Постанова ВГСУ від 15.12.2015 року у справі №910/15062/15

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 грудня 2015 року Справа № 910/15062/15

Вищий господарський суд України в складі колегії суддів:

Овечкіна В.Е. - головуючого, Корнілової Ж.О. - доповідача, Чернова Є.В.,розглянувши касаційну скаргу Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України"на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 26.10.2015у справі№ 910/15062/15 Господарського суду міста Києваза позовомДочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України"доПублічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"

про зобов'язання вчинити дії, за участю представників сторін від відповідача:Деркач Т.Г. (довіреність від 25.06.2015 № 67/16), від відповідача:Смакота Н.І. (довіреність від 18.04.2014 № 14-98),

ВСТАНОВИВ:

Дочірня компанія "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" у червні 2015 року звернулась до Господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" про зобов'язання списати заборгованість Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" з оплати 409064,46 грн. інфляційних втрат, 254876,87 грн. 3 % річних.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 29.07.2015 (суддя Любченко М.О.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 26.10.2015 у справі № 910/15062/15 (у складі колегії суддів: Ропій Л.М. - головуючого, Рябухи В.І., Калатай Н.Ф.) у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з постановою Київського апеляційного господарського суду від 26.10.2015 у справі № 910/15062/15 Господарського суду міста Києва, Дочірня компанія "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" звернулась до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 29.07.2015 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 26.10.2015 у справі № 910/15062/15 Господарського суду міста Києва, і прийняти нове рішення про задоволення позову.

У касаційній скарзі заявник посилається на порушення судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши суддю-доповідача Корнілову Ж.О., обговоривши доводи касаційної скарги, заслухавши представників сторін, перевіривши правильність застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судами встановлено, що між позивачем (покупець) та відповідачем (постачальник) укладено договір поставки природного газу № 06/09-414-Р (далі договір), відповідно до умов якого, відповідач зобов'язався передавати позивачу у 2009 році у власність природний газ власного видобутку з ресурсу ІV кварталу 2006 року для потреб підприємств комунальної теплоенергетики, теплових електричних станцій і централей та котелень промислових підприємств, зокрема, блочних (модульних) котелень (в обсягах, що використовуються на виробництво теплової енергії для населення, бюджетних установ та організацій), в тому числі, для реалізації через газорозподільні підприємства, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити газ на умовах договору.

Згідно з пунктом 2.1 договору, відповідач передає позивачу газ в обсязі 4 809 042 куб.м

Пунктом 4.4 договору передбачено, що загальна розрахункова сума договору становить 2278524 грн., крім цього, податок на додану вартість - 455704,82 грн., всього разом з ПДВ 2324228,92 грн.

В розділі 3 договору сторонами погоджено порядок та умови передачі природного газу.

Згідно з пунктами 3.4, 3.5 договору, факт передачі газу підтверджується актами приймання-передачі газу, які підписують уповноважені представники сторін виключно в обсязі, який зазначений у письмовому замовленні позивача протягом трьох робочих днів з дня надання позивачем такого замовлення. Акти приймання-передачі газу складаються у 2 оригінальних примірниках. Вказаний акт є підставою для розрахунків.

На виконання умов договору позивачем протягом 2009 року поставлено, а відповідачем прийнято природний газ на загальну суму 2625742,56 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи належним чином засвідченими копіями актів приймання-передачі природного газу № 10/06- 4 від 26.11.2009 на суму 2469388,56 грн. та № 06/09-414-Р-1 від 26.11.2009 на суму 156354 грн.

Згідно з пунктом 5.1 договору, в редакції додаткової угоди № 1 від 14.06.2011, розрахунки за газ позивач здійснює на підставі договору грошовими коштами у національній валюті України шляхом їх перерахування виключно на поточний рахунок відповідача № 260053012609 у ПАТ "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк", код банку 300012, протягом 20 (двадцяти) банківських днів з дати підписання, зазначених у пункті 3.4 актів приймання-передачі газу.

В пункті 10.1 договору сторонами погоджено, що договір вважається укладеним з дати його підписання та скріплення печатками сторін, і діє в частині передачі газу до 31.12.2009, а в частині розрахунків - до їх повного здійснення.

Позивачем газ не оплачено та прострочено виконання договірного зобов'язання з оплати в сумі 2625742,56 грн. Факт укладення договору, постачання на його умовах природного газу та невиконання позивачем своїх обов'язків з оплати газу на вказану суму сторонами не заперечується.

Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" про стягнення 3289638,09 грн. (вказана сума складається з 2625742,56 грн. основного боргу, 409064,46 грн. інфляційних втрат та 254876,87 грн.3 % річних.

За результатами розгляду вказаного спору сторін Господарським судом міста Києва 30.04.2015 винесено рішення у справі № 910/6404/13, яким позовні вимоги частково задоволено, присуджено до стягнення з Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" на користь Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" 2625742,56 грн. основного боргу, 262059,70 грн. збитків від інфляції та 234158,69 грн. 3 % річних, в іншій частині позову відмовлено.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 17.08.2015 рішення від 30.04.2015 у справі № 910/6404/13 залишено без змін.

Звертаючись до суду з цим позовом, позивачем зазначено, що нарахування відповідачем 3% річних та збитків від інфляції за договором і, відповідно, їх стягнення, є необґрунтованим, з огляду на наявність підстав для списання заборгованості заявника з оплати вказаних сум у відповідно до приписів Закону України "Про деякі питання заборгованості за спожитий природний газ та електричну енергію".

Суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, дійшов до правильного висновку про відмову у задоволенні позовних вимог, виходячи з наступного.

Згідно з частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу (частина 2 статті 11 Цивільного кодексу України).

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.