Постанова ВГСУ від 16.03.2016 року у справі №920/67/13

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 березня 2016 року Справа № 920/67/13 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді: Картере В.І. (доповідач),

суддів: Барицької Т.Л.,

Губенко Н.М.

за участю представників:

ФОП ОСОБА_2 - не з'явився,

ФОП ОСОБА_3 - ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3

на постанову Харківського апеляційного господарського суду від 22.12.2015

та на рішення господарського суду Сумської області від 14.09.2015

у справі № 920/67/13

за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2

до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3

про зобов'язання вчинити певні дії

ВСТАНОВИВ:

У січні 2013 року Фізична особа-підприємець ОСОБА_2 звернувся до господарського суду Сумської області з позовом до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3, відповідно до якого, з урахуванням заяви про доповнення позовних вимог, просив зобов'язати відповідача ввести в експлуатацію нежитлове приміщення, розташоване за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 1712,4 м2, відповідно до ст. 39 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" та Постанови Кабінету Міністрів України від 13.04.2011 № 461 "Питання прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів" з розподілом часток співвласників ФОП ОСОБА_2 та ФОП ОСОБА_3 50/50, відповідно до акта від 23.05.2008, шляхом подання до Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Сумській області декларації про готовність об'єкта до експлуатації протягом семи днів з дати набрання законної сили рішенням суду.

Рішенням господарського суду Сумської області від 14.09.2015 (суддя Левченко П.І.), залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 22.12.2015 (колегія суддів у складі: суддя Пелипенко Н.М. - головуючий, судді Камишева Л.М., Медуниця О.Є.), позов задоволено. Зобов'язано відповідача ввести в експлуатацію нежитлове приміщення, розташоване за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 1712,4 м2, відповідно до ст. 39 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" та Постанови Кабінету Міністрів України від 13.04.2011 № 461 "Питання прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів" з розподілом часток співвласників ФОП ОСОБА_2 та ФОП ОСОБА_3 50/50, відповідно до акта від 23.05.2008, шляхом подання до Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Сумській області декларації про готовність об'єкта до експлуатації протягом семи днів з дати набрання законної сили рішенням суду.

У касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення господарського суду першої інстанції від 14.09.2015, постанову апеляційного господарського суду від 22.12.2015, а справу направити на новий розгляд до господарського суду першої інстанції. В обґрунтування касаційної скарги відповідач стверджує, що господарськими судами при прийнятті оскаржуваних рішень порушено вимоги ст. 104 ГПК України, ст. 331 ЦК України, ст. 39 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності". На думку скаржника, господарським судом апеляційної інстанції не надано оцінку доказам, які були подані відповідачем до апеляційної інстанції, зокрема наявному у відповідача договору від 15.10.2004, який був укладений сторонами у справі і зміст якого є відмінним від змісту договору наданого позивачем. Також апеляційної інстанцією не досліджено довідку БТІ про готовність оспорюваного об'єкта лише на 83%, тобто він є об'єктом незавершеного будівництва, а не об'єктом завершеного будівництва як стверджує позивач. Крім того, такого способу захисту порушеного права як зобов'язання здійснити дії по введенню в експлуатацію нежитлового приміщення не передбачено вимогами чинного законодавства.

У відзиві на касаційну скаргу позивач просить рішення господарського суду першої інстанції від 14.09.2015 та постанову апеляційної інстанції від 22.12.2015 залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення. Так, на думку позивача, обов'язок по введенню нежитлового приміщення відповідно до п. 2.6 договору від 15.10.2004, покладено на відповідача, а спосіб введення в експлуатацію нежитлових приміщень визначений Постановою КМУ від 13.04.2011 № 461 та Законом України "Про регулювання містобудівної діяльності", у зв'язку з чим спосіб захисту порушеного права позивача обраний відповідно до договору та закону.

Перевіривши правильність застосування господарськими судами норм процесуального та матеріального права, Вищий господарський суд України вважає касаційну скаргу такою, що підлягає задоволенню виходячи з такого.

Господарськими судами попередніх інстанцій під час розгляду справи встановлено, що:

- 15.10.2004 суб'єктом підприємницької діяльності - фізичною особою ОСОБА_2 (позивачем) та суб'єктом підприємницької діяльності - фізичною особою ОСОБА_3 (відповідачем) укладено договір про спільне фінансування будівельних робіт, за умовами якого сторони зобов'язались спільно фінансувати проведення будівельних робіт об'єкта, а саме нежитлового приміщення, розташованого за адресою: АДРЕСА_1, на земельній ділянці, що розташована за зазначеною адресою, а суб'єкт підприємницької діяльності - фізична особа ОСОБА_2 зобов'язався компенсувати іншій стороні по договору 50% понесених витрат на будівництво;

- в п. 1.3 договору від 15.10.2004 про спільне фінансування будівельних робіт сторони домовились, що дії по забезпеченню ведення будівництва вчиняються відповідачем від свого імені, але також в інтересах позивача;

- відповідно до п. 2.1.6 вказаного договору обов'язок організувати проведення робочої та державної комісії по введенню об'єкта в експлуатацію покладено на відповідача;

- згідно з п. 3.1 договору від 15.10.2004 право власності на об'єкт загальною площею 1712,4 м2, належить сторонам договору в долях, визначених в цьому пункті договору;

- згідно з п. 10.1 договору він набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до повного виконання сторонами своїх обов'язків по цьому договору;

- договір від 15.10.2004 про спільне фінансування будівельних робіт є діючим;