ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15 квітня 2014 року Справа № 920/1300/13 Вищий господарський суду України в складі колегії
Овечкін В.Е. - головуючого, Чернов Є.В., Цвігун В.Л.розглянув касаційну скаргуТростянецької районної ради Сумської областіна постановуХарківського апеляційного господарського суду від 17 грудня 2013 рокуу справі№ 920/1300/13 господарського суду Сумської областіза позовомТростянецької міської ради Сумської радидоКомунального підприємства "Тростянецький ринок"прозвільнення самовільно зайнятої земельної ділянкиВ С Т А Н О В И В:
Рішенням господарського суду Сумської області від 30.10.2013 року (суддя Котельницька В.Л.) позов задоволено частково. Зобов'язано КП "Тростянецький ринок" звільнити самовільно зайняту земельну ділянку площею 2479,66 кв. м по вул. Червоноармійській, 3 у м. Тростянець Сумської області шляхом демонтажу належного підприємству майна. В іншому відмовлено.
Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 17.12.2013 р. (судді: Пелипенко Н.М., Івакіна В.О., Тихий П.В.) рішення господарського суду Сумської області від 30.10.2013 року залишено без зміни.
Тростянецька районна рада Сумської області в касаційній скарзі просить постанову апеляційного господарського суду та рішення господарського суду першої інстанції скасувати з підстав порушення норм матеріального та процесуального права.
Скаржник доводить, що судом порушено ст.ст. 16, 43, 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", оскільки не враховано, що спірне майно належить до спільної власності територіальних громад району, спірне майно у власність відповідачу не передавалося, скаржника не було залучено до участі у справі.
Тростянецька районна рада звернулася до суду з клопотанням від 08.04.2014 р. № 212/02-22 в якому просить суд розглянути справу без участі в судовому засіданні свого представника.
Сторони, повідомлені про час і місце розгляду касаційної скарги відповідно до вимог ст. 111-4 ГПК України, в судове засідання не з'явилися, про поважні причини, які перешкодили участі в судовому засіданні суду не повідомляли, про відкладення розгляду справи клопотань не заявляли, інших обставин, які унеможливлюють розгляд справи в суді касаційної інстанції не встановлено, тому суд не вбачає перешкод для перегляду судових рішень за касаційною скаргою без участі учасників судового процесу.
Вищий господарський суд України вивчивши матеріали справи, розглянувши доводи касаційної скарги, приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як встановлено судом 05.11.2002 р. між Тростянецькою міською радою (орендодавець) та Районним підприємством "Тростянецький ринок" (орендар, правонаступником якого є відповідач) був укладений договір оренди земельної ділянки для розміщення торгівельних майданчиків № 217, терміном на 10 років. Договір зареєстрований 11.11.2002 р. за №3673.
Відповідно до пункту 1.1 договору Тростянецька міська рада на підставі рішення №72 від 14.11.2001 р. надала, а РП "Тростянецький ринок" прийняв у користування земельну ділянку площею 2479,66 кв. м згідно з планом землекористування, доданим до договору, за адресою: м. Тростянець по вул. Червоноармійській.
Рішенням виконкому Тростянецької міської ради №800 від 24.12.2003 р. "Про присвоєння нумерації торгівельним майданчикам по вул. Червоноармійській, вул. Калініна" торгівельному майданчику по вул. Червоноармійській було присвоєно номер 3.
В зв'язку із спливом терміну дії вказаного договору орендар 08.11.2012 р. звернувся до міського голови з заявою про надання дозволу на продовження терміну оренди спірної земельної ділянки на 49 років.
Листом-повідомленням №8090 від 05.12.2012 р. орендодавець заперечив проти поновлення на новий строк договору №3673, а 08.04.2013 р. Тростянецька міська рада звернулась до КП "Тростянецький ринок" листом (№869) про звільнення та повернення орендованої земельної ділянки.
Відповідач зайняту земельну ділянку не звільнив, Тростянецькій міській ради за актом не передав, що стало підставою для звернення останнього до господарського суду Сумської області з позовом.
Колегія суддів вважає, що господарський суд, задовольняючи позовні вимоги дійшов висновку вірного висновку, що відповідач продовжує користуватись спірною земельною ділянкою за відсутності правовстановлюючих документів на земельну ділянку, що свідчить про самовільне зайняття відповідачем спірної земельної ділянки, яка у відповідності до ст.212 Земельного кодексу України підлягає поверненню позивачу з приведенням її в придатний для використання стан, включаючи знесення будинків, будівель та споруд.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.
З матеріалів справи вбачається та не заперечується сторонами в судовому засіданні термін дії договору оренди земельної ділянки № 217 від 02.12.2002 р. сплив 5.11 2012 р.
Статтею 31 Закону України "Про оренду землі" передбачені підстави припинення договору оренди землі. Так, відповідно до абзацу першого частини 1 вказаної статті договір оренди землі припиняється в разі закінчення строку, на який його було укладено.
Згідно ст. 34 Закону України "Про оренду землі" у разі припинення або розірвання договору оренди землі орендар зобов'язаний повернути орендодавцеві земельну ділянку на умовах, визначених договором.
В порушення вимог чинного законодавства, відповідач земельну ділянку не повернув, на момент розгляду справи продовжує її використовувати для здійснення підприємницької діяльності, що підтверджується: листом Охтирської ОДПІ №9612/9/18-010 від 19.09.2013р., повідомленням начальника Тростянецького РВ УМВС України в Сумській області № 2363 від 04.03.2013 р., актами обстеження земельної ділянки по вул. Червоноармійській, 3 у м. Тростянець від 18.09.2013 р., 20.09.2013 р., 29.10.2013 р..
Згідно статті 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.
Статтею 125 Земельного кодексу України визначено, що право власності та право постійного користування на земельну ділянку або право оренди земельної ділянки виникає: після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації; після укладення договору оренди і його державної реєстрації.
Підставами для набуття права на землю є рішення органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень.
Пунктом 3.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 17 травня 2011 року "Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин" визначено, що відповідно до вимог чинного законодавства обов'язковою умовою фактичного використання земельної ділянки є наявність у особи, що її використовує, правовстановлюючих документів на цю земельну ділянку, а відсутність таких документів може свідчити про самовільне заняття земельної ділянки.
Відповідно до абзацу 15 статті 1 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель" самовільне зайняття земельної ділянки - будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними.
В матеріалах справи відсутні рішення Тростянецької міської ради щодо відведення земельної ділянки розташованої за адресою м. Тростянець, вул. Червоноармійська, 3 відповідачу; документи, що посвідчують право власності чи право користування вказаною земельною ділянкою, в тому числі на умовах оренди. Тому, право на оренду спірної земельної ділянки у відповідача не виникло.
Сервіси для юристів