Постанова ВГСУ від 15.06.2016 року у справі №904/194/16

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 червня 2016 року Справа № 904/194/16

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого Короткевича О.Є. (доповідач у справі),суддів Коваленка В.М., Панової І.Ю.,розглянувши касаційну скаргу Лівобережної об'єднаної державної податкової інспекції м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській областіна постанову та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 25.04.2016 року Господарського суду Дніпропетровської області від 03.02.2016 рокуу справі Господарського суду № 904/194/16 Дніпропетровської областіза заявою доГолови ліквідаційної комісії Товариства з обмеженою відповідальністю "-Зернопромторг-" Товариства з обмеженою відповідальністю "-Зернопромторг-"про банкрутство,

Представники сторін в судове засідання не з'явилися.

ВСТАНОВИВ:

Провадження у справі про банкрутство товариства з обмеженою відповідальністю "-Зернопромторг-" порушено ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 27 січня 2016 року у справі № 904/194/16 за спрощеною процедурою в порядку статті 95 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Постановою Господарського суду Дніпропетровської області від 03 лютого 2016 року у справі № 904/194/16 (суддя Владимиренко І.В.) товариство з обмеженою відповідальністю "-Зернопромторг-" визнано банкрутом, відкрито щодо нього ліквідаційну процедуру, ліквідатором призначено голову ліквідаційної процедури Яхновець Яну Вадимівну.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 25 квітня 2016 року у справі № 904/194/16 (головуючий суддя: Чередко А.Є., судді: Коваль Л.А. Пархоменко Н.В.) за наслідками розгляду апеляційної скарги Лівобережної об'єднаної державної податкової інспекції м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області постанову Господарського суду Дніпропетровської області від 03 лютого 2016 року залишено без змін.

Не погодившись із судами попередніх інстанцій, скаржник Лівобережна об'єднана державна податкова інспекція м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області звернулася до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, якою просить скасувати постанову Господарського суду Дніпропетровської області від 03 лютого 2016 року та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 25 квітня 2016 року у справі № 904/194/16 та припинити провадження у справі про банкрутство товариства з обмеженою відповідальністю "-Зернопромторг-".

Доводи касаційної скарги зводяться до порушення судом норм матеріального права, зокрема, ст.ст. 105, 110, 111 Цивільного кодексу України, ст.ст. 83, 95 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи, проаналізувавши застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Так, нормами ч. 1 ст. 91 ГПК України передбачено право на апеляційне оскарження судового рішення, що не набрало законної сили особою, яка не брала участі у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов'язки.

Провадження у справах про банкрутство здійснюється в порядку, передбаченому ГПК України, з урахуванням особливостей, встановлених Законом про банкрутство.

В силу особливостей справи про банкрутство, коло осіб, які мають право оскаржити судові рішення у справі про банкрутство, діючим законодавством звужено до учасників такої справи задля попередження необґрунтованого втручання інших осіб, які не є учасниками справи, у хід процедури банкрутства.

Учасниками провадження у справі про банкрутство, згідно зі ст. 1 Закону про банкрутство, є сторони (конкурсні кредитори (представник комітету кредиторів), боржник (банкрут)), забезпечені кредитори, арбітражний керуючий (розпорядник майна, керуючий санацією, ліквідатор), власник майна (орган, уповноважений управляти майном) боржника, державний орган з питань банкрутства, Фонд державного майна України, представник органу місцевого самоврядування, представник працівників боржника, уповноважена особа засновників (учасників, акціонерів) суб'єкта підприємницької діяльності - боржника, а також у випадках, передбачених цим Законом, інші особи, які беруть участь у провадженні у справі про банкрутство.

Між тим, стаття 1 Закону про банкрутство передбачає, що кредитор - це юридична або фізична особа, а також органи доходів і зборів та інші державні органи, які мають підтверджені у встановленому порядку документами вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника; конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли до порушення провадження у справі про банкрутство і виконання яких не забезпечено заставою майна боржника; поточні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли після порушення провадження у справі про банкрутство; забезпечені кредитори - кредитори, вимоги яких забезпечені заставою майна боржника (майнового поручителя).

При цьому, колегія суддів бере до уваги, що вказаний вище перелік учасників провадження у справі про банкрутство не є вичерпним, оскільки до учасників справи про банкрутство названа стаття відносить також інших осіб, які у випадках, передбачених Законом про банкрутство, беруть участь у провадженні у справі про банкрутство.

Однак, інші випадки участі органу державної податкової служби у справі про банкрутство платника податків Законом про банкрутство не передбачені. Таким чином, орган державної податкової служби не віднесений чинним законодавством до інших, окрім кредиторів, учасників справи про банкрутство.

Особливості та порядок заявлення кредиторами вимог до боржника, що ліквідується власником, визначений положеннями ч. 3 ст. 95 Закону про банкрутство, яка передбачає, що кредитори мають право заявити свої вимоги до боржника, який ліквідується, у місячний строк з дня офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника, який ліквідується, банкрутом, на офіційному веб-сайті Вищого господарського суду України в мережі Інтернет.

Необхідно зазначити, що виходячи з аналізу норм ст.ст. 10, 11 Закону про банкрутство, особа, яка має грошові вимоги до боржника, набуває статусу кредитора - сторони ( учасника провадження у справі про банкрутство) з моменту визнання її грошових вимог до боржника, а також надання правової оцінки змісту вказаних вимог господарським судом та прийняття відповідної ухвали.

Таким чином, заявник не набув у встановленому порядку статусу учасника справи про банкрутство, тому на момент звернення з апеляційною скаргою був позбавлений можливості оскаржити судові рішення у справі про банкрутство.

Крім того, при зверненні з апеляційною скаргою Лівобережною об'єднаною державною податковою інспекцією м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області не доведено, а з матеріалів справи не вбачається, що оскаржуваною постановою місцевого суду вирішено питання про його (скаржника) права та обов'язки.

Так, слід зазначити, що судове рішення є таким, що прийняте про права та обов'язки особи, яка не була залучена до участі у справі, якщо в мотивувальній частині рішення містяться висновки суду про права та обов'язки цієї особи, або у резолютивній частині рішення суд прямо вказав про права та обов'язки таких осіб.

Отже, у зв'язку з викладеним та враховуючи аналіз норм законодавства щодо порядку визначення та визнання кредитором у справі про банкрутство, передбачений ст.ст. 1, 10, 11, а також ст.ст. 95 Закону про банкрутство, касаційна інстанція дійшла висновку, що інспекція на момент звернення з апеляційною скаргою не набула статусу кредитора товариства з обмеженою відповідальністю "-Зернопромторг-" або іншого учасника, відтак, не є стороною у даній справі про банкрутство у розумінні норм ст. 1 Закону про банкрутство, а оскаржувана в апеляційному порядку постанова про визнання боржника банкрутом не стосується його прав та обов'язків, а тому остання не мала права апеляційного оскарження прийнятої у справі постанови відповідно до положень ст. 91 ГПК України.

Доводи скаржника (контролюючого органу) про те, що перехід до ліквідаційної процедури боржника перешкоджає податковій інспекції у можливості вжити заходів щодо перевірки діяльності боржника на предмет ведення ним фіктивної підприємницької діяльності, а також наявності (відсутності) у нього заборгованості зі сплати податкових платежів, є необґрунтованими, оскільки податковим законодавством України не визначається стадія процедури банкрутства, у якій така перевірка повинна бути проведена, а суб'єктивні фактори, пов'язані з невиконанням (неналежним виконанням) контролюючими органами своїх повноважень, не можуть бути підставою для відмови у визнанні боржника банкрутом за наявності об'єктивних підстав відповідно до Закону про банкрутство.

При цьому, колегія суддів Вищого господарського суду України зазначає, що скаржника було належно повідомлено про порушення справи про банкрутство боржника шляхом персонального надіслання йому копії ухвали суду про прийняття заяви товариства з обмеженою відповідальністю "-Зернопромторг-" про порушення провадження у справі від 19.01.2016р. та ухвали про порушення провадження у справі про банкрутство товариства з обмеженою відповідальністю "-Зернопромторг-" від 27.01.2016 року, що дозволяло податковій інспекції вчасно провести перевірку боржника, провести донарахування податкових зобов'язань та заявити грошові вимоги у справу про банкрутство при належному виконанні контролюючим органом обов'язків, передбачених податковим законодавством України.

Виходячи з викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню, як така, що не відповідає вимогам чинного законодавства, а апеляційне провадження за апеляційною скаргою Лівобережної об'єднаної державної податкової інспекції м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області - припиненню відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 80 ГПК України, як безпідставно порушене.