ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15 червня 2015 року Справа № 911/3973/14
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого суддіЄвсікова О.О.,суддів:Кролевець О.А., Попікової О.В. (доповідач у справі)за участю представників: від позивача:Пронюк В.Я., дов. № 14-182 від 15.07.2014від відповідача:Колесник Т.А., дов. № 5 від 06.01.2015розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуКомунального підприємства Білоцерківської міської ради "Білоцерківтепломережа"на рішення та постановуГосподарського суду Київської області від 25.11.2014 Київського апеляційного господарського суду від 26.02.2015у справі№ 911/3973/14 Господарського суду Київської областіза позовомПублічного акціонерного товариства "Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України"доКомунального підприємства Білоцерківської міської ради "Білоцерківтепломережа"простягнення 21136704,88 грн.
ВСТАНОВИВ:
У вересні 2014 року Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулось з позовом до Комунального підприємства Білоцерківської міської ради "Білоцерківтепломережа" про стягнення 21136704,88 грн. заборгованості за договором купівлі-продажу природного газу № 13/3677-ВТЕ(Р)-17 від 29.11.2013, з яких 17206135,65 грн. основного боргу, 2124570,48 грн. інфляційних втрат, 298764,32 грн. 3% річних, 1507234,43 грн. пені.
Рішенням Господарського суду Київської області від 25.11.2014 у справі №911/3973/14 (суддя Заєць Д.Г.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 26.02.2015 (головуючий суддя Буравльов С.І., судді Андрієнко В.В., Шапран В.В.), позов задоволено частково. Стягнуто з КП Білоцерківської міської ради "Білоцерківтепломережа" на користь ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" 16295048,97 грн. заборгованості, 1491086,25 грн. пені, 295193,57 грн. 3% річних, 2124570,48 грн. інфляційних втрат. В решті позову відмовлено.
Рішення суду першої інстанції та постанова апеляційного суду мотивовані приписами статей 509, 525, 526, 530, 548, 549, 610, 611, 612, 625, 712 Цивільного кодексу України та статей 193, 199, 232 Господарського кодексу України, застосувавши які суди попередніх інстанцій дійшли висновку про доведеність неналежного виконання відповідачем своїх договірних зобов'язань з повної та своєчасної оплати вартості газу, поставленого позивачем протягом листопада - грудня 2013 року.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції та постановою апеляційного суду, КП Білоцерківської міської ради "Білоцерківтепломережа" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати та припинити провадження у справі.
В обґрунтування своєї правової позиції скаржник, посилаючись на порушення та неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права, а також на невідповідність висновків судів обставинам справи, наголошує на тому, що договір купівлі-продажу природного газу № 13/3677-ВТЕ(Р)-17 від 29.11.2013 укладено відповідно до Методики Міністерства палива та енергетики № 288 від 15.07.2010, яка не узгоджується з нормативними актами, що мають вищу юридичну силу, зокрема, з постановою НКРЕ від 13.07.2010 № 813 та положеннями постанови Кабінету Міністрів України від 01.06.2011 № 869. Крім того скаржник, посилаючись на приписи статті 233 Господарського процесуального кодексу України та статті 551 Цивільного кодексу України, стверджує, що суди попередніх інстанцій безпідставно не взяли до уваги його клопотання про зменшення штрафних санкцій, нарахованих за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання за договором.
Ухвалою Вищого господарського суду України від 26.05.2015 відновлено КП Білоцерківської міської ради "Білоцерківтепломережа" процесуальний строк для подання касаційної скарги, касаційну скаргу прийнято до провадження та призначено до розгляду на 08.06.2015.
В судовому засіданні 08.06.2015 за усним клопотанням сторін оголошено перерву у справі № 911/3973/14 до 15.06.2015.
Розглянувши касаційну скаргу, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи, повноти їх встановлення в судових рішеннях та застосування судами норм матеріального і процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, 29.11.2013 між Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (продавець) та Комунальним підприємством Білоцерківської міської ради "Білоцерківтепломережа" (покупець) укладено договір купівлі-продажу природного газу № 13/3677-ВТЕ(Р)-17, відповідно до умов якого продавець зобов'язується передати у власність покупцю у 2013 році імпортований природний газ, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити газ на умовах цього договору (пункт 1.1 договору).
Відповідно до пункту 1.2 договору газ, що продається за цим договором, використовується покупцем виключно для компенсації втрат теплової енергії у процесі її виробництва, транспортування, постачання та на витрати, пов'язані з технологічними потребами покупця.
Згідно з пунктом 2.1 договору продавець передає покупцеві у листопаді - грудні 2013 року газ обсягом до 4 368,061 тис. куб.м, спожитий покупцем у період жовтень - грудень 2012 року.
Пунктом 3.3 договору передбачено, що протягом 3-х днів з моменту підписання даного договору покупець зобов'язується надати продавцеві підписані та скріплені печаткою покупця по два примірники актів приймання-передачі газу, у яких зазначаються фактичні обсяги використаного газу, його фактична ціна та вартість.
Як встановлено судами попередніх інстанцій та вбачається з матеріалів справи, на виконання умов договору купівлі-продажу природного газу № 13/3677-ВТЕ(Р)-17 від 29.11.2013 ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" передало, а КП Білоцерківської міської ради "Білоцерківтепломережа" прийняло природний газ, що підтверджується підписаними уповноваженими сторонами покупця та продавця актами приймання-передачі природного газу від 17.12.2013, на загальну суму 20362747,21 грн.
Разом з тим КП Білоцерківської міської ради "Білоцерківтепломережа" оплатило поставлений ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" товар лише частково, внаслідок чого за договором купівлі-продажу природного газу № 13/3677-ВТЕ(Р)-17 від 29.11.2013 утворилась заборгованість, непогашення якої стало підставою для звернення продавця до суду з відповідним позовом до покупця.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, позицію якого підтримав апеляційний суд, виходив з наступного.
Згідно з частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться; до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, що передбачені цим Кодексом.
Статтями 525, 526, 629 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до частин 1, 2 статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Частиною 1 статті 692 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Згідно з частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Умовами договору купівлі-продажу природного газу № 13/3677-ВТЕ(Р)-17 від 29.11.2013, зокрема пунктом 6.1 передбачено, що оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом перерахування на рахунок продавця протягом 3-х банківських днів з дати підписання акту приймання-передачі газу, зазначеному у пункті 3.3 договору.
Як вбачається з позовної заяви, ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" просило суд стягнути з КП Білоцерківської міської ради "Білоцерківтепломережа" заборгованість за спожитий та неоплачений газ за договором купівлі-продажу природного газу № 13/3677-ВТЕ(Р)-17 від 29.11.2013 у розмірі 17206135,65 грн. за період з 21.12.2013 по 20.06.2014.
Сервіси для юристів