ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16 лютого 2016 року Справа № 910/20528/15 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючий суддя: судді:Дроботова Т.Б., Алєєва І.В. (доповідач), Рогач Л.І.за участю представників: від позивача:Стрілець В.В., дов. №221 від 03.12.2015р.;від відповідача:Стужук А.О., дов. б/н від 10.09.2015р.;від третьої особи:не з'явився;розглянувши у відкритому судовому засіданнікасаційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю "ОМЗ-Трейд"на постанову Київського апеляційного господарського суду від 09.12.2015р.у справі господарського суду№910/20528/15 міста Києваза позовомДержавного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі відокремленого підрозділу "Рівненська атомна електрична станція"до Товариства з обмеженою відповідальністю "ОМЗ-Трейд"третя особаТовариство з обмеженою відповідальністю "ОМЗ - Україна (група Уралмаш-Іжора)"простягнення 190 080,00грн.В С Т А Н О В И В:
Рішенням господарського суду міста Києва від 19.10.2015р., залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 09.12.2015р. у справі №910/20528/15, позовні вимоги задоволені у повному обсязі. Стягнуто з відповідача на користь позивача 122 880,00грн. - пені, 67 200,00грн. - штрафу. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
Відповідач, Товариство з обмеженою відповідальністю "ОМЗ-Трейд", з прийнятими судовими актами не погодився та звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить змінити оскаржувані судові акти шляхом зменшення розміру штрафних санкцій, які підлягають стягненню з відповідача на рівні 15% від заявлених позовних вимог.
У доповненні до касаційної скарги скаржник просить скасувати оскаржувані судові акти, а справу передати на новий розгляд до місцевого господарського суду.
Обґрунтовуючи підстави звернення до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, скаржник посилається на порушення господарськими судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права.
Ухвалою Вищого господарського суду України від 03.02.2016р. зазначена касаційна скарга прийнята до провадження та призначена до розгляду.
Заявлене скаржником клопотання в порядку приписів ст. 1211 ГПК України судовою колегією касаційної інстанції відхиляється, оскільки у відповідності до ст. 1211 ГПК України зупинення виконання судового рішення є правом, а не обов'язком суду касаційної інстанції.
У письмовому відзиві на касаційну скаргу позивач просить оскаржувані судові акти залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.
15.02.2016р. до Вищого господарського суду України від позивача надійшло клопотання про зупинення провадження у даній справі до вирішення справи за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ОМЗ-Трейд" до Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі відокремленого підрозділу "Рівненська атомна електрична станція" про визнання правочину недійсним.
Заявлене клопотання судовою колегією касаційної інстанції відхиляється, оскільки саме по собі зазначення про можливість впливу результатів вирішення іншої справи на оцінку доказів у даній справі без будь-якого обґрунтування наведеного не може бути підставою для застосування ч. 1 ст. 79 ГПК України.
Крім того, відповідно до приписів ст. 1115 ГПК України, касаційна інстанція використовує процесуальні права суду першої інстанції виключно для перевірки юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення у рішенні чи постанові господарського суду.
В призначене судове засідання касаційної інстанції 16.02.2016р. з'явились представники позивача та відповідача. Третя особа уповноважених представників не направили. Явка не визнавалась обов'язковою.
Перевіривши правильність застосування господарськими судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, проаналізувавши доводи з цього приводу, викладені в касаційній скарзі, Вищий господарський суд України дійшов до висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "ОМЗ-Трейд".
Як було встановлено господарськими судами попередніх інстанцій, з урахуванням приписів ст.ст. 640, 641 ЦК України, 23.12.2014р. між Державним підприємством "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі Відокремленого підрозділу "Рівненська атомна електрична станція" (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ОМЗ-Трейд" (постачальник) укладений договір поставки №2014/12-03, відповідно до умов якого предметом постановки є проби контрольні виробництва ВАТ "Іжорські заводи", які поставляються постачальником протягом 60 днів з моменту укладання договору поставки. Поставка продукції здійснюється на умовах DDР згідно "Інкотенрмс-2000". Місце поставки та вантажоотримувач - 34400, м. Кузнецовськ, склад Рівненського відділення ВП "Складське господарство" ДП "НАЕК "Енергоатом".
Відповідно до п. 9.1 договору, у випадку порушення строків поставки, постачальник зобов'язується сплатити замовнику пеню в розмірі 0,1 % від суми непоставленої продукції за кожен день прострочення, при цьому, у випадку прострочки поставки продукції понад 30 діб, постачальник додатково сплачує замовнику штраф у розмірі 7% від суми непоставленої (недопоставленої) продукції.
Положеннями ст.ст. 11, 629 ЦК України встановлено, що договір є однією з підстав виникнення зобов'язань та є обов'язковим для виконання сторонами.
За приписами ст. 526 ЦК України та ст. 193 ГК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться.
Приписами ч. 1 ст. 599 ЦК України визначено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Відповідно до частин 1 та 2 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Приписами ст. 663 ЦК України визначено. що продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.
Як вже зазначалось вище, умовами договору визначено, що продукція поставляється постачальником протягом 60 днів з моменту укладання договору поставки, тобто, як вірно зазначено господарськими судами попередніх інстанцій - до 21.02.2015р. включно.
З огляду на те, що в обумовлений договором строк відповідач не поставив позивачу товар, 30.04.2015р. позивач звернувся до відповідача з претензією №011-9/3883 про сплату штрафних санкцій, яка залишена без відповіді та задоволення.
Відповідно до п. 2.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013р. №14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" застосування такого виду неустойки як штраф до грошового зобов'язання законом не передбачено, що, втім, не виключає можливості його встановлення в укладеному сторонами договорі (наприклад, за необґрунтовану відмову від переказу коштів за розрахунковими документами отримувача коштів), притому і як самостійний захід відповідальності, і як такий, що застосовується поряд з пенею. В останньому випадку не йдеться про притягнення до відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення двічі, тому що відповідальність настає лише один раз - у вигляді сплати неустойки, яка включає у себе і пеню, і штраф як лише форми її сплати.
За порушення у сфері господарювання учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених ГК України, іншими законами та договором (ч. 2 ст. 193, ч. 1 ст. 216 та ч. 1 ст. 218 ГК України).
Одним із видів господарських санкцій згідно з ч. 2 ст. 217 ГК України є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню.
Сервіси для юристів