Постанова ВГСУ від 15.05.2014 року у справі №7/386

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 травня 2014 року Справа № 7/386

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді Бондар С.В. (доповідач),суддівГрека Б.М., Палія В.В.розглянувши матеріали касаційної скарги за участю представників : Відкритого акціонерного товариства "Спеціалізоване будівельно - монтажне управління" від позивача: Коломоєць М.О. від відповідача: не з'явилисьна рішенняГосподарського суду міста Києва від 23.02.2012 рокута постановуКиївського апеляційного господарського суду від 30.01.2014 року у справі№ 7/386за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Евро - Лізинг"доВідкритого акціонерного товариства "Спеціалізоване будівельно - монтажне управління"простягнення 1 614 598, 78 грн.

ВСТАНОВИВ:

В листопаді 2011 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Евро - Лізинг" (далі позивач) звернулось з позовом до Відкритого акціонерного товариства "Спеціалізоване будівельно - монтажне управління" (далі відповідач) про стягнення заборгованості по сплаті лізингових платежів за період з 22.02.2010 року по 08.09.2011 року в сумі 1 393 733 грн.; 109 306 грн. - пені; 40 197 грн. - 3% річних; 73 360 грн. - інфляційних витрат.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 23.02.2012 року позовні вимоги задоволені повністю.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 30.01.2014 року апеляційну скаргу відповідача було задоволено частково. Рішення суду першої інстанції було змінено. Позовні вимоги були задоволені частково. З відповідача підлягає стягненню 1 305 779, 62 грн. заборгованості за лізинговими платежами. В іншій частині позов залишено без розгляду. З відповідача також підлягає стягненню судовий збір у розмірі 39 172 грн. та 2 577 грн. витрат за проведення судово - економічної експертизи.

Позовні вимоги, судом апеляційної інстанції задоволені частково, з врахуванням висновку експерта за результатами проведення повторної судово - економічної експертизи (т. 4 а.с. 122-146).

Не погоджуючись з прийнятими у справі судовими рішеннями відповідач звернувся з касаційною скаргою до Вищого господарського суду України, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 23.02.2012 року, а постанову Київського апеляційного господарського суду від 30.01.2014 року скасувати в частині задоволення позовних вимог та у цій частині направити справу на новий розгляд, а в частині залишення позовних вимог без розгляду постанову апеляційної інстанції залишити без змін.

В своїй касаційній скарзі позивач зазначає про те, що він не згодний з висновком повторної судово - економічної експертизи та вважає, що висновок арифметично невірний і необґрунтований первинним розрахунком, а також, зауважує, що суд не надав можливості подати клопотання про призначення повторної судово - економічної експертизи.

До початку розгляду касаційної скарги від представника відповідача надійшло клопотання про відтворення запису судового засідання від 30.01.2014 року, яке відбулось у Київському апеляційному господарському суді.

Розглянувши клопотання, судова колегія не знайшла підстав для його задоволення.

Заслухавши суддю доповідача, пояснення представника позивача, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

22.05.2007 року позивачем (Лізингодавець) та відповідачем (Лізингоодержувач) було укладено Договір фінансового лізингу № 294 (далі - Договір) - т.1 а.с. 34-46.

Відповідно до п.2.1 Договору Лізингодавець передає Лізингоодержувачу, а Лізингоодержувач отримує від Лізингодавця в платне користування на умовах фінансового лізингу транспортний засіб (далі ТЗ) у відповідності з замовленням на ТЗ.

ТЗ, що передається в лізинг, придбаний на підставі наданого Лізингоодержувачем замовлення на ТЗ (п.2.2 Договору).

Лізингоодержувачу надається право користування предметом лізингу на строк вказаний в Плані лізингу (п.3.1 Договору).

Відповідно до розділу 4 Договору:

Лізингодавець придбає ТЗ згідно замовлення на ТЗ і надає ТЗ в лізинг Лізингоодержувачу на умовах передбачених Договором. Вибір продавця (постачальника) предмета Договору лізингу був здійснений Лізингоодержувачем (п.4.1)

ТЗ фактично передається Лізингоодержувачу на дату надання в місці передачі (п.4.4)

Після надання ТЗ Лізингоодержувачеві на дату надання сторони підписують Акт приймання-передачі ТЗ (п. 4.5.)

Відповідно до п. п. 5.1. Договору за переданий у лізинг ТЗ в період з дати надання до завершення строку лізингу сплачуються лізингові платежі. Розмір та строки сплати Лізингоодержувачем лізингових платежів Лізингодавцю встановлюється в Плані лізингу (Додаток 3 до Договору із змінами т.1 а.с. 61-121) та інших додатках.

Відповідно до п. 5.2 Договору лізингові платежі включають:

- суму, яка відшкодовує при кожному платежі частину вартості ТЗ;

- комісію Лізингодавця за наданий у Лізинг ТЗ;

- інші витрати Лізингодавця, що безпосередньо пов'язані з виконанням цього договору.

У термін встановлений, в плані лізингу Лізингоодержувач здійснює оплату першого лізингового платежу. (п. 5.3.)