ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15 грудня 2015 року Справа № 907/462/15
Вищий господарський суд України в складі колегії суддів:
Овечкіна В.Е. - головуючого, Корнілової Ж.О. - доповідача, Чернова Є.В.,розглянувши касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕВК"на постанову Львівського апеляційного господарського суду від 05.10.2015 у справі№ 907/462/15 Господарського суду Закарпатської областіза позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Термінал"доТовариства з обмеженою відповідальністю "ЕВК"простягнення 38400 грн. за надання послуг щодо використання місця доставки вантажів,за участю представників сторінвід позивача:Личко Л.М. (довіреність від 11.12.2015 № б/н),від відповідача:Митровцій В.І. (довіреність від 05.05.2015 № б/н), Стецяк Т.І. (довіреність від 20.11.2015 № б/н),
ВСТАНОВИВ:
Товариство з обмеженою відповідальністю "Термінал" у квітні 2015 року звернулось до Господарського суду Закарпатської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕВК" про стягнення 38400 грн. за надання послуг щодо використання місця доставки митних вантажів.
Рішенням Господарського суду Закарпатської області від 18.06.2015 (суддя Ремецькі О.Ф.), залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 05.10.2015 у справі № 907/462/15 (у складі колегії суддів: Марка Р.І. - головуючого, Желік М.Б., Костів Т.С.) позов повністю задоволено. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕВК" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Термінал" 38400 грн. за надання послуг щодо використання місця доставки митних вантажів та 1827 грн. судового збору.
Не погоджуючись з постановою Львівського апеляційного господарського суду від 05.10.2015 у справі № 907/462/15 Господарського суду Закарпатської області, Товариство з обмеженою відповідальністю "ЕВК" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Закарпатської області від 18.06.2015 та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 05.10.2015 у справі № 907/462/15 Господарського суду Закарпатської області, і прийняти нове рішення про відмову у позові.
У касаційній скарзі заявник посилається на порушення судом першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права та матеріального права.
Заслухавши суддю-доповідача Корнілову Ж.О., обговоривши доводи касаційної скарги, заслухавши представників сторін, перевіривши правильність застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Судами встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Термінал" передано митному підрозділу благоустроєну відповідно до вимог, зокрема, визначені в доданих позивача листах Чопської митниці ДМС України від 09.09.2011 № 1/3-1045/5916, Чопській митниці від 25.08.2015 № 1/3/10-45/5532-П та розпорядженні ДМС України № 55/2-р від 06.09.2011 митному органу територію, на якій митним органом затверджено постійну зону митного контролю. Вказану зону митного контролю призначено для проведення митних формальностей щодо вантажів при їх митному оформленні.
Згідно з наказом Міністерства фінансів України № 646 від 30.05.2012 "Про місця доставки товарів транспортними засобами", територія місця доставки товарів для автомобільного транспорту забезпечена освітленням та огородженням за периметром території місця доставки; цілодобовою охороною та наявністю засобів пожежогасіння; наявністю рампи, естакади, оглядового майданчика; наявністю у достатній кількості, а також функціонуванням навантажувально-розвантажувальної техніки і механізмів для здійснення необхідних операцій на території місця доставки; наявністю каналів і засобів зв'язку, у тому числі з Єдиною автоматизованою інформаційною системою митних органів України. Крім цього, виконано ряд інших вимог щодо облаштування та функціонування території, по вул. Пролетарській,2 в м.Тячів, місця доставки митних вантажів.
Після виконання позивачем всіх умов та вимог щодо створення місця доставки митного вантажу, території Товариства з обмеженою відповідальнісьтю "Термінал", по вул. Пролетарській,2 в м.Тячів, відповідно до класифікатору місць прибуття, затвердженого наказом за № 395 Державної митної служби України від 17.05.2011 та наказу Держмитслужби України № 426 від 27.08.2012 "Про ведення переліку місць доставки", присвоєно статус, місця прибуття митних вантажів, за кодом "305-00-1-1", який ідентифікує це місце доставки.
Позивач стверджує, що ним надаються послуги створеного та облаштованого місця прибуття з присвоєним кодом 305-002-1-1, а не зони митного контролю. Створення та надання послуг місця прибуття, код "305-002-1-1", Товариство з обмеженою відповідальністю "Термінал", по вул. Пролетарській,2 в м.Тячів, є предметом господарської діяльності позивача, що узгоджується з даними ЄДРПОУ.
Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, основними видами діяльності Товариства з обмеженою відповідальністю "Термінал" є: код КВЕД 46.19 Діяльність посередників у торгівлі товарами широкого асортименту; код КВЕД 82.99 Надання інших допоміжних комерційних послуг, н. в. і. у.; код КВЕД 52.10 Складське господарство; код КВЕД 52.21 Допоміжне обслуговування наземного транспорту; код КВЕД 52.24 Транспортне оброблення вантажів; код КВЕД 52.29 Інша допоміжна діяльність у сфері транспорту (основний); код КВЕД 68.20, надання в оренду та експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна.
Зокрема, код КВЕД 82.99, надання інших допоміжних комерційних послуг передбачено підпунктом "інша допоміжна діяльність, яку надають підприємствам, не віднесену до інших угруповань", зокрема, надання послуг, що стосуються місця доставки митних вантажів.
Наказом №3 від 20.02.2014 "Про затвердження ціни вартості послуг Товариства з обмеженою відповідальністю "Термінал" позивачем затверджена ціна вартості послуг підприємства за місцем доставки митних вантажів.
Судом встановлено, що відповідач з січня 2014 року по серпень 2014 року користувався послугами створеного позивачем місця прибуття митних вантажів. За отримані послуги відповідач розраховувався. За період з 09.01.2014 до 01.09.2014 Товариство з обмеженою відповідальністю "ЕВК" перерахувало позивачу 43500 грн. за послуги терміналу.
Відповідно до частини 1 статті 6 Господарського кодексу України, одними з загальних принципів господарювання в Україні є свобода підприємницької діяльності у межах, визначених законом та вільний рух капіталів, товарів та послуг на території України.
Відповідно до частини 1 статті 43 Господарського кодексу України, підприємці мають право без обмежень самостійно здійснювати будь-яку підприємницьку діяльність, яку не заборонено законом.
Згідно з частиною 1 статті 44 Господарського кодексу України, підприємництво здійснюється на основі вільного вибору підприємцем видів підприємницької діяльності, а також самостійного формування підприємцем програми діяльності, вибору постачальників і споживачів продукції, що виробляється, залучення матеріально-технічних, фінансових та інших видів ресурсів, використання яких не обмежено законом, встановлення цін на продукцію та послуги відповідно до закону.
Згідно зі статтею 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, з врахуванням вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності і справедливості.
Згідно зі статтею 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Відповідно до частини 1 статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання-відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Господарське зобов'язання виникає, зокрема із господарського договору (стаття 174 Господарського кодексу України).
Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини. Відповідно до статті 174 Господарського кодексу України, однією з підстав виникнення господарського зобов'язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать.
Відповідно до частини 1 статті 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Сервіси для юристів