Постанова ВГСУ від 15.11.2016 року у справі №924/554/16

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 листопада 2016 року Справа № 924/554/16 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

ГоловуючогоЖукової Л.В. (доповідач)Суддів:Панової І.Ю., Погребняка В.Я.,розглянувши касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Наталка"на ухвалугосподарського суду Хмельницької області від 01.08.2016та постановуРівненського апеляційного господарського суду від 29.08.2016у справі № 924/554/16 господарського суду Хмельницької областіза позовомтовариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Наталка"до товариства з обмеженою відповідальністю "Євро Лізинг"про зобов'язання вчинити діїза участю представників сторін: товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Наталка" - Калініна І.М., Кривошея Є.В.

ВСТАНОВИВ :

У червні 2016 року товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Наталка" звернулось до господарського суду Хмельницької області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Євро Лізинг", у якому просило зобов'язати відповідача виконати умови пункту 6.4., 9.5 договору фінансового лізингу №663 від 24.12.2007 шляхом визнання укладеним між ТОВ "Торговий дім "Наталка" та ТОВ "Євро Лізинг" договору купівлі-продажу предмету лізингу від 19.04.2016 в редакції зазначеній у позовній заяві.

Ухвалою господарського суду Хмельницької області від 01.08.2016 (суддя Вибодовський О.Д.) провадження у справі №924/554/16 припинено.

Не погодившись із наведеною ухвалою суду першої інстанції, позивач - товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Наталка" звернувся до суду апеляційної інстанції зі скаргою, в якій просив скасувати ухвалу господарського суду Хмельницької області від 01.09.2016 та передати справу № 924/554/16 на розгляд до господарського суду Хмельницької області.

Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 29.08.2016 (колегія суддів у складі: суддя Гудак А.В. - головуючий, судді Василишин А.Р., Філіпова Т.Л.) ухвалу господарського суду Хмельницької області від 01.08.2016 у справі № 924/554/16 залишено без змін, а апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Наталка" - без задоволення.

Не погодившись із наведеними рішеннями, ТОВ "Торговий дім "Наталка" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, у якій просить постанову суду апеляційної інстанцій та ухвалу суду першої інстанції скасувати та передати справу до господарського суду Хмельницької області для розгляду по суті в порядку позовного провадження. ТОВ "Торговий дім "Наталка" вважає, що даний спір повинен розглядатися у позовному провадженні, з огляду на те, що позовна вимога не є майновою вимогою до боржника щодо якого порушено провадження у справі про банкрутство, позивач не має майнових вимог щодо грошових зобов'язань боржника, отже не може бути кредитором в межах справи про банкрутство "Євро Лізинг".

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у касаційній інстанції, обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судами норм матеріального та процесуального права при ухваленні оскаржуваних рішень, вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Під час розгляду справи встановлено, що 24.12.2007 між товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Наталка" та товариством з обмеженою відповідальністю "Євро Лізинг" укладено договір фінансового лізингу № 633. 3гідно актів прийому-передачі №633/001 та № 633/002, відповідачем передано позивачу транспортні засоби, а саме:

-Тоуоtа Саmrу 2,4 АТ, шасі № НОМЕР_2, реєстраційний НОМЕР_3, за актом прийому-передачі №633/001;

- Mitsubishi Lanser X 2.0, шасі № НОМЕР_4 , Реєстраційний № НОМЕР_1.

На виконання умов укладеного договору фінансового лізингу №633 від 24.12.2007 позивач, як лізингоодержувач, в повному обсязі виконав умови договору щодо сплати лізингових та інших платежів. На підставі рахунку-фактури ТОВ "Євро Лізинг" №С-00172285 від 12.08.2013 Лізингоодержувачем була у повному обсязі сплачена залишкова (викупна) вартість транспортних засобів, отриманих у фінансовий лізинг.

Частина 2 ст. 1 Закону України "Про фінансовий лізинг" передбачає, що за договором фінансового лізингу лізингодавець зобов'язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі).

Відповідно до ч. 1 ст. 16 Закону України "Про фінансовий лізинг" сплата лізингових платежів здійснюється в порядку, встановленому договором, а пунктом 3 ч. 2 ст. 11 Закону України "Про фінансовий лізинг" передбачено, що лізингоодержувач зобов'язаний своєчасно сплачувати лізингові платежі.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з п. 6.4 договору лізингу, Лізингоодержувач має пріоритетне право набути право власності на транспортні засоби за умови повного виконання зобов'язань по сплаті лізингових платежів та сплаті залишкової вартості транспортних засобів і тільки за договором його купівлі-продажу. Пунктом 9.5 договору сторони обумовили, що по закінченню терміну дії договору та виконання за цим договором всіх зобов'язань лізингоодержувачем, лізингодавець зобов'язаний передати транспортний засіб у власність лізингоодержувачу у відповідності до п. 6.4 даного договору - тобто шляхом укладення договору купівлі-продажу транспортних засобів.

Відповідно до договору застави майнових прав №11/1-2557 від 05.09.2008, який укладений між ТОВ "Євро Лізинг" (заставодавець) та ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" (затаводержатель), заставодавець (ТОВ "Євро Лізинг") передає у заставу заставодержавтелю - ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" майнові права на отримання лізингових платежів за договорами лізингу, які зазначені у додатку №1 до цього договору та в яких заставодавець (ТОВ "Євро Лізинг") виступає кредитором. У вказаному додатку за порядковим номером № 116 зазначено, зокрема, Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Наталка" (за договором фінансового лізингу № 633 від 24.12.2007 в межах плану лізингу № 633/002) (а.с. 81)

У відповідності до ч. 2 ст. 17 Закону України "Про заставу": "заставодавець може відчужувати заставлене майно тільки за згодою заставодержателя".

Крім того, під час розгляду встановлено, що ухвалою господарського суду Хмельницької області від 28.10.2013 порушено провадження у справі за заявою товариства з обмеженою відповідальністю "Автоцентр Київ" про банкрутство товариства з обмеженою відповідальністю "Євро Лізинг", введено мораторій на задоволення вимог кредиторів боржника, введено процедуру розпорядження майном, призначено розпорядником майна арбітражного керуючого Головачева І.М..

Ухвалою господарського суду Хмельницької області від 21.05.2015 у справі №924/1282/13 затверджено реєстр вимог кредиторів до боржника, визначено дату проведення перших зборів кредиторів та призначено підсумкове судове засідання.

Постановою господарського суду Хмельницької області від 23.07.2015 у справі №924/1282/13 визнано боржника банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру та призначено ліквідатором ТОВ "Євро Лізинг" арбітражного керуючого Моісеєва Ю.О.

23.07.2015 на офіційному веб-сайті Вищого господарського суду України оприлюднене повідомлення №20558 про визнання боржника - ТОВ "Євро Лізинг" банкрутом.

Ухвалою господарського суду Хмельницької області від 06.10.2015 повноваження арбітражного керуючого Моісеєва Ю.О. як ліквідатора у справі №924/1282/13 припинено; ліквідатором ТОВ "Євро Лізинг" у справі №924/1282/13 призначено арбітражного керуючого Гусака Ю.М.

Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 10.11.2015 ухвалу від 16.10.2015 скасовано в частині призначення ліквідатором ТОВ "Євро Лізинг", прийнято рішення призначити ліквідатором Баса Р.О.

Припиняючи провадження у даній справі, суд першої інстанції із висновком якого погодився і апеляційний господарський суд у оскаржуваній постанові, дійшов до висновку про те, що даний спір не підлягає вирішенню господарським судом в порядку окремого позовного провадження, а повинен розглядатися в межах справи про банкрутство.

Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає такі висновки правомірними та обґрунтованими, з огляду на таке.