ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15 листопада 2016 року Справа № 904/2843/16
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Самусенко С.С. - головуючого, Кролевець О.А., Плюшка І.А.,
розглянувши касаційну скаргу Приватного підприємства фірми "ГСК"на рішення та постановугосподарського суду Дніпропетровської області від 31.05.2016 Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 07.09.2016у справі№ 904/2843/16господарського судуДніпропетровської областіза позовомПриватного підприємства фірми "ГСК"доПублічного акціонерного товариства "АКБ "Базис"простягнення 163 798 грн. 95 коп. за договором банківського рахунку,
Ухвалою Вищого господарського суду України від 31.10.2016 касаційну скаргу ПП фірми "ГСК" прийнято до провадження у складі колегії суддів: Самусенко С.С. - головуючий, Кролевець О.А., Плюшко І.А. у відповідності до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26.10.2016.
Сторони правом участі їх повноважних представників в судовому засіданні касаційної інстанції не скористалися.
1. Зміст позовних вимог та стислий виклад підстав подання позову
ППФ "ГСК" звернулося до господарського суду із позовом до ПАТ "АКБ "Базис" про стягнення заборгованості за договором банківського рахунку № 299/04 зі змінами від 08.04.2004 у сумі 105 379, 19 грн., 4 503, 88 грн. 3% річних, 53 915, 88 грн. інфляційних втрат.
Позивач зазначає, що намагався скористатися своїм правом та зняти кошти з власного рахунку, відкритого у відповідача, проте банк відмовив у вказаній операції.
З 23.04.2012 у ПАТ "АКБ "Базис" введено тимчасову адміністрацію.
03.09.2012 ППФ "ГСК" направило вимогу ліквідатору ПАТ "АКБ "Базис" про визнання кредиторських вимог у сумі 105 379,19 грн.
Ліквідаційна процедура стосовно ПАТ "АКБ "Базис" була припинена за рішенням суду, яке набрало чинності 21.10.2014.
Кошти позивачу не повернуто.
2. Стислий виклад суті рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 31.05.2016 у справі №904/2843/16 (суддя Назаренко Н.Г.) позов задоволено в повному обсязі; стягнуто з ПАТ "АКБ "Базис" на користь ППФ "ГСК" 105 379, 19 грн. основного боргу, 4 503, 88 грн. 3% річних., 53 915, 88 грн. інфляційних втрат.
Місцевий господарський суд виходив із тих обставин, що на підставі договору банківського рахунку №299/04 від 08.04.2004, укладеного між сторонами, банком відкрито позивачу поточний рахунок та здійснювалось його розрахунково-касове обслуговування.
Врахувавши, що ліквідаційна процедура стосовно відповідача припинена за рішенням суду, яке набрало чинності 21.10.2014, місцевий господарський суд визнав правомірними вимоги позивача щодо повернення йому коштів у сумі 105 379, 19 грн., що знаходилися на його поточному рахунку, які так і не повернуто відповідачем.
Вимоги позивача про стягнення з відповідача на користь позивача інфляційних втрат та 3% річних за результатами перевірки розрахунку заявлених відповідних сум судом задоволено на підставі ст. 625 ЦК України.
3. Стислий виклад суті постанови апеляційного господарського суду та мотиви її прийняття
Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 07.09.2016 (судді: Коваль Л.А. - головуючий, Білецька Л.М., Чередко А.Є.) рішення місцевого господарського суду скасовано в частині стягнення 53 915,88 грн. інфляційних втрат, 4 503,88 грн. 3% річних та розподілу судових витрат; прийнято в цій частині нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог щодо стягнення інфляційних втрат та 3% річних; стягнуто з ПАТ "АКБ "Базис" на користь ППФ "ГСК" судовий збір за подання позовної заяви у сумі - 1 580,69 грн. В решті рішення господарського суду щодо стягнення основного боргу у сумі 105379,19 грн. залишено без змін.
Залишаючи судове рішення в частині вимог про стягнення основного боргу без змін, апеляційний господарський суд погодився з висновками про їх обгрунтованість.
Разом з тим, апеляційний господарський суд дійшов висновку про відсутність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача 3% річних у сумі 4 503, 88 грн., нарахованих на суму основного боргу за період з 21.10.2014 по 23.03.2016, та інфляційних втрат у сумі 53 915, 88 грн., розрахованих від суми боргу із застосуванням індексів інфляції за листопад 2014 року - лютий 2016 року.
Суд послався на недоведеність тих обставин, що позивач звертався до банку з вимогами про перерахування коштів за платіжними дорученнями, видачі коштів з рахунку тощо.
Апеляційний господарський суд дійшов висновку, що вимога позивача про задоволення кредиторських вимог у межах процедури ліквідації банку не може бути доказом звернення позивача до відповідача з вимогою про повернення коштів у розумінні ч. 2 ст. 530 ЦК України та, відповідно, доказом настання строку виконання зобов`язання.
Позивач звернувся до відповідача з претензією лише 24.03.2016, в якій вимагав повернути кошти, що знаходяться на спірному рахунку, шляхом їх перерахування на банківський рахунок, відкритий у іншій банківській установі.
4. Підстави, з яких оскаржено судові рішення господарських судів
Не погоджуючись із постановою апеляційного господарського суду, ППФ "ГСК" звернулося до Вищого господарського суду України із касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, зокрема ст.625 ЦК України, просить її скасувати в частині скасування рішення місцевого господарського суду, в іншій частині рішення суду залишити без змін.
Сервіси для юристів