Постанова ВГСУ від 15.07.2015 року у справі №908/4316/14

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 липня 2015 року Справа № 908/4316/14

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого:Полякова Б.М.,суддів:Коваленка В.М., Короткевича О.Є. (доповідач у справі), розглянувши касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Ресурс-Ойл"на постанову Харківського апеляційного господарського суду від 08.04.2015 року у справі№ 908/4316/14за заявою боржникаТовариства з обмеженою відповідальністю "Ресурс-Ойл"пробанкрутство,

В судовому засіданні взяли участь представники:

Ліквідатор ТОВ "Ресурс Ойл" - Житник В.П.

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 18.02.2015 року у справі № 908/4316/14 (суддя Черкаський В.І.) ліквідаційний баланс банкрута - Товариства з обмеженою відповідальністю "Ресурс-Ойл" та звіт ліквідатора затверджено, банкрута - Товариство з обмеженою відповідальністю "Ресурс-Ойл" ліквідовано; зобов'язано ліквідатора до 19.03.2015 року надати суду докази передачі до архівної установи фінансово-господарських документів банкрута відповідно до вимог статті 48 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом"; провадження у справі припинено.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 08 квітня 2015 року (судді: Пуль О.А. - головуючий, Білоусова Я.О., Гетьман Р.А.) ухвалу Господарського суду Запорізької області від 18 лютого 2015 року скасовано, справу № 908/4316/14 направлено на розгляд до місцевого суду на стадії ліквідації в іншому складі суду.

Не погоджуючись з прийнятою судом апеляційної інстанції постановою, скаржник Товариство з обмеженою відповідальністю "Ресурс-Ойл" звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, якою просить постанову Харківського апеляційного господарського суду від 08 квітня 2015 року скасувати, а ухвалу місцевого господарського суду залишити в силі.

Доводи касаційної скарги зводяться до порушення судом норм процесуального та матеріального права, зокрема, ст.ст. 46, 95 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

В свою чергу, кредитор ТОВ "Запорізьке підприємство по забезпеченню матеріальними ресурсами "Ресурс-Інвест" вимоги касаційної скарги підтримує, вважає ухвалу місцевого суду від 18 лютого 2015 року законною, прийнятою з дотриманням норм матеріального та процесуального права та просить останню залишити без змін, а постанову Харківського апеляційного господарського суду від 08 квітня 2015 року скасувати.

Судова колегія, розглянувши наявні матеріали справи, заслухавши пояснення учасника судового засідання, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, у листопаді 2014 року місцевим господарським судом порушено провадження у справі про банкрутство ТОВ "Ресурс-Ойл"; введено мораторій на задоволення вимог кредиторів; ухвалено оприлюднити на офіційному веб-сайті Вищого господарського суду України оголошення про порушення справи про банкрутство ТОВ "Ресурс-Ойл".

Постановою Господарського суду Запорізької області від 20.11.2014 року визнано ТОВ "Ресурс-Ойл" банкрутом; відкрито ліквідаційну процедуру; ліквідатором товариства призначено голову ліквідаційної комісії Житника Володимира Петровича; постановлено оприлюднити на офіційному веб-сайті Вищого господарського суду України оголошення про визнання ТОВ "Ресурс-Ойл" банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури тощо.

29.01.2015 року до господарського суду від ліквідатора боржника надійшов звіт, ліквідаційний баланс, реєстр вимог кредиторів та копії документів, підтверджуючих проведення ліквідаційної процедури.

Місцевий господарський суд ухвалою від 18 лютого 2015 року ліквідаційний баланс та звіт ліквідатора затвердив.

Скасовуючи ухвалу Господарського суду Запорізької області, суд апеляційної інстанції виходив з того, що господарський суд в порушення статті 46 Закону про банкрутство не розглянув звіт і ліквідаційний баланс, не надав належну оцінку доказам щодо виконання ліквідатором вимог ст.ст. 41-48 Закону про банкрутство; не з'ясував у повній мірі обставини щодо належного виконання ліквідатором боржника своїх обов'язків, не надав належної оцінки діям/бездіяльності ліквідатора щодо виявлення майна та майнових прав боржника, в зв'язку з чим дійшов передчасного висновку щодо необхідності затвердження звіту ліквідатора, ліквідаційного балансу.

Колегія суддів Вищого господарського суду погоджується з висновком суду апеляційної інстанції, виходячи з наступного.

Статтею 41 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", норми якого превалюють у застосуванні над нормами Господарського процесуального кодексу, як спеціальні норми.

Згідно ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Статтями 4, 43 ГПК України регламентовано, що судове рішення є законним та обґрунтованим лише у випадку всебічного, повного та об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності у відповідності з нормами матеріального та процесуального права.

Відповідно до приписів статі 46 Закону про банкрутство після завершення всіх розрахунків з кредиторами ліквідатор подає до господарського суду звіт та ліквідаційний баланс, до якого додаються: відомості за результатами інвентаризації майна боржника та перелік ліквідаційної маси; відомості про реалізацію об'єктів ліквідаційної маси з посиланням на укладені договори купівлі-продажу; копії договорів купівлі-продажу та акти приймання-передачі майна; реєстр вимог кредиторів з даними про розмір погашених вимог кредиторів; документи, які підтверджують погашення вимог кредиторів; довідка архівної установи про прийняття документів, які відповідно до Закону підлягають довгостроковому зберіганню.

Ліквідатор виконує свої повноваження до внесення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців запису про припинення юридичної особи - банкрута.

Так, відповідно до звіту ліквідатора, з метою виявлення належного банкруту майна ним було подано відповідні запити, в тому числі до Головного управління Держземагенства у Запорізькій області, до Запорізького МРЄВ УДАІ України в Запорізькій області, до Державної інспекції сільського господарства в Запорізькій області (вих. № 01-18/6021 від 05.01.2015 року), до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Однак, спростовуючи висновки місцевого суду щодо вжиття ліквідатором всіх заходів, спрямованих на пошук, виявлення та повернення майна банкрута, що знаходиться у третіх осіб, суд апеляційної інстанції зазначив, що відповіді державних органів, що додані до звіту ліквідатора в межах зазначеної справи не можуть бути належними та допустимими доказами відсутності майна та майнових прав у боржника, оскільки зазначені дії ліквідатора були здійснені не в ході ліквідаційної процедури, а в ході припинення товариства шляхом його ліквідації у добровільному порядку.

Разом з тим, апеляційний господарський суд встановив відсутність доказів надіслання або вручення до Запорізького міського центру зайнятості відповідного запиту стосовно виявлення кредиторських вимог до боржника.

До того ж, ліквідатором не надано відомостей щодо закриття рахунку № 26004002807901 у доларах США у Філії "ЗРУ" АТБ "Фінанси та Кредит" м. Запоріжжя, а відомості про відсутність рахунків ТОВ "Ресурс-Ойл" у ПАТ КБ "ТК КРЕДИТ" апеляційний суд не визнає належним доказом його закриття, оскільки лист ПАТ КБ "ТК КРЕДИТ" № 12/0048 від 23.01.2015 року таких даних не містить.

Водночас, суд апеляційної інстанції встановив, що ліквідатором не виконано вимоги статті 41 Закону про банкрутство щодо виявлення майна банкрута, не надано доказів звернення до колишнього керівника боржника з метою витребування відомостей та фінансових документів щодо наявності або відсутності майна боржника.