Постанова ВГСУ від 16.02.2016 року у справі №907/658/13

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 лютого 2016 року Справа № 907/658/13

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючогоПлюшка І.А.,суддів :Самусенко С.С., Татькова В.І. (доповідача),розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4на постановуЛьвівського апеляційного господарського суду від 30.09.2015 р.та на рішеннягосподарського суду Закарпатської області від 05.06.2015 р.у справі№ 907/658/13 господарського суду Закарпатської областіза позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 (надалі - ФОП ОСОБА_5)доФізичної особи-підприємця ОСОБА_4 (надалі - ФОП ОСОБА_4)простягнення 133 913,11 грн.за участю представників: від позивача- ОСОБА_6від відповідача- не з'явилися

В С Т А Н О В И В:

У червні 2013 року ФОП ОСОБА_5 звернулася до господарського суду Закарпатської області з позовом до ФОП ОСОБА_4 про стягнення грошових коштів за договором оренди та відшкодування збитків.

Рішенням господарського суду Закарпатської області від 11.09.2013 р. у задоволенні позову відмовлено повністю.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 02.07.2014 р. рішення господарського суду Закарпатської області від 11.09.2013 р. скасовано, прийнято нове рішення, яким позов задоволено: стягнуто з ФОП ОСОБА_4 на користь ФОП ОСОБА_5 115 750 грн. заборгованості з орендної плати, 4 114,90 грн. 3 % річних, 14 048,21 грн. витрат на оплату комунальних платежів.

Постановою Вищого господарського суду України від 20.08.2014 р. рішення господарського суду Закарпатської області від 11.09.2013 р. та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 02.07.2014 р. скасовано, справу № 907/658/13 передано на новий розгляд до місцевого господарського суду.

За результатами нового розгляду, рішенням господарського суду Закарпатської області від 05.06.2015 р. (суддя Русняк В.С.) позов задоволено повністю та стягнуто з ФОП ОСОБА_4 на користь ФОП ОСОБА_5 суму в розмірі 133 913,11 грн. заборгованості, в т.ч. 115 750,00 грн. - заборгованості з орендної плати, 14 048,21 грн. - заборгованості за спожиті електроенергію та газ, 4 114,9 грн. - 3 % річні.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 30.09.2015 р. (головуючий суддя Данко Л.С., судді: галушко Н.А., Орищин Г.В.) рішення господарського суду Закарпатської області від 05.06.2015 р. залишено без змін.

Не погоджуючись з прийнятими рішенням та постановою, ФОП ОСОБА_4 звернулася до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить суд їх скасувати, прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, мотивуючи скаргу порушенням і неправильним застосуванням судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 28.01.2016 р. ФОП ОСОБА_4 відновлено строк на касаційне оскарження прийнятих у даній справі рішення та постанови, касаційну скаргу ФОП ОСОБА_4 прийнято до провадження, розгляд скарги призначено на 16.02.2016 р.

15 лютого 2016 року, через канцелярію Вищого господарського суду України, від ФОП ОСОБА_5 надійшов відзив на касаційну скаргу, в яких позивач просить суд відмовити у задоволенні поданої касаційної скарги, а прийняті у справі рішення та постанову залишити без змін.

Учасники судового процесу, згідно з приписами ст. 1114 ГПК України, були належним чином повідомлені про день, час і місце розгляду касаційної скарги, однак відповідач передбаченим законом правом на участь у розгляді скарги касаційною інстанцією не скористався.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, оцінивши доводи касаційної скарги, взявши до уваги заперечення, викладені у відзиві, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що подана касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на таке.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами, 27.04.2011 р. між позивачем (орендодавець) та відповідачем (орендар) укладено договір № 1 оренди нерухомого майна (надалі - Договір), відповідно до умов якого позивач передала, а відповідач прийняла у строкове платне користування належний позивачу на праві власності готель загальною площею 877,8 кв.м, по АДРЕСА_1, а відповідач зобов'язалась сплачувати не пізніше 5 числа поточного місяця оренди орендну плату.

У відповідності з п. 3.5. договору розмір орендної плати у періоди з 01 червня по 31 жовтня включно кожного року оренди та з 01 січня по 31 січня включно кожного року оренди становить 35 750 грн. на місяць, розмір орендної плати у періоди з 01 лютого по 31 травня включно кожного року оренди становить 20 000 грн. на місяць.

Пунктом 3.9. Договору передбачено, що витрати за спожиту електроенергію сплачуються орендарем до 18 числа поточного місяця згідно показників лічильника (які розраховуються як різниця показників лічильника на 01 число поточного місяця і 01 число попереднього місяця) за встановленими тарифами.

Згідно з п. 3.11. Договору витрати за спожитий газ сплачуються орендарем до 18 числа поточного місяця згідно показників лічильника (які розраховуються як різниця показників лічильника на 01 число поточного місяця і 01 число попереднього місяця) за встановленими тарифами.

Розділом 6 Договору визначено, що Договір вступає в силу з дня його підписання сторонами і діє до закінчення строку оренди. Строк оренди відраховується з 01.05.2011 р. та становить 2 роки 11 місяців.

Звертаючись до суду з відповідним позовом ФОП ОСОБА_5 зазначила, що ФОП ОСОБА_4 в порушення умов Договору не сплатила орендну плату за період з 01.02.2012 р. по 30.06.2012 р. включно, а також порушила умови Договору в частині сплати витрат за спожиті електроенергію та газ.

У свою чергу, ФОП ОСОБА_4, заперечуючи проти заявленого позову, вказала, що 20.10.2011 р. сторонами було укладено додаткову угоду № 1 до Договору, за умовами якої сторони внесли зміни до деяких пунктів Договору, зокрема, було зазначено, що орендодавець передає орендарю в строкове платне користування частину готелю, загальною площею об'єкту 294,5 кв.м., а також, що з грудня 2011 року розмір орендної плати становить 1 грн. за місяць.

Скасовуючи рішення та постанову судів попередніх інстанцій при первинному розгляді справи Вищий господарський суд України вказав, що судами попередніх інстанцій не було належним чином з'ясовано, які саме зміни вносилися до основного договору оренди додатковою угодою до нього від 20.10.2011 р., враховуючи той факт, що позивачем та відповідачем були надані суду дві різні редакції вказаної додаткової угоди, а також які наслідки мали такі зміни для кожної із сторін договору оренди.

Як вбачається з матеріалів справи, під час нового розгляду, ухвалою господарського суду Закарпатської області від 08.10.2014 р. у справі була призначена судова експертиза, проведення якої доручалось Львівському науково-дослідному інституту судових експертиз, перед експертом було поставлено питання: "Чи у Додатковій угоді № 1 від 20.10.2011 р. до Договору № 1 оренди нерухомого майна від 27.04.2011 р., оригінал якої знаходиться в матеріалах справи, пункт 3.5. "Розмір орендної плати у період з 01 грудня 2011 року по 01 червня 2012 року становить 1 (одна) грн. 00 коп. на місяць." надруковано одночасно з іншою частиною тексту Додаткової угоди № 1 (в тому числі другої (останньої) сторінки Додаткової угоди № 1) із використанням того ж засобу друку (прінтера, тощо), чи ні?"; провадження у справі № 907/658/13 зупинено, матеріали справи скеровано до Львівського науково-дослідного інституту судових експертиз з метою проведення судової експертизи на предмет дослідження оригінальності Додаткової угоди № 1 від 20.10.2011 р. до Договору № 1 оренди нерухомого майна від 27.04.2011 р.

Зі змісту Висновку № 3862/4024 від 12.03.2015 р. криміналістичної експертизи реквізитів та матеріалів документів за матеріалами господарської справи № 907/658/13 вбачається, що в Додатковій угоді № 1 від 20.10.2011 р. до Договору № 1 оренди нерухомого майна від 27.04.2011 р. основний друкований текст 1-ї сторінки та друкований текст: "Пункт 3.5 Розмір орендної плати у період з 01 грудня 2011 року по 01 червня 2012 року становить 1 (одна) грн. 00 коп. на місяць" надруковані одночасно; друкований текст 1-ї та 2-ї сторінок Додаткової угоди № 1 від 20 жовтня 2011 року до Договору № 1 оренди нерухомого майна від 27 квітня 2011 року виконані неодночасно".

Судами попередніх інстанцій вірно відзначено, що Висновок № 3862/4042 криміналістичної експертизи реквізитів та матеріалів документів за матеріалами господарської справи № 907/658/13 від 12.03.2015 р. сторонами не оскаржено, у тому числі, і самим відповідачем (заявником касаційної скарги) у встановленому порядку, судовому експерту не заявлялися відводи, відповідні докази в матеріалах справи відсутні.

За змістом ч. 5 ст. 42 ГПК України висновок судового експерта для господарського суду не є обов'язковим і оцінюється господарським судом за правилами, встановленими статтею 43 цього Кодексу.