ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16 квітня 2015 року Справа № 908/2649/14 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого судді:Добролюбової Т.В.суддівГоголь Т.Г., Швеця В.О. (доповідач)розглянувши касаційні скаргиПриватного підприємства "Група науково-промислових досліджень" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Базовий Азовський Рибопереробний Комплекс"на постановуХарківського апеляційного господарського суду від 08.12.2014у справі№ 908/2649/14 Господарського суду Запорізької області за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "ГАЛС-2000"до1. Приватного підприємства "Група науково-промислових досліджень" 2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Базовий Азовський Рибопереробний Комплекс"простягнення солідарно 45 585,00 грн. заборгованості
за участю представників сторін від:
позивача: Єфтемій Р.Ф. (дов. від 05.12.2014),
відповідача-1: Науменко А.В. (дов. від 14.04.2015),
відповідача-2: Науменко А.В. (дов. від 14.04.2015)
ВСТАНОВИВ:
Товариство з обмеженою відповідальністю "ГАЛС-2000" звернулося з позовом до Приватного підприємства "Група науково-промислових досліджень" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Базовий Азовський Рибопереробний Комплекс" про стягнення 45 000 грн. попередньої оплати та 585 грн. пені. Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач вказував на порушення відповідачами зобов'язань з поставки товару за договором № ДСД-096 від 08.04.2014 та неповернення сплаченої позивачем суми попередньої оплати. При цьому позивач посилався на приписи статей 530, 665, 1138 Цивільного кодексу України.
Рішенням Господарського суду Запорізької області від 13.10.2014, ухваленим суддею Кагітіною Л.П., у позові відмовлено. Вмотивовуючи рішення, суд першої інстанції виходив з того, що умовами укладеного між сторонами договору сплата вартості отриманої продукції передбачена протягом семи банківських днів з моменту передачі товару. З огляду на що, суд дійшов висновку про відсутність у відповідача обов'язку з повернення коштів, перерахованих завчасно в рахунок вартості продукції. Окрім цього суд визнав недоведеним прострочення відповідача, з огляду на невизначеність умовами договору строків поставки товару. Водночас суд дійшов висновку і про недоведеність перерахування спірних коштів саме на виконання укладеного між сторонами договору. При цьому суд керувався приписами статей 538, 692, 693 Цивільного кодексу України.
Харківський апеляційний господарський суд, колегією суддів у складі: Могилєвкін Ю.О. - головуючий, Пушай В.І., Плужник О.В., постановою від 08.12.2014 перевірене рішення місцевого господарського суду скасував, прийняв нове рішення, яким позов задовольнив. Вмотивовуючи оскаржувану постанову, суд апеляційної інстанції виходив з доведеності матеріалами справи здійснення попередньої оплати на виконання укладеного сторонами договору поставки. Водночас апеляційний суд дійшов висновку про наявність у позивача права на повернення суми здійсненої попередньої оплати після закінчення семиденного строку від дня пред'явлення відповідної вимоги. При цьому суд керувався приписами статей 530, 531, 538, 693 Цивільного кодексу України.
Не погоджуючись з прийнятою у справі постановою, Приватне підприємство "Група науково-промислових досліджень" та Товариство з обмеженою відповідальністю "Базовий Азовський Рибопереробний Комплекс" звернулися з касаційними скаргами до Вищого господарського суду України, в яких просять постанову апеляційного суду скасувати, а рішення суду першої інстанції залишити в силі. Обґрунтовуючи доводи касаційних скарг, скаржники вказують на неврахування апеляційним судом укладення сторонами іншого договору у спрощений спосіб, у вигляді рахунку-фактури, на виконання якого позивачем і була здійснена спірна сума часткової оплати. Водночас скаржники зазначають про те, що за таким договором, укладеним у спрощений спосіб, спочатку передбачено повну оплату товару, а тільки потім його поставку покупцю. При цьому скаржники посилаються на порушення апеляційним судом приписів статті 181 Господарського кодексу України.
На адресу Вищого господарського суду України від Товариство з обмеженою відповідальністю "ГАЛС-2000" надійшов відзив на касаційні скарги, в якому позивач вказав про законність та обґрунтованість оскаржуваних судових актів, у зв'язку з чим просить залишити їх без змін, а касаційні скарги відповідачів - без задоволення.
Вищий господарський суд України, заслухавши доповідь судді Швеця В.О., пояснення представників сторін, переглянувши матеріали справи і доводи касаційних скарг, перевіривши правильність застосування господарськими судами приписів чинного законодавства, відзначає наступне.
Як убачається з матеріалів справи, предметом судового розгляду є вимога Товариства з обмеженою відповідальністю "ГАЛС-2000" про стягнення з Приватного підприємства "Група науково-промислових досліджень" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Базовий Азовський Рибопереробний Комплекс" солідарно 45 000 грн. попередньої оплати вартості не поставленого товару та 585 грн. пені. Підставою позову визначено неналежне виконання відповідачами зобов'язання зі своєчасного передання товару позивачу. Судами попередніх інстанцій установлено та підтверджено матеріалами справи, що 08.04.2014 між Товариством з обмеженою відповідальністю "ГАЛС-2000" (покупець) та Приватним підприємством "Група науково-промислових досліджень" і Товариством з обмеженою відповідальністю "Базовий Азовський Рибоприймальний Комплекс", як учасниками спільної діяльності між яким укладено договір про спільну діяльність від 30.05.2012 №1 УП/О-32972994 ПП "ГНПД", з другої сторони (постачальник) укладений договір №ДСД-096 на поставку риби та рибної продукції з протоколом розбіжностей до нього. За умовами договору постачальник зобов'язується передати у власність покупця товар, а покупець зобов'язується прийняти і оплатити його на умовах цього договору (пункт 1.1. цього договору). Відповідно до пункту 3.1. договору поставка товару здійснюється окремими партіями відповідно до заявок покупця, у строки, узгоджені сторонами і зазначені в заявках, відповідно Інкотермс 2010. Згідно з умовами договору (з урахуванням протоколу розбіжностей ) оплата за товар здійснюється в українській національній валюті в безготівковому порядку шляхом перерахування грошових коштів на банківський рахунок постачальника протягом 7 (семи) банківських днів з моменту передачі товару. Відповідно до статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Згідно з приписами статей 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається; зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Дана норма кореспондує з приписами статті 193 Господарського кодексу України. Приписами статті 530 Цивільного кодексу України визначено, що у разі, коли строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства. Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Згідно з частинами 1, 2 статті 693 Цивільного кодексу України якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу. Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати. Зі змісту зазначеної норми права вбачається, що умовою її застосування є неналежне виконання продавцем свого зобов'язання зі своєчасного передання товару покупцю. А у разі настання такої умови покупець має право діяти альтернативно: або вимагати передання оплаченого товару від продавця, або вимагати повернення суми попередньої оплати. Можливість обрання певно визначеного варіанта правової поведінки боржника є виключно правом покупця, а не продавця. Отже, волевиявлення щодо обрання одного з варіантів вимоги покупця має бути вчинено ним в активній однозначній формі такої поведінки, причому доведеної до продавця. Оскільки законом не визначено форму пред'явлення такої вимоги покупця, останній може здійснити своє право будь-яким шляхом: як шляхом звернення до боржника з претензією, листом, телеграмою тощо, так і шляхом пред'явлення через суд вимоги у визначеній законом процесуальній формі - формі позову. Згідно з приписами статті 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційна інстанція за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого суду у повному обсязі. Дослідивши обставини і зібрані у справі докази, апеляційний господарський суд установив, що позивачем на виконання укладеного договору, згідно виставленого відповідачем рахунку-фактури №ДСД20/05/1 від 20.05.2014, було достроково здійснено перерахування грошових коштів за поставку рибної продукції на суму 45 000 грн., що підтверджується відповідними платіжними дорученнями. Також апеляційним судом встановлено, що 16.06.2014 позивач звернувся до відповідачів з вимогою щодо здійснення поставки оплаченого товару не пізніше 7 календарних днів, з дня отримання вимоги. Вказана вимога отримана відповідачами 20.06.2014, що підтверджується відповідними повідомленнями про вручення. Приписами статті 531 Цивільного кодексу України передбачено право боржника виконати свій обов'язок достроково, якщо інше не встановлено договором, актами цивільного законодавства або не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту. Згідно з приписами статті 538 Цивільного кодексу України, якщо зустрічне виконання обов'язку здійснено однією із сторін, незважаючи на невиконання другою стороною свого обов'язку, друга сторона повинна виконати свій обов'язок. Надаючи оцінку умовам договору поставки, апеляційним судом встановлено, що сторонами у договорі строки поставки не узгоджувалися. Водночас установлено судом і те, що поставка товару позивачу після спливу строку визначеного у вимозі здійснена не була. Враховуючи установлений апеляційним господарським судом факт порушення відповідачами зобов'язань з передачі товару на спірну суму попередньої оплати, колегія суддів погоджується з висновками апеляційного суду про наявність підстав для стягнення спірної суми передоплати, а також неустойки, передбаченої умовами пункту 6.4. договору. Доводи скаржників про те, що перерахування позивачем коштів у розмірі спірної суми є частковою оплатою рахунка-фактури №ДСД20/05/1 від 20.05.2014 на виконання договору, укладеного сторонами у спрощений спосіб, не може бути підставою для скасування постанови у справі. Цьому доводу надавалася оцінка апеляційним господарським судом та він був відхилений як необґрунтований. Апеляційний суд установив, що доказів укладення між сторонами інших договорів (правочинів) відповідачами не надано. Решта доводів касаційної скарги також не можуть бути підставою для скасування постанови у справі, оскільки не спростовують установленого апеляційним судом факту порушення відповідачами зобов'язань з передачі товару на спірну суму передоплати та ґрунтуються на переоцінці доказів, яка відповідно до частини 2 статті 1117 Господарського процесуального кодексу України знаходиться поза межами компетенції суду касаційної інстанції. Отже, з урахуванням меж перегляду справи в касаційній інстанції підстав для скасування постанови у справі та задоволення касаційних скарг не вбачається.
Керуючись статтями 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу Приватного підприємства "Група науково-промислових досліджень" та касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Базовий Азовський Рибопереробний Комплекс залишити без задоволення.
Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 08.12.2014 у справі № 908/2649/14 Господарського суду Запорізької області залишити без змін.
Головуючий суддя: Т. Добролюбова
Судді: Т. Гоголь
В. Швець
Сервіси для юристів