ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15 жовтня 2015 року Справа № 917/2394/14 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого судді:Добролюбової Т.В. (доповідач),суддівГоголь Т.Г., Костенко Т.Ф.розглянувши матеріали касаційної скаргиЗаступника прокурора Харківської областіна постанову Харківського апеляційного господарського суду від 27.05.15у справі№917/2394/14 Господарського суду Полтавської областіза позовомПрокурора міста Полтави в інтересах держави в особі органу уповноваженого здійснювати функції держави у сфері земельних відносин - Полтавської міської радидоТовариства з обмеженою відповідальністю "Сіті Кепітал Девелопмент"пророзірвання договору суперфіцію, припинення права користування земельною ділянкою, зобов'язання повернути земельну ділянкуРозпорядженням заступника секретаря другої судової палати Вищого господарського суду України від 13.10.15 для розгляду даної справи, сформовано колегію суддів у складі: головуючий - Добролюбова Т.В. (доповідач), судді - Гоголь Т.Г., Костенко Т.Ф.
В судовому засіданні взяли участь представники:
від прокуратури - Романов Р.О. - прок. ГПУ посв. №014714;
від позивача - не з'явилися, проте повідомлені належно про час і місце розгляду касаційної скарги;
від відповідача - Соколов А.Б. - директор (паспорт); Демиденко В.Ф. - за дов. від 12.10.15.
Прокурором міста Полтави у листопаді 2014 року заявлено позов в інтересах держави в особі Полтавської міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю "Сіті Кепітал Девелопмент" про розірвання договору суперфіцію від 25.10.10, укладеного між Полтавською міською радою та відповідачем, припинення права користування земельною ділянкою за договором, зобов'язання відповідача повернути земельну ділянку. Обґрунтовуючи свої вимоги прокурор вказував на те, що згідно з довідкою Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Полтавській області від 29.10.14, будівництво багатоцільового функціонального комплексу з критим гірськолижним спуском та аквапарком на території мікрорайону "Левада-2" у місті Полтаві відповідно до умов оскаржуваного договору суперфіцію не розпочато. Прокурор посилався на приписи статей 4, 10, 33 Закону України «Про місцеве самоврядування», статей 1, 12, 1021 Земельного кодексу України, статей 413, 416, 525, 526 Цивільного кодексу України та статті 193 Господарського кодексу України.
Рішенням Господарського суду Полтавської області від 03.03.15, ухваленим суддею Погрібна С.В., в задоволенні позову відмовлено. Суд, беручи до уваги приписи статей 416, 651 Цивільного кодексу України статей, 32-34 Господарського процесуального кодексу України, дійшов висновку, що прокурором не доведено належними та допустимими доказами, що відповідачем земельна ділянка використовується не за цільовим призначенням упродовж трьох років, оскільки відповідно до умов договору та законодавства, що регулює дані правовідносини, саме установлення такого факту є підставою для розірвання договору суперфіцію.
Харківський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: Черленяк М.І., Ільїн О.В., Хачатарян В.С., постановою від 27.05.15, перевірене рішення у справі залишив без змін, а апеляційну скаргу прокуратури Полтавської області - без задоволення.
Заступник прокурора Харківської області звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить рішення місцевого господарського суду та постанову апеляційної інстанції у справі скасувати, та прийняти нове рішення про задоволення позову. Скаржник вказує на порушення судами приписів статті 43 Господарського процесуального кодексу, оскільки на його думку судами не здійснено належної правової оцінки наданим прокуратурою доказам, які містяться в матеріалах справи, зокрема довідці Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Полтавській області від 29.10.14. Крім того, скаржник вважає, що суди помилково застосували до спірних правовідносин приписи статті 416 Цивільного кодексу України, адже вони регулюють правовідносини з оренди землі, а не суперфіцій, що не є тотожними.
Від Товариства з обмеженою відповідальністю "Сіті Кепітал Девелопмент" надійшли заперечення на касаційну скаргу, у яких Товариство просить оскаржувані рішення та постанову у справі залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.
Вищий господарський суд України, заслухавши доповідь судді Добролюбової Т.В. та пояснення присутніх у судовому засіданні представників сторін, переглянувши матеріали справи та доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами приписів чинного законодавства, відзначає наступне.
Відповідно до частини 1 статті 1117 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судами норм матеріального і процесуального права. При розгляді справи судами установлено, що рішенням Полтавської міської ради двадцять восьмої сесії п'ятого скликання від 19.06.08 "Про погодження розташування багатоцільового функціонального комплексу з критим гірськолижним спуском та аквапарком та надання дозволу на розробку детального плану території частини мікрорайону "Левада - 2" в межах міста Полтави і виготовлення проектів відведення земельних ділянок для почергового будівництва об'єктів" вирішено погодити розташування багатоцільового функціонального комплексу з критим гірськолижним спуском та аквапарком на земельній ділянці орієнтовною площею 24,5 га частково на вільних землях житлово - громадського і рекреаційного призначення з подальшим наданням права користування земельною ділянкою для забудови - суперфіцій, та частково за рахунок вилучених приватних земельних ділянок та знесення житлових будинків і споруд по вулиці Південній. Пунктом 2 указаного рішення надано дозвіл Товариству з обмеженою відповідальністю "Сіті Кепітал Девелопмент" розробити детальний план території частини мікрорайону "Левада-2" в межах міста Полтава і виготовити проекти відведення земельних ділянок для почергового будівництва об'єктів. Рішенням Полтавської міської ради позачергової п'ятдесят шостої сесії п'ятого скликання від 08.09.10 "Про надання земельних ділянок, оформлення та продовження права користування земельними ділянками" затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надано відповідачу в користування для забудови строком на 25 років мікрорайон "Левада-2" площею 2,4825 га для будівництва багатоцільового функціонального комплексу з критим гірськолижним спуском та аквапарком, у результаті чого, між Полтавською міською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю "Сіті Кепітал Девелопмент" 25.10.10 був укладений договір суперфіцію. За умовами договору відповідачу надано в строкове платне користування земельну ділянку площею 24825 кв.м. з кадастровим номером 5310136700:16:007:0040, яка знаходиться в розпорядженні Полтавської міської ради за адресою: Україна, Полтавська область, місто Полтава, мікрорайон "Левада-2", згідно з планом земельної ділянки, що є невід'ємною частиною цього договору. Відповідно до акта приймання-передачі земельної ділянки від 25.10.10 вказана земельна ділянка в межах, визначених кадастровим планом, була передана в користування відповідачу. Пунктом 3.1 договору сторонами узгоджено, що строк користування земельною ділянкою встановлено з 08.09.10 до 08.09.35. У відповідності до пункту 3.4. договору право користування земельною ділянкою припиняється у разі невикористання земельної ділянки для забудови протягом трьох років підряд. Пунктом 12.3 договору сторонами передбачені випадки припинення дії договору, зокрема, шляхом його розірвання за: взаємною згодою сторін, за рішенням суду на вимогу однієї із сторін внаслідок невиконання другою стороною обов'язків, передбачених договором, та внаслідок випадкового знищення, пошкодження земельної ділянки, наданої для забудови, яке істотно перешкоджає її використанню, а також інших підстав, визначених законом. Сторони пунктом 12.4 договору також передбачили, що розірвання договору в односторонньому порядку не допускається. Разом з тим, як установлено судами, прокуратурою міста Полтави 17.10.14 було винесено постанову про проведення перевірки у порядку нагляду за додержанням і застосуванням земельного, містобудівного та природоохоронного законодавства в діяльності Полтавської міської ради та Товариства з обмеженою відповідальністю "Сіті Кепітал Девелопмент". Згідно з листом Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Полтавській області від 29.10.14 в результаті огляду спірної земельної ділянки виконання будівельних робіт не зафіксовано. Предметом позову є матеріально-правова вимога позивача до відповідача, а підставою позову є факти, які обґрунтовують вимогу про захист права чи законного інтересу. Судами попередніх інстанцій установлено, і це підтверджується матеріалами справи, що предметом даного судового розгляду є вимога Прокурора міста Полтави про розірвання договору суперфіцію від 25.10.10, укладеного між Полтавською міською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю "Сіті Кепітал Девелопмент", припинення права користування земельною ділянкою за договором та зобов'язання відповідача повернути земельну ділянку. Підставою позову Прокурором визначено результати перевірки проведеної прокуратурою. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України, за приписами якої однією з підстав виникнення цивільних прав і обов'язків є договір. У відповідності до приписів статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Стаття 626 Цивільного кодексу України визначає договір як домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Згідно з частиною 1 статті 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами. Судами при розгляді справи вірно установлено, що правовідносини що склалися між сторонами у справі унормовані главою 34 Цивільного кодексу України, в якій йдеться про право користування чужою земельною ділянкою для забудови. Відповідно до статті 413 Цивільного кодексу України власник земельної ділянки має право надати її в користування іншій особі для будівництва промислових, побутових, соціально-культурних, житлових та інших споруд і будівель (суперфіцій). Таке право виникає на підставі договору або заповіту. Право користування чужою земельною ділянкою для забудови може бути встановлено на визначений або на невизначений строк, крім випадків, передбачених частиною п'ятою цієї статті. Строк користування земельною ділянкою державної чи комунальної власності для забудови не може перевищувати 50 років. Статтею 1021 Земельного кодексу України передбачені підстави набуття і зміст права користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб або для забудови, що кореспондуються з нормами Цивільного кодексу України. Отже, суперфіцій - це довгострокове, відчужуване та успадковане право користування земельною ділянкою, переданою відплатно чи безвідплатно особі або особам для будівництва та експлуатації на ній будівель та споруд, на які в останньої (останніх) виникає право власності. Істотними умовами договору суперфіцію є об'єкт - земельна ділянка, її цільове призначення - будівництво промислових, побутових, соціально-культурних, житлових та інших споруд і будівель визначений або невизначений строк, плата за користування, що може бути встановлена у вигляді частки від доходу землекористувача, якщо на земельній ділянці збудовані промислові об'єкти. Договір суперфіцію укладається у письмовій формі. Частиною 1 статті 651 Цивільного кодексу України визначено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено законом або договором. Відповідно до частини 2 названої статті договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладанні договору. Судами установлено, що в обґрунтування заявленого позову прокурор надав постанову від 17.10.14 №177/14 про проведення перевірки у порядку нагляду за додержанням і застосуванням законів, відповідно до результатів якої Товариством з обмеженою відповідальністю "Сіті Кепітал Девелопмент" з 25.10.10 до дати перевірки не використовується земельна ділянка мікрорайону "Левада-2" в місті Полтава для будівництва багатоцільового функціонального комплексу з критим гірськолижним спуском та аквапарком. Прокурор у підтвердження даного факту також посилався на довідку Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Полтавській області від 29.10.14. Судами установлено і те, що відповідно до доданого до матеріалів справи листа Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Полтавській області від 29.10.14 вих. №7/16-03/1-14/3210, що знаходиться на аркуші справи 57, Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у Полтавській області спільно з представником прокуратури міста Полтави 29.10.14 здійснено виїзд на місце. Візуальним оглядом виконання будівельних робіт не зафіксовано, про що свідчить фотофіксація, яка здійснювалась під час огляду. Судами також установлено, що прокурор надав докази, а саме, протокол місця події від 07.11.14 з фото таблицею, постанову прокуратури міста Полтави про проведення перевірки в межах кримінального провадження від 07.11.14, лист Державної екологічної інспекції у Полтавській області від 07.11.14, акт перевірки Державної екологічної інспекції у Полтавській області від 07.11.14, розрахунок розміру шкоди, які, на його думку, підтверджують не використання відповідачем земельної ділянки з 25.10.10, а також акт обстеження за призначенням спірної земельної ділянки. Частиною 6 статті 1021 Земельного кодексу України унормовано, що право користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) та право користування чужою земельною ділянкою для забудови (суперфіцій) припиняються в разі: поєднання в одній особі власника земельної ділянки та землекористувача; спливу строку, на який було надано право користування; відчуження земельної ділянки приватної власності для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності; прийняття уповноваженим органом виконавчої влади, органом місцевого самоврядування рішення про використання земельної ділянки державної чи комунальної власності для суспільних потреб; невикористання земельної ділянки для забудови в разі користування чужою земельною ділянкою для забудови протягом трьох років; припинення дії договору, укладеного в рамках державно-приватного партнерства (щодо договорів емфітевзису та суперфіцію, укладених у рамках такого партнерства). Оскільки положення частини 6 статті 1021 Земельного кодексу України є узагальненням положень статей 412 та 416 Цивільного кодексу України, не може бути підставою для скасування рішення та постанови у справі довід скаржника про помилкове застосування судами до спірних правовідносин приписів статті 416 Цивільного кодексу України. Отже як вірно установлено судами, однією з підстав припинення права користування чужою земельною ділянкою для забудови законодавство визначає невикористання земельної ділянки для забудови протягом трьох років підряд. Це означає, що особа, яка набула право користування чужою земельною ділянкою не приступила у вказаний строк до її освоєння за цільовим призначенням, тобто не розпочала забудову земельної ділянки. При цьому закон не вказує про те, чи зобов'язаний землекористувач здати в експлуатацію завершений будівництвом об'єкт після спливу трьох років, чи він може й довше здійснювати будівництво. Звертаючись з позовною вимогою про дострокове розірвання договору, позивачеві належало довести наявність обставин, з якими закон та/або договір пов'язує таку можливість, зокрема, у даному випадку, факт не використання відповідачем земельної ділянки за цільовим призначенням протягом трьох років. Щодо доводу скаржника про ненадання судами оцінки усім його доказам і доводам, то ці твердження визнаються безпідставними з огляду на те, що судами надана оцінка доказам прокуратури і відхилено їх. Ухвалюючи рішення про відмову в позові суди виходили зокрема з того, що документи подані в межах кримінального провадження №420014170010000035 від 07.11.14, тоді як підставою для звернення до суду з даними позовними вимогами, є результати перевірки проведеної прокуратурою від 29.10.14 на підставі постанови від 17.10.14, а тому не є належними доказами у даній справі. За приписами статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд, у визначеному законом порядку, встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. До обставин, на яких сторони обґрунтовують свої вимоги та заперечення, відносять обставини, які становлять предмет доказування у справі. Отже, предметом доказування є сукупність обставин, що їх необхідно встановити для правильного вирішення спору. Згідно з приписами статті 34 цього ж Кодексу господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Належними визнаються докази, які містять відомості про факти, що входять у предмет доказування у справі, та інші факти, що мають значення для правильного вирішення спору. Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Отже, колегія суддів підтримує висновок судів попередніх інстанцій про те, що у справі відсутні належні докази на підтвердження не використання відповідачем земельної ділянки з 25.10.10. З огляду на відсутність підстав для розірвання договору суперфіцію від 25.10.10 та припинення права користування ділянкою, правомірними є і висновки судів про відсутність підстав для задоволення вимоги про зобов'язання Товариства з обмеженою відповідальністю "Сіті Кепітал Девелопмент" повернути територіальній громаді в особі Полтавської міської ради земельну ділянку, оскільки остання вимога є похідною від первісної вимоги про розірвання договору. Згідно з приписами частини 2 статті 1117 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази. Доводи касаційної скарги визнаються судом неспроможними, оскільки не спростовують установлених судами обставин справи та ґрунтуються на переоцінці доказів, яка за приписами статті 1117 Господарського процесуального кодексу України знаходиться поза межами компетенції суду касаційної інстанції. Отже, з урахуванням меж перегляду справи в суді касаційної інстанції, підстав для скасування постанови у справі та задоволення касаційної скарги не вбачається. Витрати за розгляд касаційної скарги покладаються на скаржника.
Враховуючи наведене та керуючись статтями 1115, 1117, 1118, 1119, 11111, Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -
ПОСТАНОВИВ:
Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 27.05.15 у справі №917/2394/14 залишити без змін.
Касаційну скаргу Заступника прокурора Харківської області залишити без задоволення.
Головуючий суддя Т.Добролюбова
Судді Т.Гоголь
Т.Костенко
Сервіси для юристів