Постанова ВГСУ від 15.12.2016 року у справі №904/3419/16

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 грудня 2016 року Справа № 904/3419/16 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючий суддяЯценко О.В.,суддіБакуліна С.В., Сибіга О.М.розглянувши матеріали касаційної скаргиПублічного акціонерного товариства "Криворіжгаз"на постановуДніпропетровського апеляційного господарського суду від 03.10.2016у справі№ 904/3419/16господарського судуДніпропетровської областіза позовомПублічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"доПублічного акціонерного товариства "Криворіжгаз"простягнення 353607,02грн,

В засіданні взяли участь представники:

- позивача:Гроницький Ю.П. дов. від 13.05.2014- відповідача:Богдан С.В. дов. від 13.01.2016

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство "Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" (далі за текстом - ПАТ "НАК "Нафтогаз України") звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Публічного акціонерного товариства "Криворіжгаз" (далі за текстом - ПАТ "Криворіжгаз") про стягнення 141046,70 грн. - інфляційних, 13969,16 грн. - 3% річних, 198591,16 грн. - пені; судового збору.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 06.07.2016 року у справі №904/3419/16 (суддя Панна С.П.) позов задоволений частково: стягнуто з Публічного акціонерного товариства "Криворіжгаз" на користь Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" 137 791,36 грн. інфляційних втрат, 13 719,37 грн. 3% річних, 2 273,04 грн. витрат по сплаті судового збору; в іншій частині позовних вимог відмолено.

Не погодившись з рішенням місцевого господарського суду, ПАТ "Криворіжгаз" звернулось до Дніпропетровського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просило скасувати рішення господарського суду Дніпропетровської області від 06.07.2016 в частині стягнення інфляційних втрат у сумі 137 791,36 грн., 3% річних у сумі 13 719,37 грн. та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 03.10.2016 у справі 904/3419/16 апеляційну скаргу ПАТ "Криворіжгаз" залишено без задоволення, а рішення господарського суду Дніпропетровської області у справі № 904/3419/16 - без змін.

Не погоджуючись з вказаними судовими актами, ПАТ "Криворіжгаз" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Дніпропетровської області від 06.07.2016 та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 03.10.2016 у справі № 904/3419/16 та прийняти нове рішення, відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог в повному обсязі, аргументуючи порушення норм права, зокрема, ст. ст. 612, 613 Цивільного кодексу України, ст. 4,32, 43 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвалою від 21.11.2016 року колегії суддів Вищого господарського суду України у складі головуючого - Яценко О.В., суддів - Поляк О.І., Сибіги О.М. касаційна скарга Публічного акціонерного товариства "Криворіжгаз" прийнята до провадження, справа призначена до розгляду у судовому засіданні на 15.12.2016 року.

Розпорядженням керівника апарату палати Вищого господарського суду України від 13.12.2016 року № 08.03-04/6267 для розгляду касаційної скарги у справі № 904/3419/16, у зв'язку з відпусткою судді Поляк О.І. призначено автоматичну зміну складу колегії суддів, у зв'язку з чим в подальшому сформовано колегію суддів у складі: головуючий (доповідач)- Яценко О.В., судді Бакуліна С.В., Сибіга О.М.

Учасників судового процесу відповідно до статті 1114 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.

Колегія суддів Вищого господарського суду України, переглянувши у касаційному порядку рішення суду першої інстанції та постанову апеляційної інстанції, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши застосування судом першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Місцевим та апеляційним господарськими судами досліджено, що 04.01.2013 року між Публічним акціонерним товариством "Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" (продавець) та Публічним акціонерним товариством "Криворіжгаз" (покупець) був укладений договір на купівлю-продаж природного газу №13-155-В, відповідно до умов якого продавець зобов'язався передати у власність покупцю у 2013-2015 роках природний газ, а покупець зобов'язався прийняти та оплатити газ на умовах договору (пункт 1.1 договору в редакції додаткової угоди №11 від 22.12.2014 року).

Газ, що продається за договором, використовується покупцем виключно для подальшої реалізації установам і організаціям, що фінансуються з державного та місцевих бюджетів, які є кінцевими споживачами газу (пункт 1.2 договору).

Договір набуває чинності з дати його підписання уповноваженими представниками сторін, поширює свою дію на відносини, що фактично склалися між сторонами з 01.01.2013 року, і діє в частині реалізації газу до 31.12.2015 року, а в частині проведення розрахунків за газ - до повного погашення заборгованості (пункт 11.1 договору в редакції додаткової угоди №11 від 22.12.2014 року).

Згідно з пунктом 3.3 договору приймання - передача газу, переданого продавцем Покупцеві у відповідному місяці продажу, оформлюється актом приймання-передачі газу.

Не пізніше 5-го числа місяця, наступного за місяцем продажу газу, Покупець зобов'язується надати продавцеві підписані та скріплені печатками покупця та газотранспортного підприємства три примірники акта приймання - передачі газу, у якому зазначаються фактичні обсяги використання газу, його фактична ціна та вартість. Продавець не пізніше 8-го числа зобов'язується повернути покупцеві та газотранспортному підприємству по одному примірнику оригіналу акта, підписаний уповноваженим представником та скріплений печаткою, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від підписаного акта. Акти є підставою для остаточних розрахунків між сторонами (пункт 3.4 договору).

Сторонами підписані акти приймання-передачі природного газу: від 31.01.2013 року, від 28.02.2013 року, від 31.03.2013 року, від 30.04.2013 року, від 31.05.2013 року, від 30.06.2013 року, від 31.07.2013 року, від 31.08.2013 року, від 30.09.2013 року, від 31.10.2013 року, від 30.11.2013 року, від 31.12.2013 року, від 31.01.2014 року, від 28.02.2014 року, від 31.03.2014 року, від 30.04.2014 року, від 31.05.2014 року, від 30.06.2014 року, від 31.07.2014 року, від 31.08.2014 року, від 30.09.2014 року, від 31.10.2014 року, від 30.11.2014 року, від 31.12.2014 року, від 31.01.2015 року, від 28.02.2015 року, від 31.03.2015 року, від 30.04.2015 року, від 31.05.2015 року, від 30.06.2015 року, від 31.07.2015 року, від 31.08.2015 року, від 30.09.2015 року (а.с. 44-77, том 1).

Відповідно до пункту 6.1 договору (в редакції додаткової угоди №4 від 31.12.2013 року) оплата за природний газ здійснюється виключно грошовими коштами у національній валюті шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки.

У разі неповної оплати остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється покупцем до 20-го числа місяця, наступного за місяцем поставки газу на підставі підписаного сторонами акту приймання-передачі газу.

В платіжних дорученнях покупець повинен обов'язково зазначати номер договору, дату його підписання та призначення платежу без зазначення періоду, за який здійснюється оплата. За наявності заборгованості у покупця за цим договором продавець має право зарахувати кошти, що надійшли від покупця, як погашення заборгованості за газ, поставлений в минулі періоди по цьому договору в порядку календарної черговості виникнення заборгованості. Кошти, які надійшли від покупця, будуть зараховані як передоплата за умови відсутності заборгованості за цим договором (пункт 6.4 договору).

Матеріалами справи підтверджується, що Приватне акціонерне товариство "Криворіжгаз" розрахувалося за поставлений природний газ за період з січня 2013 року по вересень 2015 року в повному обсязі, однак з порушенням встановлених умовами договору строків.

Задовольняючи частково позовні вимоги місцевий господарський суд, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що неналежне виконанням відповідачем умов договору на купівлю-продаж природного газу №13-155-В від 04.01.2013 року в частині своєчасної оплати природного газу поставленого у період з лютого 2013 року по вересень 2015 року є підставою для стягнення заявлених вимог в частині 3% річних у сумі 13 719,37 грн. з урахуванням пункту 1.9 постанови пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013 року "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань". Також, місцевий господарський суд здійснив перерахунок інфляційних втрат з урахуванням приписів пунктів 3.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013 року "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" та дійшов до висновку про правомірність заявлених вимог в цій частині у сумі 137 791,36 грн. Місцевим господарським судом зазначено, що у зв'язку з порушенням 08.01.2013 року провадження у справі про банкрутство Публічного акціонерного товариства "Криворіжгаз" у період з 08.01.2013 року по 31.05.2016 року (дата припинення провадження у справі №38/904/208/2013) діяв мораторій на нарахування штрафних санкцій, тому позовні вимоги про стягнення пені, нарахованої за період з 20.02.2013 року по 24.11.2015 року, тобто у період дії мораторію, задоволенню не підлягають.

Колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанцій оскільки, відповідно до положень ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 692 Цивільного кодексу України встановлено обов'язок покупця оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.