ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15 травня 2014 року Справа № 903/1380/13 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого суддіДобролюбової Т.В.,суддівГоголь Т.Г., Швеця В.О. (доповідач)розглянувши касаційну скаргуПублічного акціонерного товариства "Мостобуд" на постановуРівненського апеляційного господарського суду від 05.02.14у справі№ 903/1380/13 Господарського суду Волинської області за позовомЛуцької міської ради доПублічного акціонерного товариства "Мостобуд" провнесення змін до договору оренди земельної ділянки
Ухвалою Вищого господарського суду України від 17.04.14 було продовжено строк розгляду касаційної скарги Публічного акціонерного товариства "Мостобуд" на п'ятнадцять днів та відкладено розгляд касаційної скарги на 15.05.14 на 12 год. 20 хв.
за участю представників сторін від:
позивача: не з'явилися, належно повідомлені про час та місце розгляду касаційної скарги,
відповідача: Пегза К.К. (дов. від 17.09.12)
ВСТАНОВИВ:
Луцька міська рада звернулася з позовом до Публічного акціонерного товариства "Мостобуд" про внесення змін до укладеного між сторонами договору оренди землі від 22.02.05, шляхом викладення його умов в наступній редакції: пункт 9. "Орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі та встановлюється у розмірі 0,09 відсотків від нормативної грошової оцінки земельної ділянки". Позовні вимоги обґрунтовані обставинами зміни розміру річної орендної плати за землю. При цьому позивач посилався на приписи статей 632, 653 Цивільного кодексу України, статті 188 Господарського кодексу України, статей 288, 289 Податкового кодексу України, статей 21, 30 Закону України "Про оренду землі", статей 59, 73 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні".
Рішенням Господарського суду Волинської області від 09.12.13, ухваленим суддею Пахолюк В.А., позов задоволено. Вмотивовуючи оскаржуване рішення, місцевий господарський суд дійшов висновку про наявність правових підстав для внесення змін до спірного договору у зв'язку із зміною розміру річної орендної плати за землю та необхідністю приведення договору у відповідність до вимог чинного законодавства. При цьому суд керувався приписами статей 632, 653 Цивільного кодексу України, статті 188 Господарського кодексу України, статей 13, 15, 30 Закону України "Про оренду землі", статті 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні".
Рівненський апеляційний господарський суд, колегією суддів у складі: Демидюк О.О. - головуючий, Огороднік К.М., Савченко Г.І., постановою від 05.02.14 перевірене рішення місцевого господарського суду залишив без змін з тих же підстав.
Не погоджуючись з прийнятими у справі судовими актами, Публічне акціонерне товариство "Мостобуд" звернулося з касаційною скаргою до Вищого господарського суду України, в якій, з урахуванням додаткових пояснень, просить рішення і постанову у справі скасувати та прийняти нове рішення, яким у позові відмовити. Обґрунтовуючи доводи касаційної скарги, скаржник вказує на неврахування судами того, що без внесення змін до пункту 5 договору оренди, яким визначений розмір нормативної грошової оцінки орендованої земельної ділянки станом на 2005 рік, неможливо внести зміни і до пункту 9 договору оренди, який визначає розмір орендної плати у відсотках від цієї нормативної грошової оцінки земельної ділянки. При цьому скаржник посилається на порушення судами приписів статті 638 Цивільного кодексу України, статті 284 Господарського кодексу України, статті 288 Податкового кодексу України, статті 15 Закону України "Про оренду землі".
Відзиву на касаційну скаргу до Вищого господарського суду України не надходило.
Вищий господарський суд України, заслухавши доповідь судді Швеця В.О., пояснення представника відповідача, переглянувши матеріали справи і доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування господарськими судами приписів чинного законодавства, відзначає наступне.
Судами попередніх інстанцій установлено та підтверджується матеріалами справи, що 22.02.05 між Луцькою міською радою (орендодавець) і Відкритим акціонерним товариством "Мостобуд" (орендар) укладено договір оренди земельної ділянки, за умовами якого орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку загальною площею 1597 кв.м. для обслуговування гуртожитку, яка знаходиться на вул. Ківерцівській, 30 (пункти 1, 2 договору). Відповідно до пункту 9 договору орендна плата за землю вноситься орендарем у грошовій формі та встановлюється у розмірі 0,03% від грошової оцінки земельної ділянки на рік. Нормативна грошова оцінка земельної ділянки станом на січень 2005 року становить 113 977, 91 грн. (пункт 5 договору). Пунктом 12 договору оренди визначено, що розмір орендної плати може переглядатись у разі зміни розмірів земельного податку, підвищення цін, тарифів, у тому числі внаслідок інфляції. Також судами встановлено, що рішенням Луцької міської ради № 42/20 від 24.06.09 "Про впорядкування орендної плати за землю" затверджені ставки орендної плати за земельні ділянки, зокрема, на земельні ділянки для обслуговування житлового фонду річний розмір орендної плати становить 0,09 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки. Установлено судами і те, що вказане рішення міської ради оприлюднено на офіційному сайті Луцької міськради, опубліковано у газеті "Луцький замок" № 27 від 02.07.09, на момент розгляду справи нечинними визнано не було, доказів його скасування не надано. Листом від 06.06.13 міська рада повідомляла відповідача про необхідність укладення додаткової угоди до договору в частині внесення змін (збільшення) розміру орендної плати з примірником додаткової угоди, проте зміни до договору внесені не були, що і стало підставою для звернення із даним позовом. Як вбачається з матеріалів справи, предметом спору у даній справі є вимога Луцької міської ради до Публічного акціонерного товариства "Мостобуд" про внесення змін до договору оренди землі від 22.02.05 в частині пункту 9 щодо зміни розміру орендної плати на підставі чинного законодавства, з огляду на прийняття органом місцевого самоврядування відповідного рішення. За приписами статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини. Згідно з частиною 1 статті 628 вказаного Кодексу зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Відповідно до статей 651, 652 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Зокрема, договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом; а також у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору. Статтею 632 Цивільного кодексу України передбачено застосування у встановлених законом випадках цін (тарифів, ставок тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування. При цьому зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом. Статтею 30 Закону України "Про оренду землі" передбачено, що зміна умов договору оренди землі здійснюється за взаємною згодою сторін. У разі не досягнення згоди щодо зміни умов договору оренди землі спір вирішується в судовому порядку. Судами під час розгляду справи було встановлено, що положеннями спірного договору оренди та нормами чинного законодавства передбачено можливість зміни умов договору за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у випадках встановлених договором або законом. Оскільки сторонами в договорі оренди передбачена можливість внесення змін до договору, а орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності є регульованою ціною, то законодавча зміна граничного розміру цієї плати є підставою для перегляду розміру орендної плати, встановленої умовами договору. За таких обставин, висновок судів про наявність підстав для внесення змін до договору оренди земельної ділянки щодо розміру орендної плати ґрунтується на вимогах закону. Відповідно до вимог статті 1117 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція, виходить з обставин, встановлених у даній справі господарськими судами. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти їх. Довід касаційної скарги про неможливість внесення змін до пункту 9 договору в частині розміру орендної плати у відсотках від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, без внесення змін до пункту 5 договору, яким визначений розмір цієї нормативної грошової оцінки земельної ділянки, визнається неспроможним з огляду на наступне. Статтею 288 Податкового кодексу України встановлено, що підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки; податковий період, порядок обчислення орендної плати, строк сплати та порядок її зарахування до бюджетів застосовується відповідно до вимог статей 285 - 287 Податкового кодексу України. Відповідно до статті 286 названого Кодексу платники плати за землю самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають відповідному органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік. При поданні першої декларації (фактичного початку діяльності як платника плати за землю) разом з нею подається довідка (витяг) про розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки, а надалі така довідка подається у разі затвердження нової нормативної грошової оцінки землі. При цьому судами установлено і те, що обов'язок орендаря самостійно уточнювати щороку нормативну грошову оцінку земельної ділянки, при проведенні розрахунку орендної плати, передбачений також умовами пунктів 10, 30 договору. Інші доводи касаційної скарги також визнаються неспроможними, не спростовують установленого господарськими судами та стосуються переоцінки доказів, яка знаходиться поза межами компетенції суду касаційної інстанції. За таких встановлених судами обставин справи, відсутні підстави для скасування постанови у справі та задоволення касаційної скарги скаржника.
Враховуючи викладене та керуючись статтями 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Мостобуд" залишити без задоволення.
Постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 05.02.14 у справі № 903/1380/13 Господарського суду Волинської області залишити без змін.
Головуючий суддя: Т. Добролюбова
Судді: Т. Гоголь
В. Швець
Сервіси для юристів