Постанова ВГСУ від 15.04.2014 року у справі №913/2696/13

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 квітня 2014 року Справа № 913/2696/13

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів :

головуючого суддіМалетича М.М.,суддів:Круглікової К.С., Мамонтової О.М.розглянувши касаційну скаргу Комунального підприємства "Алчевське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства" на постановуДонецького апеляційного господарського суду від 21.01.2014 рокуу справі№913/2696/13 господарського суду Луганської області за позовом доКомунального підприємства "Алчевське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства" Товариства з обмеженою відповідальністю "Луганськвода" в особі відокремленого підрозділу "Світлічанське управління ТОВ "Луганськвода"простягнення 593 115 грн. За участю представників сторін:

позивача: не з'явився,

відповідача: не з'явився,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до господарського суду Луганської області з позовом, в якому просив суд стягнути з відповідача 693 702 грн. за скид понаднормативних забруднень стічних вод в міську каналізаційну систему м. Алчевськ.

25.11.2013 позивач подав через канцелярію суду заяву б/н від 25.11.2013р. про зменшення розміру позовних вимог, в якій, посилаючись на неточність у первісному розрахунку, просив стягнути з відповідача 593 115,00 грн.

Рішенням господарського суду Луганської області від 28.11.2013 у справі №913/2696/13 позовні вимоги задоволено повністю.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 21.01.2014 вказане рішення місцевого господарського суду скасовано, прийняте нове рішення, яким відмовлено у задоволенні позову .

Не погоджуючись з постановою апеляційного господарського суду, КП "Алчевське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального та процесуального права, просить її скасувати, прийняти нове рішення , яким позовні вимоги задовольнити повністю.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у касаційній інстанції, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи, вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню, постанова апеляційного господарського суду - скасуванню із залишенням в силі рішення господарського суду першої інстанції з таких підстав.

Задовольняючи позовні вимоги, місцевий господарський суд зазначив, що в результаті лабораторних досліджень проб стічних вод, проведених позивачем, було виявлено перевищення відповідачем нормативів допустимих концентрацій по міді та марганцю, у зв'язку з чим позивач нарахував суму плати за скид понаднормативних забруднень у систему каналізації в розмірі 593 115 грн., яка є доведеною та підлягає стягненню на користь позивача.

Скасовуючи рішення місцевого суду та відмовляючи у задоволенні позову, апеляційний суд виходив з того, що місцевим судом було порушено приписи розділу 1 "Галузь застосування" МВВ 081/12-0107-03; пункт 1.5 Переліку методик вимірювань (визначень) складу та властивостей проб об'єктів довкілля, викидів, відходів і скидів, тимчасово допущених до використання Мінприроди, затвердженого 12.12.2007, внаслідок чого суд дійшов помилкового висновку щодо результатів аналізів, виконаних у відповідності з методиками, які не можуть застосовуватись для визначення забруднення в стічних водах.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, а висновки суду апеляційної інстанції вважає помилковими з огляду на наступне.

Попередніми судовими інстанціями встановлено, що 31.12.2012 між Комунальним підприємством "Алчевське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Луганськвода" в особі відокремленого підрозділу "Світлічанське управління ТОВ "Луганськвода" укладено договір № 138 "б" з протоколом розбіжностей від 21.12.2013.

Згідно з п. 1.1 договору водоканал приймає усі види стічних вод, що утворилися внаслідок господарської діяльності абонента після використання води у всіх системах водопостачання та каналізаційної мережі, що знаходяться на балансі абонента, до мереж комунальної каналізації, що знаходяться на балансі водоканалу в міський каналізаційний колектор. Абонент відповідає за збереження і санітарний стан приміщення вузла обліку належного стану приладів обліку. Надання послуг здійснюється згідно нижченаведеного ліміту: всього 790 000 м3 за рік (відповідно до протоколу розбіжностей).

В пункті 3.2 договору в редакції протоколу розбіжностей від 21.12.2013, редакція абонента, встановлено, що забруднюючі речовини стічних вод, які скидаються абонентом в систему каналізації водоканалу, не повинні перевищувати норми гранично допустимих концентрацій (ГДК). Стічні води абонентом транспортуються згідно з такими характеристиками, зокрема, по міді - 0,02 мг/дм3 та по марганцю - 0,01 мг/дм3. При наявності перевищення встановлених ГДК у стічних водах (скидах) абонента, останній приймає міри по усуненню порушень та сплачує наданий водоканалу збиток згідно діючого законодавства України та п. п. 6.2, 6.4 даного договору (п. 3.4 договору).

17.04.2013 з метою контролю якості стічних вод представниками позивача здійснено відбір проб, що підтверджено актом відбору проб стічних вод з каналізаційного колодязя підприємства.

В результаті лабораторних досліджень проб стічних вод, проведених хімлабораторією позивача, виявлено перевищення нормативів допустимих концентрацій по міді та марганцю, як вбачається з протоколу досліджень, який був направлений відповідачу листом від 26.04.2013 № 105/491.

24.09.2013 відповідачу була направлена претензія № 105/1153 з вимогою про оплату суми у розмірі 693702 грн. за скид понаднормативних забруднень.

Враховуючи те, що відповідачем не була сплачена сума за перевищення допустимих концентрацій забруднюючих речовин, позивач звернувся до суду із зазначеним позовом.

Відносини щодо відведення-приймання стічних вод до системи каналізаційних споруд регламентовані, зокрема, Цивільним кодексом України, Правилами приймання стічних вод підприємств у комунальні та відомчі системи каналізації населених пунктів України, затверджених наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 19 лютого 2002 року за № 37 та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 26 квітня 2002 року за № 403/6691.

Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема договори ( ст. 11 ЦК України).

Згідно зі ст. 526 ЦК України та ст. 193 ГК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до п. 2.3 правил підприємства мають право користуватися послугами міської каналізації з приймання, відведення і очищення стічних вод після виконання ними вимог щодо приєднання абонентів до комунальної або відомчої каналізації відповідно до Правил користування системами комунального водопостачання та водовідведення в містах і селищах України, затверджених наказом Держжитлокомунгоспу України від 01.07.94 № 65 та зареєстрованих Мін'юстом України 22.07.94 за № 165/374, та укладеного договору на послуги водовідведення.

Пунктом 2.4 правил до зобов'язань абонента віднесено виконання в повному обсязі вимоги цих правил, місцевих правил приймання та договору на послуги водовідведення, своєчасно оплачувати рахунки водоканалу за надані послуги, дотримання встановлених водоканалом кількісних та якісних показників стічних вод на каналізаційних випусках підприємства.