Постанова ВГСУ від 16.03.2016 року у справі №910/12643/15

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 березня 2016 року Справа № 910/12643/15 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючого судді:Барицької Т.Л., суддів:Губенко Н.М., Картере В.І.,розлянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю "Нелі Груп"на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 09.12.2015у справі№910/12643/15 господарського суду міста Києваза позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Нелі Груп"доПублічного акціонерного товариства "Альфа-Банк"третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Приватне підприємство "Владокс"проприпинення договору

у судовому засіданні взяли участь представники:- позивача Гаджук П.П.- відповідача - третьої особи Максимець В.М. повідомлений, але не з"явився

ВСТАНОВИВ:

18.05.2015 Товариство з обмеженою відповідальністю "Нелі Груп" звернулося до Господарського суду міста Києва із позовом до Публічного акціонерного товариства "Альфа-Банк" про визнання припиненим договору поруки № SMERSP01019/2 від 28.12.2011.

Рішенням господарського суду міста Києва від 09.07.2015 у справі № 910/12643/15 (суддя Головатюк Л.Д.) визнано договір поруки № SMERSP01019/2 від 28.12.2011, укладений між Публічним акціонерним товариством "Альфа-Банк" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Нелі Груп" припиненим.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 09.12.2015 у справі № 910/12643/15 (колегія суддів у складі: Смірнова Л.Г. - головуючий суддя, судді Кропивна Л.В., Чорна Л.В.) рішення господарського суду міста Києва 09.07.2015 у справі № 910/12643/15 скасовано, та прийнято нове рішення, яким у позові відмовлено.

Не погоджуючись з постановою суду апеляційної інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю "Нелі Груп" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Київського апеляційного господарського суду від 09.12.2015 у справі № 910/12643/15, та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Обґрунтовуючи підстави звернення з касаційною скаргою, скаржник посилається на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права.

Усіх учасників судового процесу відповідно до статті 1114 ГПК України належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.

Ознайомившись з матеріалами та обставинами справи на предмет надання їм господарськими судами попередніх судових інстанцій належної юридичної оцінки та повноти встановлення обставин справи, дотримання норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та вбачається з матеріалів справи, 13.05.2008 між Публічним акціонерним товариством "Альфа-Банк" та Приватним підприємством "Владокс" було укладено рамкову угоду № SMERS01019 (далі - рамкова угода) на умовах якої відповідач надає клієнту кредитні продукти у межах строку, що становить 180 місяців з дати укладення угоди.

Відповідно до п.4.7 рамкової угоди сторони погодили, що судовий захист прав та законних інтересів, які мають сторони в зв'язку з цим договором, в тому числі розгляд та вирішення спорів, які виникають при виконанні або припиненні договору (включаючи спори про відшкодування завданих порушенням договору збитків та недійсність (неукладеність) договору, підлягають остаточному вирішенню у Постійно діючому Третейському суді при Всеукраїнській громадської організації "Всеукраїнський фінансовий союз" відповідно до його Регламенту.

Згідно із умовами рамкової угоди між відповідачем та Приватним підприємством "Владокс", як позичальником 28 грудня 2011 року було укладено договір про надання траншу № SME0012747-1 (далі - кредитний договір) відповідно до якого відповідач надав позичальнику кредит в сумі 3 311 571, 52грн.

Відповідно до умов п. 5.5.7 кредитного договору, позичальник зобов'язаний достроково повернути кредит, сплатити проценти за користування ним, в тому числі у випадках: - у разі істотного порушення позичальником кредитного договору; - у разі наявності у позичальника протягом більш як 5 (п'яти) календарних днів підряд простроченої заборгованості чи несплачених неустойки (пені, штрафів) за невиконання або неналежне виконання ним своїх зобов'язань.

28.12.2011, в забезпечення виконання зобов'язань Приватного підприємства "Владокс" за рамковою угодою № SMERS01019 та кредитним договором № SME0012747-1, між Публічним акціонерним товариством "Альфа-Банк"(відповідач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Нелі Груп"(позивач) було укладено договір поруки № SMERSP01019/2.

У пункті 5.1.1 кредитного договору передбачено, що відповідач набуває право вимагати у позичальника дострокового повернення кредиту та інших платежів передбачених договором у разі виникнення у позичальника простроченої заборгованості за кредитним договором.

Оскільки у 2013 році позичальник допустив порушення зобов'язань за кредитним договором, відповідач 07.10.2013 пред'явив позичальнику вимогу № 8038-34 про дострокове повернення всієї суми кредиту строком не пізніше 35 календарних днів з моменту її відправлення.

02.06.2014 відповідач надіслав позивачу вимогу № 47725/150-37, в якій просив негайно (але в будь-якому разі не пізніше 5-ти банківських з дати отримання цієї вимоги) погасити заборгованість у повному обсязі за кредитним договором.

В квітні 2015 року відповідач звернувся до Постійно діючого Третейського суду при Всеукраїнській громадській організації "Всеукраїнський Фінансовий союз" із позовом про солідарне стягнення заборгованості, в тому числі із Товариства з обмеженою відповідальністю "Нелі Груп", по кредитному договору № SME0012747-1.

Предметом даного позову є вимога позивача про визнання припиненим договору поруки № SMERSP01019/2 від 28.12.2011, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "Нелі Груп" та Публічним акціонерним товариством "Альфа-Банк" на підставі ч. 4 ст. 559 ЦК України, оскільки кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явив вимогу до поручителя.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив із того, що договором поруки не встановлено строку припинення поруки, а тому має застосовуватися ч. 4 ст. 559 ЦК України, відповідно до якої порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя; строк виконання основного зобов'язання настав 11.11.2013; відповідач, пред'явивши позивачу вимогу 02.06.2014, пропустив визначений ч. 4 ст. 559 ЦК України строк пред'явлення вимог до поручителя. Разом з тим, апеляційний господарський суд, скасовуючи рішення місцевого господарського суду, прийшов до протилежного висновку - про відмову у позові, з яким погоджується колегія суддів суду касаційної інстанції, з огляду на таке.

Відповідно до вимог частини другої статті 1054 та частини другої статті 1050 ЦК України у разі, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилась, та сплати процентів.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що у зв'язку з порушенням Приватним підприємством "Владокс" строків повернення кредиту та виникненням заборгованості за кредитним договором, кредитор використав передбачене частиною другою статті 1050 ЦК України право та звернувся до боржника із вимогою від 07.10.2013 № 8038-34 про дострокове повернення всієї суми кредиту строком не пізніше 35 календарних днів з моменту її відправлення.

Враховуючи наведене, апеляційним господарським судом встановлено, що строк виконання зобов'язання за кредитним договором настав 11.11.2013, та починаючи з 12.11.2013, враховуючи що позичальником кредит погашений не був, у відповідача виникло право вимагати у поручителя погашення кредиту за кредитним договором.

Згідно із ст. 553 ЦК України під порукою розуміється договір, за яким поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку.

Будучи за своєю правовою природою зобов'язанням порука припиняється на загальних підставах, передбачених главою 50 ЦК України.