Постанова ВГСУ від 15.12.2015 року у справі №915/1207/14

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 грудня 2015 року Справа № 915/1207/14

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого:Панової І.Ю.,суддів:Білошкап О.В., Жукової Л.В.,

розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_4на постанову у справіОдеського апеляційного господарського суду від 27.08.2015 № 915/1207/14 господарського суду Миколаївської областіза позовом ОСОБА_4до треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: проПриватно-орендного виробничого сільськогосподарського підприємства ім. Т.Г.Шевченка ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19 визнання дійсним договорів купівлі-продажу від 30.04.2011 та визнання права власностіза участю представників сторін: представник ОСОБА_4 - ОСОБА_20; представник ОСОБА_5 - ОСОБА_21; ОСОБА_9; представники ОСОБА_17 - ОСОБА_22, ОСОБА_23

ВСТАНОВИВ :

ОСОБА_4 звернулась до господарського суду Миколаївської області з позовом до Приватно-орендного виробничого сільськогосподарського підприємства ім. Т.Г.Шевченка і просила суд визнати укладені між сторонами договори купівлі-продажу № 02/11 та №03/11 від 30.04.2011 дійсними та визнати за нею право власності на нежитлові будівлі, які є предметом цих договорів, а саме на:

нежитлову будівлю, олійні, за адресою АДРЕСА_1; нежитлову будівлю, крупорушка, за адресою АДРЕСА_2; нежитлову будівлю, млин, за адресою АДРЕСА_3; нежитлову будівлю, вагова, за адресою АДРЕСА_4; нежитлову будівлю, комбікормовий цех, за адресою АДРЕСА_5; нежитлову будівлю, конеферма, за адресою АДРЕСА_6; нежитлову будівлю, молокоблок-котельня, за адресою АДРЕСА_7; нежитлову будівлю, гараж, за адресою АДРЕСА_8; нежитлову будівлю, ангар, за адресою АДРЕСА_9; нежитлову будівлю, сокова лінія, за адресою АДРЕСА_10.

Позовні вимоги ґрунтуються на вимогах ст.ст.11, 220, 509, 638 ЦК України, ст.180 ГК України та фактично обґрунтовані тим, що між позивачем та відповідачем в особі ліквідатора укладено договори купівлі-продажу нерухомого майна, згідно з якими відповідач передав, а позивач прийняв нерухоме майно та сплатив його вартість. Проте, в порушення умов цих договорів відповідач ухиляється від їх нотаріального посвідчення, що стало підставою для звернення позивача до суду з даним позовом.

Відповідач позовні вимоги визнав повністю.

Рішенням господарського суду Миколаївської області від 10.09.2014 позов задоволено повністю.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 03.02.2015 рішення суду першої інстанції скасовано. Провадження у справі в частині позовних вимог про визнання договорів купівлі-продажу № 02/11 та № 03/11 від 30.04.2011 дійсними - припинено. В решті частини позову відмовлено.

Постановою Вищого господарського суду України від 12.05.2015 постанову Одеського апеляційного господарського суду від 03.02.2015 скасовано, справу передано до Одеського апеляційного господарського суду на новий апеляційний розгляд.

Під час нового апеляційного розгляду даної справи, ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 27.08.2015 в порядку статті 27 ГПК України визначено процесуальний статус скаржників - ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19 та залучено їх до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 27.08.2015 рішення господарського суду Миколаївської області від 10.09.2014 у справі № 915/1207/14 скасовано, в позові відмовлено.

Постанова суду апеляційної інстанції обґрунтована невідповідністю договорів купівлі-продажу нерухомого майна вимогам чинного законодавства, так як відповідач (продавець) не має правових підстав на відчуження цього майна, оскільки не являється його власником, що є підставою для відмови в позові про визнання вказаних договорів дійсними та, відповідно, відмови у позові про визнання права власності на нерухоме майно, яке є предметом цих договорів.

Судом апеляційної інстанції з'ясовано, що об'єкти, які є предметом договорів купівлі-продажу, належать на праві спільної приватної власності фізичним особам.

Не погоджуючись з постановою суду апеляційної інстанції, позивач звернувся до Вищого господарського суду України із касаційною скаргою, просить її скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права.

Переглянувши у касаційному порядку прийняту судом апеляційної інстанції постанову, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши застосування господарськими судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що постановою господарського суду Миколаївської області від 23.05.2006 у справі №5/323/05 Приватно-орендне виробниче сільськогосподарське підприємство ім. Т.Г.Шевченка (відповідач) визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру, ліквідатором призначено арбітражного керуючого Проскуріна С.І.

25.03.2011 на підставі протоколу №36 комітетом кредиторів відповідача надано дозвіл його ліквідатору на продаж ОСОБА_4 нерухомого майна, а саме: нежитлової будівлі, олійні, за адресою АДРЕСА_11 - за 3000 грн.; нежитлової будівлі, крупорушка, за адресою АДРЕСА_12 - за 10000 грн.; нежитлової будівлі, млин, за адресою АДРЕСА_3 - 45000 грн.; нежитлової будівлі, вагова, за адресою АДРЕСА_13 - за 5000 грн.; нежитлової будівлі, комбікормовий цех, за адресою АДРЕСА_5 - 35000 грн.; нежитлової будівлі, конеферма, за адресою АДРЕСА_14 - за 25000 грн.; нежитлової будівлі, молоко блок-котельня, за адресою АДРЕСА_7 - 4000 грн.; нежитлової будівлі, гараж, за адресою АДРЕСА_8 - 3000 грн.; нежитлової будівлі, ангар, за адресою АДРЕСА_9 - 12000 грн.; нежитлової будівлі, сокова лінія, за адресою АДРЕСА_15 - 15000 грн.

30.04.2011 між відповідачем в особі ліквідатора Проскуріна С.І. та позивачем підписано договори купівлі-продажу № 02/11 та №03/11 відповідно до яких відповідач зобов'язався передати у власність, а позивач - прийняти та оплатити нежитлові будівлі, визначені у специфікаціях, які є невід'ємними частинами договорів.

Відповідно до актів прийому-передачі від 30.04.2011 відповідач передав, а позивач прийняв нежитлові будівлі та згідно з квитанціями до прибуткових касових ордерів від 31.05.2011 їх оплатив.

За умовами пункту 7.1 вказаних договорів відповідач зобов'язався протягом 60-ти робочих днів з дня здійснення оплати вчинити необхідні дії для нотаріального посвідчення та державної реєстрації цих договорів.

30.06.2011 позивач направив відповідачу лист, в якому просив останнього в межах 10-ти денного строку визначити дату посвідчення у нотаріуса договорів купівлі-продажу № 02/11 та № 03/11 від 30.04.2011.

Відповідач листом від 08.07.2011 повідомив позивача, що неспроможний сплатити вартість послуг за вчинення нотаріальних дій, оскільки його було визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру і запропонував здійснити оплату даних послуг за рахунок покупця.

Листом від 14.07.2011 позивач повторно звернувся до відповідача з проханням забезпечити нотаріальне посвідчення договорів купівлі-продажу №02/11 та № 03/11 від 30.04.2011, у тому числі, оплату нотаріальних послуг.

29.07.2011 відповідач направив позивачу лист, в якому зазначив, що оскільки сторонами недодержано вимоги закону щодо нотаріального посвідчення договорів купівлі-продажу № 02/11 та № 03/11 від 30.04.2011 такі договори є нікчемним, у зв'язку з чим вважає їх неукладеними.