ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15 грудня 2015 року Справа № 904/6462/15 Вищий господарський суд України в складі колегії
суддів:Грейц К.В. - головуючого (доповідача), Бакуліної С.В., Поляк О.І.,розглянувши матеріали касаційної скарги Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на постановувід 28.10.2015Дніпропетровського апеляційного господарського судуу справі Господарського суду Дніпропетровської області № 904/6462/15за позовомПублічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"до Міського комунального підприємства "Дніпропетровські міські теплові мережі"простягнення 44112331,15грн,за зустрічним позовомМіського комунального підприємства "Дніпропетровські міські теплові мережі"до Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"провизнання недійсним договору купівлі-продажу природного газу,за участю представників: позивача - не з'явилисьвідповідача -не з'явилисьВСТАНОВИВ:
Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 15.09.2015 у справі №904/6462/15 (суддя Манько Г.В.), залишеним без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 28.10.2015 (колегія суддів у складі головуючого судді Антонік С.Г., суддів Чимбар Л.О., Сизько І.А.), частково задоволені первісні позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (далі - позивач) до Міського комунального підприємства "Дніпропетровські міські теплові мережі" (далі - відповідач) про стягнення основної заборгованості в сумі 31021417,11грн, пені в сумі 4637155,68грн, 3% річних у сумі 658171,91грн, інфляційних втрат у сумі 7795586,45грн. Стягнено з відповідача на користь позивача 31021417,11грн основного боргу, 2318577,84грн пені, 658171,91грн 3% річних та 7795586,45грн інфляційних втрат, в решті позову відмовлено. В задоволенні зустрічних позовних вимог Міського комунального підприємства "Дніпропетровські міські теплові мережі" до Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" про визнання недійсним договору купівлі-продажу природного газу від 28.01.2014 №2416/14-КП-4 відмовлено.
Позивач з рішенням та постановою у справі в частині відмови у стягненні 2318577,84грн пені не згоден, в поданій касаційній скарзі просить їх в цій частині скасувати та прийняти нове рішення про задоволення позову, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, а саме: ст. 233 Господарського кодексу України, ст. ст. 549-552 Цивільного кодексу України, ст. ст. 42, 43, 83, 105 Господарського процесуального кодексу України.
Зокрема, скаржник вважає, що судами попередніх інстанцій не зазначено обґрунтованих доводів, на підставі яких прийнято рішення про зменшення суми заявленої до стягнення пені на 50%, при цьому не враховано інтересів позивача.
У відзиві на касаційну скаргу відповідач заперечив проти її задоволення.
Представники сторін не скористалися своїм процесуальним правом на участь в судовому засіданні касаційної інстанції, про дату і час якого були належним чином повідомлені ухвалою Вищого господарського суду України від 08.12.2015.
Перевіривши повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в постанові апеляційного та рішенні місцевого господарських судів, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Судами попередніх інстанцій під час розгляду справи встановлено, що 28.01.2014 між Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (продавець), в особі першого заступника голови правління Франчука В.Г., який діяв на підставі довіреності від 27.12.2013 №14-243, та Міським комунальним підприємством "Дніпропетровські міські теплові мережі" (покупець) укладено договір №2416/14-КП-4 купівлі-продажу природного газу, за умовами якого продавець зобов'язується передати у власність покупцю у 2014 році природний газ, ввезений на митну територію України ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити цей природний газ на умовах цього договору (п.1.1 договору); газ, що продається за цим договором, використовується покупцем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається підприємствами, організаціями та іншими суб'єктами господарювання (п.1.2 договору); продавець передає покупцеві з 01.01.2014 по 31.12.2014 газ обсягом до 18771 тис.м3 (п.2.1 договору); ціна за 1000 м3 природного газу, всього з ПДВ, становить 4154,71грн (п.5.2 договору); оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа місяця, наступного за місяцем поставки газу (п.6.1 договору); у разі невиконання покупцем умов пункту 6.1 цього договору він зобов'язується сплатити продавцю, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу (п.7.2 договору); договір набуває чинності з дати його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін, поширює дію на відносини, що фактично склалися між сторонами з 01.01.2014 і діє в частині поставки газу до 31.12.2014, а в частині розрахунків - до їх повного здійснення (п.11.1 договору).
В подальшому між сторонами укладені додаткові угоди №№ 1, 2, 3, 4, 5, 6, якими вносилися зміни до п.5.2 договору №2416/14-КП-4 щодо ціни газу.
На виконання умов договору позивач протягом січня-травня та жовтня-грудня 2014 року передав відповідачеві природний газ на загальну суму 54179909,15грн, що підтверджується складеними та підписаними сторонами актами приймання-передачі природного газу.
Втім, свої зобов'язання щодо оплати вартості поставленого газу відповідач виконав частково, сплативши суму 23158492,04грн, у зв'язку з чим у нього утворилась заборгованість у сумі 31021417,11грн, за стягненням якої, а також нарахованих на неї пені в сумі в сумі 4637155,68грн, 3% річних у сумі 658171,91грн та інфляційних втрат у сумі 7795586,45грн Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулось до господарського суду з цим позовом, обґрунтовуючи свої вимоги, зокрема, приписами ст. ст. 610, 611, 612, 625 Цивільного кодексу України.
В свою чергу, Міське комунальне підприємство "Дніпропетровські міські теплові мережі", посилаючись на підписання договору з боку продавця газу неповноважною особою (відсутня довіреність), а також на відсутність у останнього ліцензії на постачання природного газу, подало зустрічний позов про визнання недійсним договору купівлі-продажу природного газу від 28.01.2014 №2416/14-КП-4.
Вирішуючи спір у справі, господарські суди попередніх інстанцій дійшли висновку щодо підставності і ґрунтовності заявленого первісного позову. Разом з тим, реалізуючи право, надане нормами ст. 83 ГПК України, ст. 233 ГК України, ст. 551 ЦК України, місцевий господарський суд, з яким погодився суд апеляційної інстанції, дійшов висновку про наявність підстав для задоволення поданого відповідачем клопотання та зменшення на 50% суми заявленої до стягнення пені.
Щодо зустрічного позову попередні судові інстанції, встановивши, що зміст спірного договору відповідає діючому законодавству, інтересам держави, суспільства та укладений особою в межах наданих повноважень, дійшли висновку про безпідставність заявлених вимог.
Колегія суддів Вищого господарського суду України приймає до уваги, що рішення місцевого та постанова апеляційного господарських судів оскаржуються виключно в частині відмови в позові внаслідок зменшення на 50% суми пені, що підлягає стягненню, та вважає, що суди попередніх інстанцій, приймаючи таке рішення, не порушили норм чинного законодавства, з огляду на наступне.
В обґрунтування заявленого до місцевого господарського суду клопотання про зменшення нарахованої до стягнення пені на 50% відповідач зазначав, що він не є кінцевим споживачем теплової енергії, а є підприємством, яке використовує отриманий газ для виробництва та забезпечення безперебійного постачання теплової енергії споживачам для потреб опалення, вентиляції та гарячого водопостачання. Відповідач є комунальним підприємством Дніпропетровської міськради, не має права здійснювати і не займається будь-якою іншою діяльністю. Здійснення оплати поставленого позивачем газу залежить виключно від розрахунків споживачів з відповідачем за спожиту теплову енергію. Станом на 01.08.2015 заборгованість споживачів перед відповідачем складає 205813789,51грн. Грошові кошти, які надходили від споживачів на рахунок відповідача протягом 2014 - 2015 років примусово списувалися державною виконавчою службою на користь позивача на виконання вже прийнятих господарськими судами рішень. Поряд із поданням цього позову, позивач звернувся з вимогами про стягнення з відповідача заборгованості, штрафних санкцій, 3% річних та інфляційних втрат за іншими правочинами, що, в разі задоволення таких вимог та їх одночасного виконання, призведе до неможливості виконання відповідачем взятих на себе зобов'язань взагалі. Нараховані позивачем штрафні санкції, 3% річних та інфляційні втрати є надмірно великими в порівнянні з сумою основної заборгованості, оскільки в сукупності складають майже половину суми основного боргу.
Відповідно до п. 3 ст. 83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.
Згідно зі ст. 233 ГК України у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
Пунктом 3.17.4 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" визначено, що, вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.
На виконання зазначених приписів та рекомендацій суди попередніх інстанції, оцінивши зазначені відповідачем доводи, викладені в клопотанні про зменшення розміру нарахованої пені на 50% та надані на його обґрунтування докази, встановили, що Міське комунальне підприємство "Дніпропетровські міські теплові мережі" має стратегічне значення для регіону, метою діяльності якого є безперебійне постачання споживачам теплової енергії. Відповідач не є кінцевим споживачем теплової енергії та вживає заходів для стягнення заборгованості з споживачів теплової енергії.
Крім того, попередні судові інстанції звернути увагу, що заборгованість лише населення перед відповідачем за спожиту теплову енергію станом на 01.08.2015 складає 174222788,50грн і відповідач позбавлений законом права нараховувати пеню даній категорії споживачів. Протягом 2014-2015 років з відповідача на користь позивача Державною виконавчою службою на виконання рішень господарського суду стягнено 240057910грн, що підтверджується постановами про закриття виконавчого провадження. Тобто, під час виконавчих проваджень відповідач був позбавлений можливості перераховувати кошти, які надходили на його рахунок на погашення заборгованості за даним договором.
Також господарські суди, враховуючи інтереси позивача, визначили, що пеня підлягає зменшенню лише на 50%, встановивши при цьому, що порушення відповідачем зобов'язань за договором не потягло за собою значних збитків для позивача, а отже задоволення вимог про стягнення з відповідача 50% заявленої до стягнення пені, а також інфляційних втрат та 3% річних в повному обсязі мають компенсувати всі негативні наслідки неналежного виконання зобов'язання останнім.
З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що висновок судів попередніх інстанцій про зменшення нарахованої відповідачеві пені ґрунтується на встановлених обставинах і оцінених доказах та повністю узгоджується з приписами чинного законодавства, а доводи касаційної скарги фактично зводяться до необхідності переоцінки цих доказів та обставин, що відповідно до приписів ст. ст. 1115, 1117 ГПК України не відноситься до повноважень суду касаційної інстанції.
Наведене свідчить, що під час прийняття рішення та постанови у справі суди першої та апеляційної інстанцій не припустились порушень або неправильного застосування норм чинного матеріального та процесуального законодавства, а, отже, підстави для їх скасування або зміни та задоволення вимог касаційної скарги відсутні.
Керуючись статтями 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України -
ПОСТАНОВИВ :
Сервіси для юристів