Постанова ВГСУ від 15.04.2015 року у справі №13/143 (2010)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 квітня 2015 року Справа № 13/143 (2010) Вищий господарський суд України у складі колегії:

Головуючого:Кузьменка М.В.,суддів:Васищака І.М., Студенця В.І.,за участю представників сторін позивача - Бевза В.І.; відповідача - Гейвич М.М.; третьої особи - не з'явився; розглянувши касаційну скаргу Генерального Консульства Республіки Польща у місті Львовіна постановуЛьвівського апеляційного господарського суду від26.01.2015та на рішенняГосподарського суду Львівської областівід01.12.2014за заявоюГенерального Консульства Республіки Польща у місті Львовіпро перегляд за нововиявленими обставинами рішення Господарського суду Львівської області від13.03.2014у справі № 13/143 (2010)за позовомГенерального Консульства Республіки Польща у місті ЛьвовідоТовариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "ВЕЕМ-Будсервіс"третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача Державне підприємство "Державний інститут проектування міст "Містопроект"простягнення 4 589 224, 08 грн

В С Т А Н О В И В:

Генеральне Консульство Республіки Польща у місті Львові звернулось до Господарського суду Львівської області із заявою про перегляд рішення Господарського суду Львівської області від 13.03.2012 у справі № 13/143 (2010) за нововиявленими обставинами.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 17.09.2014 заяву прийнято до розгляду.

Ухвалою Господарського суду Львівської області (колегія суддів у складі: головуючий суддя Бортник О.Ю., судді Козак І.Б., Петрашко М.М.) від 01.12.2014 рішення Господарського суду Львівської області від 13.03.2012 залишено без змін.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду (колегія суддів у складі: головуючий суддя Якімець Г.Г., судді Бойко С.М., Бонк Т.Б.) від 26.01.2015 ухвалу Господарського суду Львівської області від 01.12.2014 залишено без змін.

Не погоджуючись з постановою Львівського апеляційного господарського суду від 26.01.2015 та ухвалою Господарського суду Львівської області від 01.12.2014, Генеральне Консульство Республіки Польща у місті Львові подало касаційну скаргу, в якій просить оскаржувані судові рішення скасувати, заяву про перегляд рішення Господарського суду Львівської області від 13.03.2012 за нововиявленими обставинами задовольнити, рішення Господарського суду Львівської області від 13.03.2012 скасувати, позов задовольнити повністю, стягнути з відповідача 4 589 224, 08 грн штрафу.

Касаційна скарга мотивована тим, що судові рішення прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права, зокрема ч. 3 ст. 27, ст.ст. 38, 69, 90 ГПК України, що об'єктивно, на думку скаржника, вплинуло на прийняття ухвали про відмову в задоволенні заяви про перегляд рішення за нововиявленими обставинами та постанови про відмову в задоволенні апеляційної скарги.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 17.03.2015 касаційну скаргу Генерального Консульства Республіки Польща у місті Львові прийнято до провадження та призначено до розгляду на 01.04.2015.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 23.03.2015 задоволено заяву про самовідвід судді Корсака В.А.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 30.03.2015 розгляд касаційної скарги призначено на 15.04.2015.

ТОВ "Компанія "ВЕЕМ-Будсервіс" подало відзив на касаційну скаргу, в якому просило залишити касаційну скаргу Генерального Консульства Республіки Польща у місті Львові без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

Генеральним Консульством Республіки Польща у місті Львові також було подано додаткові пояснення до касаційної скарги.

Колегія суддів, розглянувши наявні матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування норм матеріального і процесуального права вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.

Заява Генерального Консульства Республіки Польща у місті Львові про перегляд рішення Господарського суду Львівської області від 13.03.2012 у справі № 13/143 (2010) за нововиявленими обставинами мотивована таким.

Як на нововиявлені обставини заявник посилається на факт фіктивності субпідрядних організацій, що таємно залучались відповідачем без згоди та дозволу на те Генерального Консульства, із приховуванням інформації від органів місцевого самоврядування, органів виконавчої влади та органів архітектурного контролю у Львівській області. Також нововиявленою обставиною, за твердженням заявника, є встановлений судом факт фіктивності субпідрядних організацій, які не могли здійснювати будь-яких робіт, так як з рішень судів в кримінальних справах встановлено, що такі фіктивні суб'єкти господарювання не здійснювали жодної господарської діяльності від початку їх державної реєстрації.

При цьому, по-перше, факт фіктивності даних субпідрядних організацій встановлений на час розгляду справи судом - 2011 рік - винесено рішення в кримінальній справі, яким підтверджено, що зазначені суб'єкти господарювання не здійснювали будь-якої діяльності від дати їхньої реєстрації, а рішення зі справи винесено у березні 2012 року.

По-друге, те, що про ці дані не було відомо Генеральному Консульству підтверджується повідомленнями, які надсилав відповідач на адресу Консульства, табелями обліку робочого часу, підписаних відповідачем, технічним паспортом резиденції Консульства, загальними журналами ведення робіт, які вів сам відповідач та підписані ним, а також листуванням.

По-третє, істотність даних про фіктивність полягає в тому, що такими даними спростовується будь-яка діяльність задокументована позивачем, будь-який документ, складений між ТОВ "Компанія "ВЕЕМ-Будсервіс" та фіктивним субпідрядником, тобто такі правовідносини не можуть не тільки нести будь-якого юридичного факту, але й реального факту щодо виконання будь-яких робіт на резиденції Консульства.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що предметом спору у даній справі є стягнення з ТОВ "Компанія ВЕЕМ-Будсервіс" на користь Генерального Консульства Республіки Польща у Львові 4 589 224, 08 грн штрафних санкцій за порушення строків виконання зобов'язань за договором на виконання будівельних робіт №30А-6/В/07 від 01.06.2007 за період з 01 червня 2010 року по 18 серпня 2010 року. Відтак, виходячи з підстав заявленого позову, предмет доказування у даній справі зводиться до з'ясування обставин наявності чи відсутності факту порушення встановленого Договором строку завершення будівництва, як підстави для стягнення штрафних санкцій передбачених п.4.2.13 Суттєвих положень Договору.

З рішення Господарського суду Львівської області від 13.03.2012 року у справі №13/143 (2010) вбачається, що при вирішенні даного спору суд дійшов до висновку, що ТОВ "Компанія ВЕЕМ-Будсервіс" не допустило прострочення виконання робіт із спорудження Резиденції Генерального Консульства Республіки Польща у м. Львові по вул. І.Франка, 108, в розумінні п.1.1.18 Загальних положень Договору на виконання будівельних робіт від 01.06.2007 року №30А-6/В/7 та додаткової угоди №6 від 29.03.2010 року, оскільки акт готовності об'єкта до експлуатації від 12.01.2010 року та Сертифікат відповідності №ЛВ000632 від 14.06.2010 року є належним доказом завершення будівництва. При цьому, доводи позивача не спростовують протилежного. У зв'язку з відсутністю доказів прострочення Договору з боку відповідача відсутні й підстави для задоволення позову про стягнення штрафних санкцій за таке прострочення. Враховуючи, що позивач не довів належними доказами своє право вимагати сплату штрафних санкцій, передбачених п.4.2.13. Суттєвих положень Договору на виконання будівельних робіт №30А-6/В/07 від 01.06.2007 року, оскільки, не спростував підписаний його представником акт готовності об'єкту до експлуатації від 12.01.2010 року, а також не надав доказів визнання його недійсним в судовому порядку, суд прийшов до висновку, що відповідачем доведено відсутність прострочення за Договором, в зв'язку з чим, вимоги Генерального консульства Республіки Польща у м. Львові не були задоволені.

При цьому, інших доказів завершення будівництва, які б вказували на іншу дату завершення будівництва вказаної вище будівлі, ніж ту, яка вказана в акті від 12.01.2010 року та виданого на його підставі сертифікату від 14.06.2010 року учасниками судового процесу під час розгляду справи не було надано.

Місцевий господарський суд, приймаючи ухвалу про залишення без змін рішення Господарського суду Львівської області від 13.03.2012, виходив із того, що судовими рішеннями Сихівського районного суду міста Львова, на які посилається заявник у своїй заяві, не визнано винними посадових осіб відповідача у скоєнні злочинів при виконанні умов договору № 30А-6/В/07. Цими судовими рішеннями також не визнано винними у скоєнні злочину, пов'язаного з підписанням акта готовності об'єкта до експлуатації від 12.01.2010, посадових осіб, які його підписали, у тому числі й представника заявника, та не встановлено, що ці особи, всупереч вимогам законодавства України, визнали готовим до експлуатації незавершений будівництвом об'єкт, який не відповідав вимогам будівельних норм та правил. Судовими рішеннями, на які посилається заявник, не визнано винними посадових осіб у скоєнні злочину, які приймали рішення № 31 про погодження цього акта та осіб, які видавали на підставі цього акта сертифікат відповідності, ними не встановлено фактів фіктивності, завідомої неправдивості, фальшивості цих документів у встановленому законом порядку.

Суд апеляційної інстанції, залишаючи без змін ухвалу суду першої інстанції, виходив із того, що під час розгляду заяви про перегляд рішення Господарського суду Львівської області від 13.03.2012 за нововиявленими обставинами, судом першої інстанції було правильно встановлено, що в основу рішення, про перегляд за нововиявленими обставинами якого просить заявник, покладено Акт готовності об'єкта до експлуатації від 12.01.2010 року, рішення Виконавчого комітету Львівської міської ради №31 від 15 серпня 2010 року про затвердження цього акту готовності, сертифікат відповідності закінченого будівництвом об'єкту резиденції Генерального Консульства Республіки Польща по вул. І. Франка, 108 у м. Львові, виданий Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у Львівській області 14 червня 2010 року, а також оформлення позивачем права власності на згадану резиденцію. На підставі саме цих доказів суд дійшов висновку про своєчасність виконання робіт за договором та вчасне закінчення будівництва об'єкту резиденції Генерального Консульства Республіки Польщі у м. Львові та встановив, що акт готовності об'єкта до експлуатації по суті є протоколом кінцевого приймання робіт в розумінні пп. 6.3.4. Загальних положень Договору.

Матеріалами справи підтверджується, що 06.07.2010 Генеральне Консульство Республіки Польща у Львові звернулось до Міського голови Львова з листом №30А-6-30/10, в якому посилаючись на вищезгадані акт готовності об'єкта до експлуатації №1 від 12.01.2010 року та сертифікат відповідності №ЛВ000632, просило видати свідоцтво про право власності на новозбудовану споруду на вул. І. Франка, 108, у зв'язку з завершенням будівництва резиденції. Таке право власності у подальшому було зареєстроване за позивачем. Відтак, Генеральним Консульством Республіки Польща у Львові таким чином визнано факт завершення будівництва резиденції у строки, вказані у акті готовності об'єкта до експлуатації.

При цьому, суд апеляційної інстанції зазначив, що доводи позивача щодо порушення відповідачем строків завершення будівельних робіт та невиконання будівельних робіт у зв'язку із залученням субпідрядників ТОВ "Іртас", ПП "Будівельна фірма "Віалекс", ПП "Львівкомфортгруп-К", ПП "Вілмат Електрик", які ніколи реальні будівельні чи інші роботи з будівництва вищезгаданої резиденції не виконували, ґрунтуються на припущеннях позивача про можливе, внаслідок цього порушення відповідачем визначених договором строків виконання будівельних робіт та не свідчать про наявність нововиявлених обставин для перегляду рішення суду першої інстанції.