Постанова ВГСУ від 16.03.2015 року у справі №920/807/14

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 березня 2015 року Справа № 920/807/14

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючого судді Карабаня В.Я.,

суддів Ємельянова А.С. (доповідач у справі),

Ковтонюк Л.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2на рішеннягосподарського суду Сумської області від 06.10.2014 р. (суддя Лиховид Б.І.) та на постановуХарківського апеляційного господарського суду від 08.12.2014 р. (судді: Могилєвкін Ю.О., Пашуй В.І., Плужник О.В.) у справі№920/807/14 господарського суду Сумської області за позовомФізичної особи-підприємця ОСОБА_2 доТовариства з обмеженою відповідальністю фірми "РТВ-Сервіс" треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача1.Відділ Державної виконавчої служби Конотопського міськрайонного управління юстиції; 2.Публічне акціонерне товариство "Райффайзен Банк Аваль" провизнання права власності та стягнення 33 306 грн. 00 коп. за участю представників: від позивача ОСОБА_4, довіреність №1448 від 22.05.2013 р. від відповідачане з'явились від третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача1. не з'явились 2. Полевик Олексій Леонідович, довіреність №1166/13 від 01.07.2013 р.

В С Т А Н О В И В:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_2 (далі - ФОП ОСОБА_2.) звернувся до господарського суду Сумької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю фірми "РТВ-Сервіс" (далі -ТОВ фірма "РТВ-Сервіс"), за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: Відділу Державної виконавчої служби Конотопського міськрайонного управління юстиції, Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" (далі - ПАТ "Райффайзен Банк Аваль") про визнання права власності та стягнення 33 306 грн. 00 коп.

Рішенням господарського суду Сумької області від 06.10.2014 р. у справі №920/807/14, залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 08.12.2014 р., позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача 33 306 грн. 94 коп. надлишково сплачених грошових коштів. В іншій частині позовних вимог відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Задовольняючи позовні вимоги, господарські суди попередніх інстанцій виходили з доведеності факту надмірної сплати позивачем відповідачу грошових коштів за інвестиційним договором будівництва об'єкта нерухомості б/н від 01.06.2009 р.

В свою чергу, відмова місцевого та апеляційного господарських судів в частині задоволення позовної вимоги про визнання права власності вмотивована відсутністю доказів, що підтверджують введення об'єкта інвестування в експлуатацію. Вказана обставина, за висновками господарських судів першої та апеляційної інстанцій, є обов'язковою умовою набуття інвестором права власності на об'єкт інвестування, згідно з п. 1.2 договору б/н від 01.06.2009 р.

Не погодившись з прийнятими судовими актами, ФОП ОСОБА_2 звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Харківського апеляційного господарського суду від 08.12.2014 р., рішення господарського суду Сумської області від 06.10.2014 р. в частині відмови у визнанні за позивачем права власності на 26/100 частин магазину "Садко" - прибудови площею 133 кв.м., розташованих за АДРЕСА_1. та прийняти в цій частині нове рішення про задоволення позову.

В обґрунтування касаційної скарги, позивач посилається на неправильне застосування господарськими судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Так, скаржник вважає, що за умовами інвестиційного договору будівництва об'єкта нерухомості б/н від 01.06.2009 р. обв'язок введеня в експлуатацію об'єкта інвестування покладено на відповідача, як на власника основної споруди. Проте, на думку заявника касаційної скарги, господарські суди попередніх інстанцій не надали даному факту належної правової оцінки.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 04.03.2015 р. касаційну скаргу ФОП ОСОБА_2 прийнято до провадження. Розгляд справи призначено на 16.03.2015 р.

В судове засідання 16.03.2015 р. з'явились представники позивача та третьої особи 2, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача.

Представники відповідача та третьої особи 1, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача в судове засідання не з'явились, причини неявки суду не повідомили.

Відповідно до ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, сторони зобов'язані добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

З врахуванням вищенаведеного, судова колегія приходить до висновку про можливість розгляду касаційної скарги без участі представників відповідача та третьої особи 1, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав доводи, викладені в касаційній скарзі, просив скасувати постанову Харківського апеляційного господарського суду від 08.12.2014 р., рішення господарського суду Сумської області від 06.10.2014 р. в частині відмови у визнанні за позивачем права власності на 26/100 частин магазину "Садко" - прибудови площею 133 кв.м., розташованих за адресою: пл. Конотопських дивізій, 18, м. Конотоп, Сумська обл. та прийняти в цій частині нове рішення про задоволення позову.

Представник третьої особи 2, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача в судовому засіданні заперечив проти задоволення касаційної скарги.

Перевіривши повноту встановлення місцевим та апеляційним господарськими судами обставин справи, правильність застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга позивача не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Господарськими судами попередніх інстанцій на підставі наявних в матеріалах справи доказів встановлено, що 01.06.2009 р. між ФОП ОСОБА_6 (інвестор) та ТОВ фірмою "РТВ-Сервіс" (забудовник) укладено інвестиційний договір будівництва об`єкта нерухомості.

Відповідно до п 1.1 даного договору етапи будівництва торгово-складського комплексу за адресою: Сумська область, м. Конотоп, площа Конотопських дивізій, 18, складаються з робіт по реконструкції та переплануванню основної будівлі площею 371 кв. м. та добудови: складських та господарських приміщень площею 133 кв.м.

В п 1.2 інвестиційного договору зазначено, що об`єкт інвестування - це визначена договором частка у комплексі, яку позивач отримує у власність після внесення інвестиції, завершення будівництва і введення комплексу в експлуатацію. Сторони домовились, що усі поліпшення, проведені в магазині "Садко" за рахунок інвестицій переходять у власність відповідача, а прибудова площею 133 кв.м. переходить у власність фізичної особи - інвестора ОСОБА_6

Згідно з п.п. 2.1, 2.2 договору б/н від 01.06.2009 р., предметом цього договору є участь сторін у будівництві комплексу з отриманням у власність сторін відповідних часток у комплексі на умовах і в порядку, передбачених договором. Будівництво комплексу здійснюється поетапно згідно з п. 1.1 договору, зі здачею в експлуатацію результату кожного етапу будівництва, отриманням документів про право власності сторін на відповідні, визначені цим договором, частки у комплексі.

Інвестор здійснює фінансування будівництва комплексу шляхом внесення інвестицій. Інвестиція - це грошові кошти у розмірі 200 000 грн. 00 коп. (п. п. 1.3, 2.4 вказаного договору).