ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15 червня 2015 року Справа № 910/15383/14
Вищий господарський суд у складі колегії суддів:головуючого суддіЄвсікова О.О.,суддівКролевець О.А., Попікової О.В.,розглянувши касаційну скаргуУповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "БАНК ФОРУМ"на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 03.03.2015 р. (головуючий суддя Тищенко О.В., судді Тарасенко К.В., Іоннікова І.А.)у справі№ 910/15383/14 Господарського суду міста Києваза позовомПублічного акціонерного товариства "БАНК ФОРУМ" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Банк Форум" доТовариства з обмеженою відповідальністю "Бетконсалт"простягнення 36.182.190,55 грн.,за участю представників:позивачаСидоренко Ю.А.,відповідачаКладіков М.П.,
В С Т А Н О В И В:
Рішенням Господарського суду м. Києва від 22.12.2014 р. у справі №910/15383/14 позовні вимоги задоволено повністю: стягнуто з відповідача на користь позивача 35.783.205,25 грн., в тому числі 29.965.000, 00 грн. простроченої заборгованості по поверненню кредитних коштів, 3.857.738, 95 грн. простроченої заборгованості за нарахованими процентами, 1.960.466,30 грн. пені за простроченим кредитом та процентами.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 03.03.2015 р. рішення Господарського суду м. Києва від 22.12.2014 р. у справі № 910/15383/14 скасовано та прийнято нове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись з постановою суду апеляційної інстанції, Уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "БАНК ФОРУМ" звернулася до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить постанову апеляційного суду скасувати, а рішення місцевого суду залишити в силі.
Вимоги та доводи касаційної скарги мотивовані тим, що судом апеляційної інстанції було неповно з'ясовано обставини, які мають значення для справи, а також порушено норми матеріального та процесуального права, зокрема ст.ст. 509, 553, 554, 556, 606 Цивільного кодексу України, ст. 105 ГПК України. Доводи касаційної скарги зводяться до того, що суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку про поєднання боржника і кредитора в одній особі у спірних правовідносинах.
Усіх учасників судового процесу відповідно до статті 111-4 ГПК України належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.
Колегія суддів, обговоривши доводи касаційної скарги, заслухавши представників учасників судового процесу, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування господарськими судами норм матеріального та процесуального права, вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Як встановлено судами попередніх інстанцій, 20.03.2013 р. між позивачем та відповідачем було укладено Кредитний договір № 1-0013/13/11-KL (далі - Кредитний договір), за умовами якого Позичальнику (відповідачу) надавалися в користування грошові кошти у вигляді відновлювальної кредитної лінії з максимальним лімітом 20.000.000,00 грн., із остаточним строком поверненням кредиту 14.03.2014 р., та зі сплатою процентів за фіксованою процентною ставкою в розмірі 18 % річних.
До Кредитного договору укладався Додатковий договір № 3 від 27.05.2013 р., яким сторони збільшили кредитний ліміт до 30.000.000,00 грн.
На виконання умов кредитного договору банк надав позичальнику кредитні кошти відповідно до заявки відповідача від 13.05.2013 р. в розмірі 165.000,00 грн., заявки від 17.05.2013 р. в розмірі 14.400.000, 00 грн., заявки від 11.06.2013 р. в розмірі 9.400.000,00 грн., заявки від 19.06.2013 р. в сумі 4.200.000,00 грн., заявки від 27.08.2013 р. в розмірі 1.500.000,00 грн. та заявки від 27.08.2013 р. в сумі 300.000,00 грн.
В забезпечення виконання зобов'язань відповідача за Кредитним договором позивачем було укладено Договір поруки від 30.12.2013 р. (далі - Договір поруки) з Компанією "Єрнаміо Консалтинг ЛТД" (Yernamio Consulting LTD) (далі - Поручитель), за умовами якого Поручитель поручився, в межах наявних на всіх його рахунках сум, відповідати перед позивачем за належне та своєчасне виконання відповідачем у повному обсязі зобов'язань за Кредитним договором та додатковими договорами (угодами) до нього, які були укладеними та можуть бути укладені в майбутньому, а саме: повернення суми кредиту, сплати процентів за користування кредитом, комісій, а також можливої неустойки і пені (штрафу) у розмірі та у випадках, передбачених Кредитним договором.
Відповідно до пп. 2.1.2 п. 2.1 Договору порука за цим договором забезпечує виконання всіх платіжних зобов'язань відповідача за Кредитним договором в межах коштів, наявних на рахунку поручителя у позивача, а саме: повернення кредиту в сумі 30.000.000,00 грн.; сплату процентів за користування кредитом в розмірі 18,0% річних з можливим збільшенням їх розміру на 2% (два проценти) річних без укладення відповідного договору про внесення змін у випадках, передбачених Кредитним Договором, зокрема, внаслідок порушення відповідачем своїх обов'язків за Кредитним договором; сплату комісій у розмірі, в строки (терміни) та в порядку, визначених Кредитним договором; сплату можливої неустойки (пені, штрафу), визначеної Кредитним договором; відшкодування витрат позивача, пов'язаних зі стягненням заборгованості за Кредитним договором.
Відповідно до пункту 3.4.1 Договору поруки у разі порушення відповідачем забезпеченого порукою за Кредитним договором зобов'язання поручитель і ТОВ "Бетконсалт" відповідають перед позивачем як солідарні боржники, а позивач, відповідно, має право звернутися з вимогою про повне або часткове виконання будь-якого із забезпечених порукою зобов'язань як до відповідача та поручителя разом, так і до будь-кого з них окремо.
Відповідно до пунктів 1.3 Договору поруки по закінченню 3 (трьох) робочих днів від дати отримання письмової вимоги поручитель доручає банку (позивачу) щодо виконання забезпечених порукою зобов'язань в порядку договірного списання списати кошти з рахунків (поточних, вкладних), як відкритих, так і тих, що будуть відкриті у банку (позивача), в сумі, яка дорівнює сумі заборгованості боржника (відповідача) та/або перед банком (позивачем), включаючи можливу неустойку (штрафи, пені).
Згідно з пп. 1.3.1 Договору поруки договірне списання здійснюється на підставі Договору поруки з оформленням банком (позивачем) відповідного розрахункового документа (меморіальний ордер тощо) без будь-якого додаткового погодження поручителя. При договірному списанні за Договором банк (позивач) одночасно виступатиме і отримувачем коштів і банком отримувача.
Позивач звернувся до Поручителя з письмовою вимогою № 5505/3.1 від 12.08.2014 р. про виконання зобов'язань за Позичальника (відповідача) за Кредитним договором.
Поручитель листом від 15.09.2014 р. надав згоду банку на договірне списання, передбачене п. 1.3 Договору поруки від 30.12.2013 р.
Судами також зазначено, що станом на 16.06.2014 р. у позивача перед поручителем існувала заборгованість на підставі Договору банківського рахунку №21119/233109 від 11.01.2013 р., укладеного між позивачем та поручителем, що підтверджується банківською випискою від 28.04.2014 р. про наявність у поручителя грошових коштів на рахунку № 26002400233109 в ПАТ "БАНК ФОРУМ" в сумі 800.381.080,00 грн.
Відмовляючи в задоволенні позову, апеляційний господарський суд виходив з того, що поручитель є боржником позивача за договором поруки і в той же час є кредитором за Договором банківського рахунку, на підставі чого дійшов помилкового висновку про поєднання в одній особі позивача як кредитора так і боржника та помилково застосував до спірних правовідносин положення ст. 606 ЦК України.
З цього приводу колегія суддів відзначає таке.
Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу (ч. 1, 2 статті 509 Цивільного кодексу)
За правилами ст. 606 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється поєднанням боржника і кредитора в одній особі.
Приписи ст. 606 Цивільного кодексу України встановлюють такий спосіб припинення цивільно-правового зобов'язання, що не залежить від волі сторін. Поєднання боржника і кредитора в одній особі має місце в разі, якщо до сторони, яка є боржником, переходить відповідно до будь-якої зазначеної підстави зобов'язання іншої особи, за яким ця особа є кредитором щодо боржника, і навпаки. Тобто, зникає (або виходить із двосторонніх зобов'язальних правовідносин) в силу об'єктивних обставин або певного правочину один із суб'єктів правовідношення. При цьому до особи, що залишилась, переходять всі правомочності щодо взаємних зобов'язань, у зв'язку з чим припиняється і власне правовідношення.
Із встановлених судами попередніх інстанцій обставин не вбачається, що відбулось поєднання боржника і кредитора в одній особі, оскільки усі сторони правовідносин продовжують об'єктивно існувати із збереженням за ними всіх прав та обов'язків як за Договором поруки, Кредитним договором, так і за Договором банківського рахунку.
Отже, колегія суддів погоджується з висновком місцевого суду, що спірні відносини сторін не підпадають під кваліфікацію "припинення зобов'язання поєднанням боржника і кредитора в одній особі", адже в даному випадку існування між сторонами подібних правовідносин носить інший правовий характер, та за згодою сторін, належним чином оформленою, могло б мати місце саме припинення спірного зобов'язання зарахуванням зустрічних однорідних вимог, а не з підстав поєднання боржника і кредитора в одній особі.
Сервіси для юристів