Постанова ВГСУ від 16.02.2016 року у справі №922/4323/14

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 лютого 2016 року Справа № 922/4323/14 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді:Погребняка В.Я.,суддів:Білошкап О.В., Удовиченка О.С.,розглянувши касаційну скаргуПублічного акціонерного товариства "Харківський тракторний завод ім. С.Орджонікідзе"на ухвалугосподарського суду Харківської області від 16.09.2015 рокута постановуХарківського апеляційного господарського суду від 02.11.2015 року у справі№ 922/4323/14 господарського суду Харківської областіза заявоюУправління Пенсійного фонду України у Орджонікідзевському районі м. Харкова доПублічного акціонерного товариства "Харківський тракторний завод ім. С.Орджонікідзе"простягнення коштів, за участю представників сторін: від Публічного акціонерного товариства "Харківський тракторний завод ім. С.Орджонікідзе" - Герус І.В., дов. № 85/1246 від 25.12.2015 року,

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою господарського суду Харківської області від 16.09.2015 року у справі № 922/4323/14 (суддя - Прохоров С.А.) в задоволенні заяви Публічного акціонерного товариства "Харківський тракторний завод ім. С.Орджонікідзе" (далі - ПАТ "Харківський тракторний завод ім. С. Орджонікідзе") від 08.09.2015 року про розстрочення виконання рішення у справі № 922/4323/14 відмовлено.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 02.11.2015 року у справі № 922/4323/14 (головуючий суддя - Слободін М.М., суддя - Гончар Т. В., суддя - Гребенюк Н. В.) апеляційну скаргу відповідача, ПАТ "Харківський тракторний завод ім. С. Орджонікідзе" на ухвалу господарського суду Харківської області від 16.09.2015 року у справі № 922/4323/14 залишено без задоволення. Ухвалу господарського суду Харківської області від 16.09.2015 року у справі № 922/4323/14 залишено без змін.

Не погоджуючись із ухвалою господарського суду Харківської області від 16.09.2015 року та постановою Харківського апеляційного господарського суду від 02.11.2015 року у справі № 922/4323/14, ПАТ "Харківський тракторний завод ім. С. Орджонікідзе" звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу господарського суду Харківської області від 16.09.2015 року та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 02.11.2015 року у справі № 922/4323/14 і прийняти нове рішення, яким задовольнити заяву ПАТ "Харківський тракторний завод ім. С. Орджонікідзе" та розстрочити виконання рішення про стягнення 1 358 788, 60 грн. від 01.12.2014 року у справі № 922/4323/14 строком на 5 років, починаючи з жовтня 2015 року щомісячними рівними платежами в розмірі 22 646,48 грн. з жовтня 2015 року по грудень 2018 року та в розмірі 22 646,47 грн. з січня 2019 року по вересень 2020 року відповідно до погодженого між сторонами графіку.

В обґрунтування доводів касаційної скарги скаржник посилається на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, зокрема ст. 121 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

Колегія суддів Вищого господарського суду України, розглянувши наявні матеріали справи, обговоривши доводи касаційної скарги, дослідивши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що рішенням господарського суду Харківської області від 01.12.2014 року у справі № 922/4323/14 за позовом УПФУ в Орджонікідзевському районі м. Харкова до ПАТ "Харківський тракторний завод ім. С. Орджонікідзе" про стягнення коштів позовні вимоги були задоволені частково. Стягнуто з ПАТ "Харківський тракторний завод ім. С. Орджонікідзе" на користь УПФУ в Орджонікідзевському районі м. Харкова 1358788,60 грн. заборгованості по відшкодуванню фактичних витрат на виплату та доставку пенсій та стягнуто з ПАТ "Харківський тракторний завод ім. С. Орджонікідзе" на користь Державного бюджету України 27175,77 грн. судового збору. В частині позову щодо стягнення 250000,00 грн. витрат на виплату та доставку пенсій - відмовлено. Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 20.01.2015 року рішення господарського суду Харківської області від 01.12.2014 року залишено без змін. 04.02.2015 року господарським судом Харківської області були видані відповідні накази.

Як вбачається з матеріалів справи, 08.09.2015 року від ПАТ "Харківський тракторний завод ім. С. Орджонікідзе" надійшла заява, в якій він просив суд розстрочити виконання рішення суду про стягнення 1358788,60 грн. від 01.12.2014 року у справі № 922/4323/14 строком на 5 (п'ять) років, починаючи з жовтня 2015 року щомісячними рівними платежами в розмірі 22646,48 грн. з жовтня 2015 року по грудень 2018 року та в розмірі 22646,47 грн. з січня 2019 року по вересень 2020 року відповідно до погодженого між сторонами графіку.

При цьому, заявник вказував на те, що сторонами було погоджено графік розстрочення виконання рішення, який надано до суду разом з заявою. Всього УПФУ в Орджонікідзевському районі м. Харкова стягнуто в судовому порядку з АТ "ХТЗ" суму боргу по списку № 1 в розмірі 18016308,31 грн. (справа № 922/4170/13, 922/4731/13, № 922/4913/13, № 922/613/14, № 922/1269/14, № 820/20532/14, № 820/1489/15, № 922/3081/14) та по списку № 2 в сумі 14074989,64 грн. (справа № 922/4171/130 № 922/4738/13, №922/4914/13, № 922/5211/13, № 922/1271/14, № 922/2262/14, № 922/4326/14, № 820/20529/14, № 820/1490/15) та виконання рішень розстрочено на п'ять років відповідно до погоджених сторонами графіків по кожній справі окремо. Також УПФУ в Орджонікідзевському районі м. Харкова стягнуто з АТ "ХТЗ" заборгованість по списку № 1 та по списку № 2 в розмірі 5873603,84 грн. (справа № 922/2261/14, № 922/4323/14, № 820/20530/14, № 820/20536/14, № 820/3776/15, № 820/3775/15, № 820/4680/15, № 820/4678/15).

Також, заявник вказував на те, що його підприємство знаходиться у скрутному фінансовому стані. ПАТ "Харківський тракторний завод ім. С. Орджонікідзе" перебував у режимі простою в період з 23.03.2015 року по 30.04.2015 року та в даний час з 08.06.2015 року по 31.07.2015 року, 01.08.2015 року по 30.08.2015 року знаходиться в стані простою та не має можливості виконати наказ суду.

Крім того, заявник зазначав, що в режимі простою здійснюється оплата праці працівників боржника з розрахунку 2/3 тарифної ставки в режимі 3-денного робочого тижня. Дані виплати як і постійні витрати виробництва, а також платежі зі сплати податків та зборів є тягарем для підприємства, що знаходиться в стані простою, але мають виконуватися першочергово, зважаючи на соціальну відповідальність та першочерговість даних платежів відповідно до діючого законодавства. На даний час на підприємстві працює 2341 працівників, фонд оплати праці за червень 2015 року складає 9968,7 тис. грн. та є співмірним з сумою боргу.

Розглянувши вказану заяву, суд першої інстанції, дійшов висновку про необхідність відмови в її задоволенні, оскільки боржником належними доказами не доведено існування обставин, які ускладнюють виконання рішення суду або роблять його неможливим у строк, встановлений господарським судом.

Зокрема, судом першої інстанції встановлено, що з моменту видачі судового наказу у справі (04.02.2015 року) боржником (заявником) заборгованість перед позивачем не погашена навіть частково. Будь-яких дій, спрямованих на виконання рішення суду, окрім неодноразових звернень із заявами про відстрочку та розстрочку виконання рішення суду, боржником не вчинено.

Переглядаючи вказане рішення в апеляційному порядку, суд апеляційної інстанції погодився з такими висновками суду першої інстанції та, посилаючись на рішення Конституційного Суду України № 5-пр/2013 від 26.06.2013 року, вказав на те, що розстрочка виконання рішення має базуватися на принципах співмірності і пропорційності з метою забезпечення балансу прав і законних інтересів стягувача і боржника.

Крім того, суд апеляційної інстанції зазначив, що відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 17.05.2005 року у справі "Чіжов проти України" (заява № 6962/02), позитивним обов'язком держави є організація системи виконання рішень таким чином, щоб гарантувати виконання без жодних невиправданих затримок, і так, щоб ця система була ефективною і законодавчо, і практично, а нездатність державних органів ужити необхідних заходів для виконання рішення позбавляє гарантій, які закріплені в параграфі 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.

Колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з такими висновками судів попередніх інстанцій, виходячи з такого.

Відповідно до ст. 121 ГПК України при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, прокурора чи його заступника або за своєю ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін, прокурора чи його заступника і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання.

Підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у строк або встановленим господарським судом способом.

Господарський суд законодавчо не обмежений будь-якими конкретними термінами відстрочки чи розстрочки виконання рішення, проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи.

Доказом існування тяжкого фінансового стану є офіційна фінансова звітність, відповідна документація (баланс, звіт про фінансові результати, тощо), достовірність якої підтверджена належними засобами.

Вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати можливі негативні наслідки для боржника при виконанні рішення у встановлений строк чи попередньо встановленим способом, але перш за все повинен враховувати такі ж наслідки і для стягувача при затримці виконання рішення та не допускати їх настання.

Як вбачається з матеріалів справи, вирішуючи питання про можливість розстрочення виконання рішення, суди попередніх інстанцій правомірно вказали на те, що в даному конкретному випадку ПАТ "Харківський тракторний завод ім. С.Орджонікідзе" не надано переконливих доказiв винятковостi ситуацiї, що спонукала його звернутися до суду iз вiдповiдною заявою, не наведено також доказiв iснування обставин, що за змiстом ст. 121 ГПК України ускладнюють виконання рiшення або роблять його неможливим, та не доведено iснування причинно-наслiдкового зв'язку мiж такими обставинами i неможливiстю виконання судового рiшення, не наведено обґрунтування саме такої розстрочки - на п'ять років, не надано доказів, що зі спливом цього строку він зможе виконати рішення суду.

Встановивши вказані обставини, суди попередніх інстанцій дійшли правомірного висновку про необхідність відмови в задоволенні заяви ПАТ "Харківський тракторний завод ім. С. Орджонікідзе" від 08.09.2015 року про розстрочення виконання рішення у справі № 922/4323/14.

Відповідно до ч. 2 ст. 1115 ГПК України касаційна інстанція використовує процесуальні права суду першої інстанції виключно для перевірки юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення у рішенні або постанові господарського суду.