Постанова ВГСУ від 15.04.2014 року у справі №905/5122/13

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 квітня 2014 року Справа № 905/5122/13 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Дроботової Т.Б. - головуючого Волковицької Н.О. Рогач Л.І.за участю представників сторін:позивачане з'явився, про час і місце слухання справи повідомлений належним чином відповідачане з'явився, про час і місце слухання справи повідомлений належним чином розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуПублічного акціонерного товариства "ДТЕК Добропільська ЦЗФ"на постановувід 29.01.2014 року Донецького апеляційного господарського суду у справі№ 905/5122/13 господарського суду Донецької областіза позовомДержавного територіально-галузевого об'єднання "Львівська залізниця"до Публічного акціонерного товариства "ДТЕК Добропільська ЦЗФ"простягнення 33900,00 грн.ВСТАНОВИВ:

Державне територіально-галузеве об'єднання "Львівська залізниця" звернулося до господарського суду Донецької області з позовом до Публічного акціонерного товариства "ДТЕК Добропільська ЦЗФ" про стягнення 33900,00 грн. суми штрафу за неправильно зазначену у залізничній накладній № 51417459 масу вантажу, відправленого у вагоні № 54573241.

Рішенням господарського суду Донецької області від 30.07.2013 року (суддя Забарющий М.І.), залишеним без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 10.09.2013 року (головуючий суддя Шевкова Т.А., судді Бойченко К.І., Стойка О.В.), позов задоволено.

Постановою Вищого господарського суду України від 19.11.2013 року вказані судові рішення були скасовані, а справа направлена на новий розгляд до господарського суду першої інстанції.

Під час нового розгляду справи господарський суд Донецької області рішенням від 23.12.2013 року (суддя Матюхін В.І.), залишеним без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 29.01.2014 року (головуючий суддя Татенко В.М., судді Зубченко І.В., Радіонова О.О.), позовні вимоги задовольнив.

Стягнув з Публічного акціонерного товариства "ДТЕК Добропільська ЦЗФ" на користь Державного територіально-галузевого об'єднання "Львівська залізниця" 33900,00 грн. штрафу та 1720,50 грн. - витрат по сплаті судового збору.

Публічне акціонерне товариство "ДТЕК Добропільська ЦЗФ" звернулось до Вищого господарського суду України із касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Донецького апеляційного господарського суду від 29.01.2014 року та прийняти нове рішення, посилаючись на порушення судами приписів статей 34, 43 Господарського процесуального кодексу України, що зумовило неправильне застосування статей 118, 122, 129 Статуту залізниць України.

Також заявник зазначає, що в порушення вказаних норм ні у груповій накладній №52821659, ні у досилочній накладній №46765467 відмітки про складання комерційного акта або акта загальної форми немає.

Обговоривши доводи касаційної скарги, заслухавши суддю - доповідача, перевіривши в межах вимог статей 108, 1117 Господарського процесуального кодексу України наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в рішенні та постанові у даній справі, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з таких підстав.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та вбачається з матеріалів справи 03.02.2013 року Публічне акціонерне товариство "ДТЕК Добропільська ЦЗФ" за залізничною накладною № 52821659 зі станції Добропілля Донецької залізниці на станцію Бурштин Львівської залізниці відвантажило на адресу Бурштинської ТЕС ПАТ "ДТЕК Западенерго" у 4-х вагонах, в т.ч. і у вагоні № 54573241 вантаж - "вугілля кам'яне" марки г - газовий, навалом, у вологому стані, навантаження на рівні бортів, маркований - одна продольная борозна катка ущільнювача, відповідачем вказано масу вантажу: нетто - 70000 кг, тара - 23300 кг.

Навантаження вагону здійснювалось засобами відправника (відповідача), правильність внесених до накладної відомостей підтвердив своїм підписом представник вантажовідправника, у відповідності до пункту 2.3 Правил оформлення перевізних документів затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 року №644, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 24.11.2000 року за № 863/5084.

При перевірці маси вантажу на побіжній станції Нижньодніпровськ-Вузол Придніпровської залізниці було виявлено, що маса вантажу, зазначена у залізничній накладній, не відповідає фактичній масі вантажу, вага брутто - 97160кг, тара з документу - 23300 кг, нетто - 73860 кг, що більше проти даних залізничної накладної та вантажопідйомності вагона на 3860 кг; навантаження вантажу нижче бортів на 30-40см, без поглиблень; в документі значиться та в дійсності вантаж маркований однією прокольною борозною катка ущільнювача; маркування не порушене; торцеві двері і розвантажувальні люка з обох сторін закриті; просипання вантажу немає; в технічному відношенні вагон справний; при повторному переваженні вагона вага підтвердилась, про що складено комерційний акт АА № 048613/24/12 від 03.02.2013 року.

Комерційний акт підписаний начальником станції, прийомоздавальником, начальником вантажного району.

Надлишок вантажу масою 3860,00 кг. перевантажено у вагон № 60636461 та за досилочною накладною № 46765467 відправлено на станцію призначення і видано вантажоодержувачу.

Статтею 24 Статуту залізниць України встановлено, що вантажовідправники несуть відповідальність за всі неправильності, неточності відомостей зазначених ними в накладній.

Згідно із статтею 122 Статуту залізниць України за неправильно зазначену у накладній масу вантажу з відправника стягується штраф у розмірі згідно із статтею 118 цього Статуту у п'ятикратному розмірі провізної плати за всю відстань перевезення.

Задовольняючи позовні вимоги про стягнення нарахованого позивачем у відповідності до статей 118, 122 Статуту залізниць України штрафу у сумі 33900,00 грн. суди виходили з того, що комерційний акт АА № 044123/280 від 06.09.2012 року, який засвідчив невідповідність маси вантажу даним, зазначеним у транспортній накладній за оцінкою судів попередніх інстанцій є складеним у відповідності до вимог пред'явлених до його складання Правилами складання актів.

Касаційна інстанція не може погодитись з таким висновком з наступних підстав.

Згідно частини 5 статті 307 Господарського кодексу України умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб'єктів господарювання за цими перевезеннями визначаються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами.

Законодавство про залізничний транспорт загального користування також складається з Закону України "Про транспорт", Закону України "Про залізничний транспорт", Статуту залізниць України та інших актів законодавства України.

Статтею 37 Статуту залізниць передбачено, що під час здавання вантажів для перевезення відправник повинен зазначити їх масу у накладній - основному перевізному документі, який підтверджує укладення договору перевезення вантажу. За правилами статті 24 Статуту залізниць залізниці надано право періодично перевіряти кількість та масу вантажу, зазначених вантажовідправником у накладній, а статтею 122 Статуту залізниць установлено відповідальність вантажовідправника у вигляді штрафу за неправильне зазначення в накладній маси вантажу.

Частиною першою статті 26 Закону України "Про залізничний транспорт" передбачено, що обставини, які можуть служити підставою для майнової відповідальності перевізників, відправників і одержувачів вантажу, багажу, вантажобагажу, пасажирів засвідчуються актами. Аналогічну норму містить стаття 129 Статуту залізниць, відповідно до якої обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, складеними станціями залізниць. За правилами цієї статті комерційний акт складається, зокрема, для засвідчення невідповідності найменування, маси і кількості місць вантажу, багажу чи вантажобагажу даним, зазначеними у транспортних документах.

Статтею 129 Статуту залізниць передбачено, що порядок складання комерційних актів та актів загальної форми встановлюється Правилами складання актів, затв. наказом Міністерства транспорту України від 28.05.2002 року № 334.

Таким чином, визнаючи комерційний акт допустимим доказом щодо обставин, які є підставою для покладення відповідальності на суб'єкта відносин перевезення вантажів, суд повинен перевірити дотримання порядку складання комерційного акта відповідно до вимог законодавства.

(Така позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 20.06.2006 року №20-4/086, №20-4/084 та інших).

Крім того, відповідно до частини другої статті 43 Господарського процесуального кодексу України ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Тому комерційний акт є тільки одним із доказів, який господарський суд оцінює в сукупності з усіма іншими доказами у справі.