ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15 червня 2016 року Справа № 910/29733/15 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого суддівКочерової Н.О., Акулової Н.В., Владимиренко С.В.,розглянувши касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Сбербанк"на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 19.04.2016у справі № 910/29733/15 господарського суду міста Києва за позовомтовариства з обмеженою відповідальністю "Фудмережа"допублічного акціонерного товариства "Сбербанк",треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача 1) приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Верповська Олена Володимирівна, 2) відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України,провизнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконаннюза участю представників сторін:
від позивача: Волянський В.І., дов. від 18.11.2015, Гвоздецький А.М., дов. від 18.11.2015
від відповідача: Кошлій Р.В., дов. від 10.12.2015
від третьої особи-1: не з'явилися
від третьої особи-2: не з'явилися
ВСТАНОВИВ:
У листопаді 2015 року товариство з обмеженою відповідальністю "Фудмережа" звернулося до господарського суду з позовом до публічного акціонерного товариства "Дочірній банк Сбербанку Росії", яке змінило свою назву на публічне акціонерне товариство "Сбербанк", про визнання виконавчого напису, вчиненого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Верповською О.В. та зареєстрованого у реєстрі за № 2104 від 20.04.2015 за договором застави, посвідченим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Ковальчуком С.П. та зареєстрованим в реєстрі за № 4870 від 14.09.2011, таким, що не підлягає виконанню.
В обґрунтування вимог позивач зазначав, що при вчиненні вказаного виконавчого напису нотаріуса відповідачем було порушено позасудовий порядок звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження, оскільки відповідач, як заставодержатель, всупереч ст. 27 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" здійснив реєстрацію відомостей про звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження в Державному реєстрі не одночасно з надсиланням боржнику та обтяжувачу повідомлення про порушення забезпеченого обтяженням зобов'язання, як передбачено вказаною нормою, а лише після вчинення нотаріусом виконавчого напису Крім того, за твердженням позивача, відповідач не надав нотаріусу первинні документи в підтвердження безспірності заборгованості за кредитним договором № 115-Н/11/29/КЛ від 14.09.2001, в рахунок погашення якої зверталось стягнення на предмет застави за спірним виконавчим написом, а відтак, визначений у виконавчому написі розмір заборгованості не є безспірним.
Рішенням господарського суду міста Києва від 10.02.2016 (суддя: Пукшин Л.Г.) позов задоволено повністю. Визнано виконавчий напис, вчинений 20.04.2015 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Верповською О.В. та зареєстрований в реєстрі за №2104 на договорі застави, посвідченим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Ковальчуком С.П. та зареєстрованим в реєстрі за №4870, таким, що не підлягає виконанню.
Місцевий господарський суд виходив з того, що банк не дотримався процедури звернення стягнення на предмет застави в позасудовому порядку, визначеної ст.ст. 24, 26, 27, 28 Законом України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень", а на момент звернення банку із заявою до нотаріуса про вчинення виконавчого напису строк виконання відповідачем вимог щодо погашення спірної заборгованості не настав, оскільки згідно з вимогами закону такий строк обчислюється з моменту внесення до Державного реєстру відомостей про звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження, а відповідач (банк) вніс такі відомості до Державного реєстру не до вчинення виконавчого напису нотаріуса та не одночасно з надісланням позичальнику і заставодавцю повідомлень про порушення забезпеченого обтяженням зобов'язання № 172/4/28-2 від 08.01.2015, а після - лише 16.10.2015.
Крім того суд дійшов до висновку про те, що спірний виконавчий напис нотаріуса всупереч ст. 89 Закону України "Про нотаріат" не містить чіткого переліку предметів, на які звертається стягнення, що унеможливлює його виконання в порядку, передбаченому Законом України "Про виконавче провадження".
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 19.04.2016 (склад колегії суддів: Куксов В.В. - головуючий, Гончаров С.А., Тарасенко К.В.) апеляційну скаргу ПАТ "Сбербанк" залишено без задоволення, а рішення господарського суду міста Києва від 10.02.2016 - без змін з тих же підстав.
У касаційній скарзі публічне акціонерне товариство "Сбербанк" просить рішення місцевого та постанову апеляційного господарських судів скасувати та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити повністю, посилаючись на порушення судами попередніх інстанції норм матеріального та процесуального права.
Заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, перевіривши повноту встановлених судом обставин справи та їх юридичну оцінку, Вищий господарський суд України вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.
Зі змісту ст.1117 Господарського процесуального кодексу України вбачається, що завданням господарського суду касаційної інстанції є перевірка застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права на підставі встановлених судами фактичних обставин справи.
Як встановлено господарськими судами попередніх інстанцій та підтверджується наявними в матеріалах справах доказами, 14.09.2011 між публічним акціонерним товариством "Дочірній банк Сбербанку Росії", яке змінило свою назву на публічне акціонерне товариство "Сбербанк", (банк, відповідач) та товариством з обмеженою відповідальністю "Фудмаркет" (позичальник) укладено договір про відкриття кредитної лінії № 115-Н/11/29/КЛ (далі за текстом - кредитний договір), відповідно до умов якого банк відкрив позичальнику невідновлювальну кредитну лінію в національній валюті України, за рахунок якої надав позичальнику кредитні кошти в межах встановленого договором ліміту кредитної лінії, а позичальник зобов'язався використовувати кредит на цілі, передбачені п. 1.5. цього договору, своєчасно та у повному обсязі виплачувати банку проценти за користування кредитом, а також повернути наданий йому кредит у розмірах та у терміни, визначені договором.
В забезпечення виконання зобов'язань позичальника за вказаним кредитним договором 14.09.2011 між товариством з обмеженою відповідальністю "Фудмережа" (заставодавець, позивач) та публічним акціонерним товариством "Дочірній банк Сбербанку Росії" (заставодержатель, відповідач) укладено договір застави, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Ковальчуком С.П., зареєстрований в реєстрі за №4870, за умовами якого в забезпечення виконання зобов'язань боржника за вказаним кредитним договором - ТОВ "Фудмаркет" у заставу передано основні засоби - торгівельне обладнання, яке належить заставодавцю на праві власності, перелік якого міститься в додатку 1 до цього договору.
Згідно з п. 3.2. договору застави в редакції договору про внесення змін №1 від 07.03.2013 до договору застави за взаємною згодою сторін загальна заставна вартість предмету застави складає 2 963 976,35 грн.
В додатку 1 до договору застави в редакції договору про внесення змін №1 до договору застави від 07.03.2013 сторонами було визначено новий перелік предмету застави.
Пунктами 6.1., 6.2., 6.4. договору застави передбачено, що за рахунок предмета застави заставодержатель має право задовольнити свої вимоги, що забезпечені заставою. Заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави у разі, якщо в момент настання терміну виконання боржником будь-якого із зобов'язань, які випливають із кредитного договору, зазначених в ст. 2 договору застави, воно/и не буде/уть виконане/і або буде/уть виконане/і належним чином. Звернення стягнення на предмет застави здійснюється або на підставі рішення суду в порядку, встановленому чинним законодавством України, або на підставі виконавчого напису нотаріуса.
Відповідач - ПАТ "Сбербанк Росії", як заставодержатель, звернувся до позивача, як заставодавця, та до ТОВ "Фудмаркет", як позичальника, з повідомленням-вимогою № 172/4/28-2 від 08.01.2015 про погашення заборгованості за кредитним договором № 115-Н/11/29/КЛ від 14.09.2011 у розмірі 13 345 286,60 доларів США протягом 30-денного строку з дня отримання вимоги та повідомив про те, що у випадку невиконання даної вимоги ним буде здійснено звернення стягнення на предмет застави за договором застави шляхом вчинення виконавчого напису нотаріуса.
У зв'язку з невиконанням позичальником зобов'язань по поверненню кредиту відповідач 20.04.2015 звернувся до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Верповської Олени Володимирівни із заявою № 3711/4/28-2 від 17.04.2015 про вчинення виконавчого напису на договорі застави від 14.09.2011.
На підставі заяви відповідача та доданих до неї документів 20.04.2015 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Верповською О.В. вчинено виконавчий напис, зареєстрований в реєстрі за №2104, відповідно до якого пропонувалось звернути стягнення на майно відповідно до переліку, зазначеного в договорі про внесення змін №1 до договору застави, що належить ТОВ "Фудмережа", в рахунок погашення заборгованості ТОВ "Фудмаркет" перед банком згідно з договором про відкриття кредитної лінії №115-Н/11/29/КЛ від 14.09.2011, загальна сума якої станом на 08.01.2015 становить 13 345 286,60 доларів США - прострочена заборгованість з повернення кредитних коштів, що утворилась за період з 09.05.2014 по 26.12.2014.
Постановою головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту ДВС МЮУ від 04.11.2015 за вказаним виконавчим написом відкрито виконавче провадження № 49275822.
Однак, заставодатель - ТОВ "Фудмережа" оскаржило зазначений виконавчий напис нотаріуса в судовому порядку. Визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, у зв'язку із його вчиненням з порушенням законодавства є предметом спору у даній справі.
Відповідно до п.п. 4, 5 ст. 54 Господарського процесуального кодексу України подана до господарського суду позовна заява повинна містити зміст позовних вимог та виклад обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, законодавство, на підставі якого подається позов, тобто предмет та підстави позову.
Сервіси для юристів