Постанова ВГСУ від 16.04.2014 року у справі №911/3744/13

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 квітня 2014 року Справа № 911/3744/13

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого Дунаєвської Н.Г.суддівГольцової Л.А. (доповідач), Мележик Н.І.розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Провіта"на ухвалуКиївського апеляційного господарського суду від 14.01.2014у справі№ 911/3744/13господарського судуКиївської областіза позовомФізичної особи - підприємця ОСОБА_4доТовариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Провіта"пророзірвання договору оренди та стягнення 218295,70 грн.за участю представників сторін:

позивача: ОСОБА_5, дов. від 23.08.2013;

відповідача: Снігур Д.С., дов. від 01.04.2014;

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 14.01.2014 у справі №911/3744/13 (колегія суддів у складі: головуючий суддя - Новіков М.М., судді - Зубець Л.П., Мартюк А.І.) на підставі ст.ст. 86, 93, 97, 98 ГПК України, відмовлено у прийнятті апеляційної скарги ТДВ "СК "Провіта" на рішення Господарського суду Київської області від 08.11.2013 у справі № 911/3744/13.

Не погоджуючись з ухвалою апеляційного господарського суду, відповідач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить її скасувати, а справу передати до суду апеляційної інстанції для прийняття до провадження.

Обґрунтовуючи підстави звернення з касаційною скаргою, скаржник послався на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права.

Відзив на касаційну скаргу не надходив, що не є перешкодою для суду касаційної інстанції переглянути в касаційному порядку оскаржуване судове рішення.

Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, перевіривши правильність застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права при прийнятті оскаржуваного судового рішення, вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, враховуючи наступне.

Відповідно до ст. 55 Конституції України, кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань. Юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі (ч.2 ст. 124 Конституції України).

Згідно з п. 8 ч. 3 ст. 129 Конституції України, передбачена гарантія забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом.

Статтею 2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" визначено, що суд здійснює правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Частиною 3 ст. 3 вказаного Закону встановлено, що судова система забезпечує доступність правосуддя для кожної особи в порядку, встановленому Конституцією та законами України.

Усім суб'єктам правовідносин гарантується захист їх прав і законних інтересів незалежним і безстороннім судом, утвореним відповідно до закону (ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судоустрій і статус суддів").

Згідно з ч. 1 ст. 8 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у суді, до підсудності якого вона віднесена процесуальним законом.

Конституційне право на судовий захист передбачає як невід'ємну частину такого захисту можливість поновлення порушених прав і свобод громадян, правомірність вимог яких встановлена в належній судовій процедурі і формалізована в судовому рішенні, і конкретні гарантії, які дозволяли б реалізовувати його в повному об'ємі і забезпечувати ефективне поновлення в правах за допомогою правосуддя, яке відповідає вимогам справедливості, що узгоджується також із ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основних свобод.

Як вбачається з матеріалів справи, вперше, апеляційна скарга відповідача була повернута скаржнику без розгляду (ухвала Київського апеляційного господарського суду від 09.12.2013) на підставі п.п. 3, 4 ч. 1 ст. 97 ГПК України (до скарги не додано документів, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, а також скаргу подано після закінчення строку, встановленого для її подання, без клопотання про поновлення цього строку), тобто питання про поновлення строку судом апеляційної інстанції не вирішувалось.

Вдруге, апеляційний господарський суд не прийняв до розгляду апеляційну скаргу відповідача (подана разом з клопотанням про поновлення строку на апеляційне оскарження) на рішення Господарського суду Київської області від 08.11.2013 у справі № 911/3744/13 та відмовив у її прийнятті з тих підстав, що ч. 4 ст. 97 ГПК України не передбачено право скаржника повторно звертатись із апеляційною скаргою в разі її повернення судом апеляційної інстанції на підставі п. 4 ч. 1 ст. 97 ГПК України.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 97 ГПК України, апеляційна скарга не приймається до розгляду і повертається апеляційним господарським судом, якщо скаргу подано після закінчення строку, встановленого для її подання, без клопотання про поновлення цього строку або таке клопотання відхилено.

При цьому, ч. 4 ст. 97 ГПК України не передбачає можливості повторного подання апеляційної скарги у разі її повернення на підставі п. 4 ч. 1 цієї статті.

У той же час за приписами ч. 2 ст. 93 ГПК України апеляційний господарський суд постановляє ухвалу про повернення апеляційної скарги у випадках, якщо вона подана після закінчення строків, установлених цією статтею, і суд за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для поновлення строку.

Отже, за змістом ст.ст. 93, 97 ГПК України, якщо повернення апеляційної скарги на підставі п. 4 ч. 1 ст. 97 ГПК України відбулося у зв'язку з відсутністю клопотання про відновлення строку для подання апеляційної скарги, то у випадку заявлення особою відповідного клопотання при повторному зверненні зі скаргою, суд повинен розглянути це клопотання. Правові підстави для повернення скарги суд має тільки у випадку відхилення клопотання (за відсутності інших, передбачених ст. 97 ГПК України, підстав для повернення апеляційної скарги).

Виключає перегляд судових актів суду першої інстанції апеляційним господарським судом лише подання апеляційної скарги повторно після повернення первісної апеляційної скарги на підставі п. 4 ч. 1 ст. 97 ГПК України у разі, коли клопотання про відновлення строку подання апеляційної скарги було відхилено.

Тільки у такому випадку суд має відмовити у прийнятті апеляційної скарги і винести з цього приводу відповідну ухвалу (п. 5 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011 № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу ХІІ Господарського процесуального кодексу України" (із змінами і доповненнями).

За таких обставин висновок апеляційного господарського суду про відмову в прийнятті повторно поданої апеляційної скарги з посиланням на ч. 4 ст. 97 ГПК України є незаконним та необґрунтованим.