Постанова ВГСУ від 15.05.2014 року у справі №910/124/2013

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 травня 2014 року Справа № 910/124/2013

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Могил С.К. (головуючий), Борденюк Є.М., Вовк І.В. (доповідач),

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Конім Груп" на рішення господарського суду міста Києва від 05.12.2013 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 18.02.2014 року у справі № 910/124/2013 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Агелес" до товариства з обмеженою відповідальністю "Конім Груп" про стягнення заборгованості,

УСТАНОВИВ:

У січні 2013 року позивач звернувся до господарського суду міста Києва з позовною заявою до відповідача про стягнення заборгованості в сумі 297 054,90 грн. у зв'язку з неналежним виконанням зобов'язання з оплати послуг за договором від 31.12.2011 року № 3112/2011-01К-АМКР.

До початку розгляду справи в суді першої інстанції позивач збільшив позовні вимоги та просив додатково стягнути з відповідача 891,16 грн. інфляційних сум та 3 % річних в сумі 3247,26 грн.

Справа розглядалася судами неодноразово.

Рішенням господарського суду міста Києва від 05.12.2013 року (суддя Привалов В.І.) позов задоволено частково та стягнуто з відповідача на користь позивача заборгованість в сумі 297 054,90 грн. і 3 % річних у сумі 3 242,12 грн., а в решті позову відмовлено.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 18.02.2014 року (судді Калатай Н.Ф., Баранець О.М., Пашкіна С.А.) зазначене рішення суду першої інстанції змінено із викладенням п. 2 резолютивної частини рішення у редакції, відповідно до якої стягнуто з відповідача на користь позивача заборгованість в сумі 297 054,90 грн., 3 % річних у сумі 3 242,12 грн. та збитки від інфляції в сумі 595 грн.

У касаційній скарзі відповідач вважає, що судами обох інстанцій порушено норми матеріального та процесуального права, і тому просить прийняті ними рішення скасувати, а справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

У відзиві на касаційну скаргу позивач вважає, що судові рішення у справі є законними та просить залишити їх без змін, а касаційну скаргу без задоволення.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши доводи касаційної скарги та відзиву на неї, перевіривши матеріали справи та прийняті в ній судові рішення, суд касаційної інстанції вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається із матеріалів справи, що 31.12.2011 року між ТОВ "Агелес" (виконавець) та ТОВ "Конім Груп" (замовник) укладено договір про надання консультаційних послуг № 3112/2011-01К-АМКР, відповідно до умов якого виконавець зобов'язується на вимогу замовника надавати інформаційно-консультаційні послуги з підтримки експлуатації впровадженого програмного забезпечення SAP для господарських потреб клієнтам замовника, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити надані виконавцем послуги на умовах та в строки, передбачені цим договором.

Пунктом 1.4 договору встановлено, що послуги можуть надаватися в наступних формах згідно із погодженим замовленням: виїзд фахівців на місце надання послуг, віддалено шляхом входу в систему клієнта замовника з використанням закритого каналу, по телефону, передачі по електронній пошті тощо.

Відповідно до п. 5.1. договору вартість послуг виконавця розраховується виходячи з фактичного часу, витраченого консультантами виконавця для надання послуг замовнику та вартості одного людино-дня відповідного консультанта.

Згідно з п. 5.5. договору оплата вартості послуг замовником здійснюється у строк 35 календарних днів з моменту підписання акту про надання послуг за відповідний період на основі рахунку-фактури, виставленого виконавцем.

За п. 5.6 договору в разі виникнення зауважень щодо оформлення документів, відповідач негайно сповіщає про це позивача. Відповідач підписує акти про надання послуг лише коли всі недоліки будуть усунені позивачем.

Пунктом 6.6 договору визначено, що у випадку виявлення факту неналежного надання послуг, котрий робить неможливим використання результатів таких послуг за їх призначенням, відповідач надає позивачу обґрунтовану письмову відмову в прийманні наданих послуг у строк 10 робочих днів з моменту отримання від позивача відповідного акту про надання послуг, з переліком конкретних недоліків послуг та необхідних доопрацювань. На підставі такої обґрунтованої відмови відповідача, сторони складають акт усунення недоліків, в якому затверджують перелік необхідних доопрацювань та строків їх виконання. В такому випадку позивач здійснює необхідні доопрацювання своїми силами та за власний рахунок.

Відповідно до п. 6.7 договору якщо у будь-який момент відповідач не буде задоволений результатами послуг консультантів, відповідач повідомить про своє незадоволення позивача у письмовій формі з обов'язковим наведенням аргументації та причин незадовільних результатів внаслідок дій або бездіяльності консультанта та матиме право вимагати заміни такого консультанта.

29.06.2012 року між сторонами договору було підписано акт № 0094783882 здачі-прийняття робіт (надання послуг), відповідно до якого замовник підтверджував, що виконавцем за договором були проведені такі роботи (надані такі послуги): інформаційно-консультаційні послуги з ПЗ SAP, загальною вартістю 396 073,20 грн.

Вказаний акт підписано керівниками сторін та скріплено печатками підприємств. З боку відповідача підпис на цьому акті виконаний з використанням факсимільного відтворення.

10.09.2012 року позивач виставив та направив відповідачу рахунок-фактуру від 29.06.2012 року № 0094783882 на суму 396 073,20 грн.

02.10.2012 року позивач направив відповідачу повідомлення про встановлення терміну проведення розрахунків, яким просив відповідача в термін 7 днів з моменту отримання повідомлення сплатити 396 073,20 грн. заборгованість за надані послуги.

09.11.2012 року та 16.11.2012 року відповідач частково оплатив надані послуги на суму 99 018,30 грн., що підтверджується копіями банківських виписок.

Предметом даного судового розгляду є вимоги виконавця до замовника про стягнення заборгованості, інфляційних сум та 3 % річних у зв'язку з неналежним виконанням зобов'язання за договором з оплати наданих послуг.

Висновок судів обох інстанцій про задоволення позову про стягнення заборгованості та 3 % річних обґрунтовано встановленням обставин порушення відповідачем зобов'язання з оплати наданих послуг, а висновок суду апеляційної інстанції про викладення п. 2 резолютивної частини рішення у власній редакції щодо часткового стягнення інфляційних сум мотивовано перерахунком їх розміру.