Постанова ВГСУ від 15.11.2016 року у справі №910/6426/16

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 листопада 2016 року Справа № 910/6426/16

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого Демидової А.М. (доповідач у справі),суддів:Владимиренко С.В., Євсікова О.О.,розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця"на рішення та постановугосподарського суду міста Києва від 09.06.2016 Київського апеляційного господарського суду від 22.09.2016 у справі№ 910/6426/16 господарського суду міста Києваза позовомПублічного акціонерного товариства "ТАСкомбанк"до1. Державного підприємства "Донецька залізниця" (відповідач-1); 2. Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" (відповідач-2)простягнення 5 388 889,45 дол. США,за участю представників: від позивача Шубін О.Л., Бересток О.В.від відповідача-1не з'явивсявід відповідача-2Короєд С.О.

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2016 року Публічне акціонерне товариство "ТАСкомбанк" (далі - ПАТ "ТАСкомбанк") звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до Державного підприємства "Донецька залізниця" (далі - ДП "Донецька залізниця") та Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" (далі - ПАТ "Українська залізниця"), з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог, прийнятої судом до розгляду, про стягнення з відповідачів на користь позивача 5 000 000,00 дол. США заборгованості за кредитом та 388 889,45 дол. США заборгованості за процентами.

Рішенням господарського суду міста Києва від 09.06.2016 у справі № 910/6426/16 (суддя Павленко Є.В.) позов ПАТ "ТАСкомбанк" задоволено частково. Стягнуто з ПАТ "Українська залізниця" на користь позивача 5 000 000,00 дол. США (за офіційним курсом НБУ на момент вирішення спору 124 720 600,00 грн.) заборгованості за кредитом, суми процентів у розмірі 388 889,45 дол. США (за офіційним курсом НБУ на момент вирішення спору 9 700 505,11 грн.). У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 22.09.2016 (колегія суддів у складі: Суліма В.В. - головуючого, Гаврилюка О.М., Майданевича А.Г.) рішення господарського суду міста Києва від 09.06.2016 у справі № 910/6426/16 залишено без змін.

Не погоджуючись із рішенням господарського суду міста Києва від 09.06.2016 та постановою Київського апеляційного господарського суду від 22.09.2016 у справі № 910/6426/16, ПАТ "Українська залізниця" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить суд скасувати зазначені рішення та постанову і прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову ПАТ "ТАСкомбанк" повністю.

В обґрунтування своїх вимог скаржник посилається на те, що оскаржувані судові акти прийняті з порушенням і неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 24.10.2016 колегією суддів у складі: Демидової А.М. - головуючого (доповідач у справі), Владимиренко С.В., Євсікова О.О. прийнято зазначену касаційну скаргу ПАТ "Українська залізниця" до касаційного провадження та призначено її розгляд у судовому засіданні на 15.11.2016 о 10 год. 30 хв.

У відзиві на касаційну скаргу ПАТ "Українська залізниця", який надійшов до Вищого господарського суду України 10.11.2016, ПАТ "ТАСкомбанк" проти касаційної скарги заперечує і вважає, що вона має бути відхилена, а оскаржувані рішення та постанова - залишені без змін.

Учасники судового процесу, згідно з приписами ст. 1114 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), були належним чином повідомлені про день, час і місце розгляду касаційної скарги, однак відповідач-1 передбаченим законом правом на участь у розгляді скарги касаційною інстанцією не скористався.

Заслухавши представників позивача та відповідача-2, дослідивши матеріали справи, оцінивши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, 11.07.2012 між позивачем (Банк) та відповідачем-1 (Підприємство) було укладено кредитний договір № НК 288 (далі - Договір).

До Договору сторонами вносились зміни шляхом підписання договорів про внесення змін та доповнень, а саме: № 1 від 19.10.2012, № 2 від 09.07.2013, № 3 від 11.02.2014, № 4 від 07.08.2014, № 5 від 10.10.2014, № 6 від 25.12.2014, № 7 від 09.02. 2015, № 8 від 20.03.2015, № 9 від 08.06.2015.

Відповідно до п. 1.1 Договору Банк зобов'язався надати Підприємству грошові кошти у вигляді кредитної лінії, що поновлюється (передбачає поновлення кредитування в порядку, зазначеному в п. 2.4 цього Договору), у розмірі, на строк та на умовах, передбачених цим Договором, а Підприємство зобов'язалося повернути кошти, одержані в рахунок кредитної лінії, сплатити проценти за користування кредитною лінією та виконати свої зобов'язання у повному обсязі та у строки, передбачені цим Договором.

Згідно з п. 1.2 Договору розмір ліміту кредитної лінії на дату підписання Договору становив 5 000 000,00 дол. США.

Строк користування кредитною лінією визначено з 11.07.2012 по 01.10.2015 включно з урахуванням графіку (п. 1.3 Договору).

Згідно з п. 1.4 Договору плата за користування кредитною лінією у вигляді процентів становить 11,2% річних.

Відповідно до п. 5.3 Договору Підприємство зобов'язалось своєчасно виконувати зобов'язання, передбачені цим Договором, та/або будь-яким іншим договором між ним та Банком, у тому числі, але не виключно, здійснювати погашення заборгованості за кредитною лінією до закінчення строку, зазначеного в п. 1.3 цього Договору, сплату по нарахованим процентам у строки, передбачені цим Договором.

Згідно з п. 5.1 Договору Банк має право вимагати від Підприємства сплатити заборгованість за кредитною лінією та нараховані відсотки, суму неустойки, передбачені цим Договором, у випадках, коли Підприємство не виконало у строк свої зобов'язання з повернення кредитної лінії, сплати відсотків або в інших випадках, передбачених умовами Договору.

Відповідно до ст. 1054 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно з ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Статтею 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом,

Аналогічні положення містяться і в ст.ст. 525, 526 ЦК України.

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 610 ЦК України визначено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).