Постанова ВГСУ від 16.01.2014 року у справі №917/1106/13

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 січня 2014 року Справа № 917/1106/13

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді Дерепи В.І.суддівБондар С.В. (доповідач), Палія В.В.розглянувши матеріали касаційної скарги за участю представників : Публічного акціонерного товариства "АвтоКраз" від позивача: Ковтун А.В. від відповідача: не з'явилисьна рішенняГосподарського суду Полтавської області від 02.10.2013 рокута постановуХарківського апеляційного господарського суду від 11.11.2013 рокуу справі№ 917/1106/13за позовомПублічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово - інветиційний банк"доПублічного акціонерного товариства "АвтоКраз"простягнення 87 496 393, 35 грн.

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство "Акціонерний комерційний промислово - інветиційний банк" (далі позивач) звернулось з позовом до Публічного акціонерного товариства "АвтоКраз" (далі відповідач) про стягнення 46 200 000 грн. - заборгованості за кредитом; 31 571 415, 10 грн. - заборгованість за відсотками; 2 764 405, 48 грн. - 3% річних за прострочення по кредиту; 1 256 629, 44 грн. - 3% річних за прострочення по відсотках; 3 465 000 грн. - пеня за несвоєчасну сплату кредиту; 2 148 943, 33 грн. - пеня за несвоєчасну сплату відсотків по кредиту, а всього на суму 87 406 393, 35 грн. (з урахуванням заяв про уточнення позовних вимог (т. 2 а.с. 74-75; 119, 121).

Рішенням Господарського суду Полтавської області від 02.10.2013 року позовні вимоги задоволені частково. З відповідача стягнуто 46 200 000 грн. - заборгованості за кредитом; 31 571 415, 10 грн. - заборгованість за відсотками; 2 760 608, 22 грн. - 3% річних за прострочення по кредиту; 704 673, 97 грн. - 3% річних за прострочення по відсотках; 139 248 грн. - пеня за несвоєчасну сплату відсотків по кредиту та 64 071, 89 грн. витрат по сплаті судового збору. В іншій частині позову відмовлено.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 11.11.2013 року апеляційну скаргу відповідача залишено без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Судові рішення мотивовані тим, що на виконання кредитного договору № 39-08/КР від 22.04.2008 року (далі Договір), з урахуванням додаткових договорів позивачем на рахунок відповідача було перераховано 46 200 000, 00 грн. Відповідач, вчасно умов Договору не виконав, заборгованість за кредитом та відсотками не погасив.

Не погоджуючись з прийнятими у справі судовими рішеннями, відповідач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати судові рішення та прийняти нове рішення, яким відмовити позивачу в задоволенні його позовних вимог.

В своїй касаційній скарзі відповідач звертає увагу на ту обставину, що судом не застосовані норми ЦК України щодо строку позовної давності. Відповідач вважає, що у даних правовідносинах сплинув строк позовної давності та посилається при цьому на п.2.2 Договору (в редакції від 28.02.2011 року), п. 4.3.4 Договору. В касаційній скарзі відповідач зазначає, що в зв'язку з тим, що 30.04.2010 року відповідач не повернув позивачу передбачені умовами договору грошові кошти, то саме 30.04.2010 року позивач дізнався про те, що відповідач порушує його права і відповідно строк позовної давності щодо всіх вимог позивача сплив 30.04.2013 року. Позовна заява була подана позивачем до відділення поштового зв'язку 31.05.2013 року. Відповідач заявляв про застосування строку позовної давності, а тому суди мали застосувати відповідні норми матеріального права та відмовити позивачу у задоволенні його позовних вимог. Відповідач, також, вважає, що договір є неукладеним, оскільки в ньому відсутня істотна умова - строк дії.

Від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Обговоривши клопотання відповідача, судова колегія приходить до висновку про відсутність підстав для його задоволення.

До початку розгляду справи, від відповідача надійшли письмові пояснення до касаційної скарги та були додані до нього ухвали Господарського суду Полтавської області від 27.12.2012 року та від 14.02.2013 року щодо провадження у справі № 18/2613/12 про банкрутство відповідача, які засвідчують обставини, що не були предметом розгляду при здійсненні провадження в судах першої та апеляційної інстанції, оскільки відповідачем інформації щодо порушення по відношенню до нього справи про банкрутство не надавалось.

Відповідно до статті 111-7 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

У касаційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Враховуючи приписи статті 111-7 ГПК України у суду касаційної інстанції немає підстав досліджувати нові обставини, які не були предметом розгляду при здійсненні провадження у даній справі у суду першої та апеляційної інстанції.

Заслухавши суддю доповідача, пояснення представника позивача, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

22.04.2008 р. між позивачем та відповідачем укладено договір (т. 1, а.с.20-28), за умовами якого позивач зобов'язувався надати відповідачу кредит у розмірі 6 000 000 доларів США з кінцевим терміном повернення кредиту - 22.04.2009 р., а відповідач зобов'язувався на умовах, в розмірі та в строки, встановлені в цьому договорі, повернути позивачу кредит, сплатити відсотки за користування кредитом, а також сплатити комісію, пеню та штраф, які будуть передбачені умовами цього договору.

Також сторонами було узгоджено наступне:

- кредит надається позивачем відповідачу шляхом оплати розрахункових документів (платіжних доручень) відповідача;

- відсотки за користування кредитом нараховуються позивачем на суму фактичного щоденного залишку заборгованості за кредитом, та сплачуються позичальником, виходячи із встановленої позивачем відсоткової ставки у розмірі 11,5% річних. Нарахування позивачем процентів здійснюється з дати першої оплати розрахункових документів відповідача з позичкового рахунку по дату повного погашення кредиту. Проценти за користування кредитом нараховуються позивачем щомісячно 2 рази на місяць (а саме: 15 числа поточного місяця за період з останнього календарного дня попереднього місяця по 14 число поточного місяця та в передостанній робочий день місяця за період з 15 числа поточного місяця по передостанній календарний день поточного місяця (включно) та сплачуються відповідачем за першу половину поточного місяця - протягом п'яти банківських днів з дати нарахування (включно) та за другу половину поточного місяця - в передостанній робочий день місяця з поточного рахунку відповідача. За надання та обслуговування кредиту позичальник сплачує позивачу щомісячно комісійну винагороду у розмірі 0,2% річних від фактичної заборгованості за кредитом (п. 3.2 та ч. 1 п. 3.3 Договору);

- у випадку порушення відповідачем встановленого п. 2.2. цього договору строку остаточного повернення всіх отриманих сум кредиту, відповідач надалі сплачує проценти за неправомірне користування кредитом, виходячи із відсоткової ставки у розмірі 16% річних, порядок нарахування та сплати яких встановлюється п. 3.2 цього договору (ч. 1 п. 3.4 Договору);

- відповідач зобов'язується своєчасно сплачувати плату за кредит та відсотки, за неправомірне користування кредитом на умовах і в порядку, передбачених цим договором, а також суми передбаченої цим договором неустойки. У випадку несвоєчасної сплати за кредит (у тому числі і відсотків за неправомірне користування кредитом) відповідач зобов'язаний перераховувати кошти, що призначені ним для погашення плати за кредит, на рахунок простроченої заборгованості, номер якого повідомляється позивачем відповідачу негайно після його відкриття (ч. 1,2 п. 4.2.2 Договору);

- Відповідач у випадку прострочення ним зобов'язань по поверненню позивачу сум кредиту та/або плати за кредит, та/або відсотків за неправомірне користування кредитом зобов'язаний сплатити суму заборгованості з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення платежу (п. 5.2 Договору);

- за несвоєчасну сплату сум кредиту та/або відсотків за надання кредиту, та/або плати за кредит, та/або відсотків за неправомірне користування кредитом відповідач сплачує позивачу пеню, яка обчислюється від суми простроченого платежу, у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діє у період прострочення та нараховується щоденно (п. 5.3 Договору);

- всі спори між сторонами при недосягнення згоди шляхом переговорів передаються на вирішення господарського суду. При цьому, строк, у межах якого позивач може звернутися до суду з вимогою про захист своїх цивільних прав за цим договором (строк позовної давності) встановлюється тривалістю 10 років (п. 6.4 Договору);