЕСТА СЕРВІС" 26 833,37 грн - основного боргу, 3 223,56 грн - інфляційних втрат та 509,47 грн - 3% річних. Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договір. За приписами статті 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона, виконавець, зобов'язується за завданням другої сторони, замовника, надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Згідно з приписами статті 903 названого Кодексу, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором. За приписами статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд, у визначеному законом порядку, встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. До обставин, на яких сторони обґрунтовують свої вимоги та заперечення, відносять обставини, які становлять предмет доказування у справі. Отже, предметом доказування є сукупність обставин, що їх необхідно встановити для правильного вирішення спору. Згідно з приписами статті 34 цього ж Кодексу господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Належними визнаються докази, які містять відомості про факти, що входять у предмет доказування у справі, та інші факти, що мають значення для правильного вирішення спору. Що ж до обставин, які визнаються іншою стороною, то вони не підлягають доведенню, лише якщо в суду не виникає сумніву у їх достовірності. Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. З матеріалів справи убачається, що підставою позову товариством визначено несплату відповідачем вартості послуг наданих за договором №02\01\2013-с від 02.01.13 про надання послуг із сервісного обслуговування АГЗП. Скасовуючи рішення у справі про часткове задоволення позовних вимог, суд апеляційної інстанції дослідивши усі обставини справи установив, що надані позивачем на підтвердження своїх вимог акти виконаних робіт, зокрема від 12.12.12 на суму 16,58 грн, від 15.12.12 на суму 467,24 грн, від 24.12.12 на суму 810,55 грн, від 07.12.12 на суму 16,58 грн, від 11.12.12 на суму 16,58 грн, від 05.12.12 на суму 337,42 грн, від 08.12.12 на суму 16,58 грн, від 08.12.12 на суму 16,58 грн, від 15.12.12 на суму 574,33 грн, від 14.12.12 на суму 549,15 грн, від 13.12.12 на суму 16,58 грн, від 07.12.12 на суму 152,70 грн, від 12.12.12 на суму 419,85 грн, від 11.12.12 на суму 16,58 грн, не є доказами надання позивачем послуг саме за договором від 02.01.13 №02\01\2013-с, який визначений підставою позову, оскільки ці акти виконаних робіт датовані ще до підписання сторонами вказаного договору, а умов про поширення дії на період до підписання договір не містить. Разом з цим, відповідно до статті 202 Господарського кодексу України господарське зобов'язання припиняється, зокрема виконанням, проведеним належним чином; зарахуванням зустрічної однорідної вимоги; у разі поєднання управненої та зобов'язаної сторін в одній особі; за згодою сторін; через неможливість виконання та в інших випадках, передбачених цим Кодексом або іншими законами. До відносин щодо припинення господарських зобов'язань застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Згідно зі статтею 598 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом. За приписами статті 604 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється за домовленістю сторін. Припинення - це остання стадія існування зобов'язання, із завершенням якої первісний юридичний зв'язок між сторонами, виражений у конкретному зобов'язанні, втрачається. Отже, зміст зобов'язання становлять права та обов'язки його учасників, припиненням зобов'язань є припинення зазначених прав і обов'язків, і при повному припиненні зобов'язання останнє перестає існувати, і його учасників більше не пов'язують ті права та обов'язки, які раніше з нього випливали, тобто кредитор більше не має права пред'являти до боржника будь - яких вимог, які випливають із цього зобов'язання, і сторони не можуть відступати свої права та обов'язки у встановленому порядку третім особам. Судом апеляційної інстанції установлено, і це підтверджується матеріалами справи, що 25.11.13 відповідачем скеровано на адресу позивача лист з повідомленням про відсутність наміру продовжувати термін дії договору від 02.01.13, і 31.12.13 між цими ж сторонами укладено додаткову угоду до договору про припинення дії цього договору з 01.01.14. Пунктами 2, 3 вказаної додаткової угоди, сторони підтвердили, що на момент припинення дії договору між ними немає неврегульованих спорів з приводу його виконання, а також будь-яких невиконаних сторонами зобов'язань, в т.ч. грошових; у зв'язку з припиненням дії договору, жодна із сторін не має претензій до іншої сторони за договором. Пунктом 4 додаткової угоди сторони погодили, що вона набирає чинності з моменту її підписання. Як установлено судом апеляційної інстанції, і цього не було враховано місцевим судом, зобов'язання сторін за договором від 02.01.13 є припиненими за згодою сторін з 31.12.13, тобто з моменту підписання сторонами додаткової угоди від 31.12.13. Враховуючи те, що сторони за обопільною згодою станом на 31.12.13 підтвердили відсутність будь -яких зобов'язань між сторонами за договором від 02.01.13, в тому числі грошових, висновок апеляційного суду про відсутність правових підстав для стягнення з відповідача, на підставі договору від 02.01.13, спірної суми боргу, інфляційних та річних визнається правомірним. Окрім цього, за приписами статті 88 Господарського процесуального кодексу України господарський суд має право за своєю ініціативою прийняти додаткове рішення, зокрема у разі коли не вирішено питання про розподіл господарських витрат або про повернення судового збору з бюджету. Додаткове рішення може бути оскаржене в установленому порядку. У разі оскарження первісного судового рішення, щодо якого було прийнято додаткове судове рішення, перегляду в сукупності з таким первісним судовим рішенням підлягає і додаткове судове рішення як похідне від первісного судового акта і його невід'ємна складова. Відповідно до пункту 10 частини 2 статті 105 Господарського процесуального кодексу України приймаючи постанову суд має зазначити новий розподіл судових витрат у разі скасування чи зміни рішення. Враховуючи те, що суд апеляційної інстанції постановою від 10.02.15 перевірене рішення у справі скасував, а у задоволенні позовних вимог відмовив, проте не вирішив питання про новий розподіл судового збору, прийняття апеляційним судом додаткової постанови від 11.02.15 визнається законним. Доводи, викладені в касаційній скарзі не можуть бути підставою для скасування постанови у справі, оскільки не спростовують установлених апеляційним судом обставин справи та ґрунтуються на переоцінці доказів, яка за приписами статті 1117 Господарського процесуального кодексу України знаходиться поза межами компетенції суду касаційної інстанції. Отже, з урахуванням меж перегляду справи в суді касаційної інстанції, підстав для скасування постанови у справі та задоволення касаційної скарги не вбачається. Витрати за розгляд касаційної скарги покладаються на скаржника. Враховуючи наведене та керуючись статтями 1115, 1117, 1118, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -
ПОСТАНОВИВ:
Постанову Одеського апеляційного господарського суду від 10.02.15 у справі №916/3856/14 залишити без змін. Додаткову постанову Одеського апеляційного господарського суду від 11.02.15 у цій справі залишити без змін. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Газовик" залишити без задоволення.
Головуючий суддя Т.Добролюбова
Судді Т.Гоголь
В.Швець
Сервіси для юристів