Постанова ВГСУ від 15.03.2017 року у справі №922/2111/16

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 березня 2017 року Справа № 922/2111/16

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючогоМачульського Г.М. (доповідач),суддівКравчука Г.А., Данилової М.В.,розглянувши у відкритому судовому засіданнікасаційну скаргуГромадської організації "Харківський антикорупційний центр"на постановуХарківського апеляційного господарського судувід18.11.2016у справі№922/2111/16Господарського судуХарківської областіза позовомГромадської організації "Харківський антикорупційний центр"до1.Харківської міської ради 2.Обслуговуючого кооперативу "Житлово-будівельний кооператив "Житлобуд-1"проскасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії

за участю

- позивача: - відповідача-2:Черняк І.Ю. (договір про надання правової допомоги від 13.03.2017) Шостак О.В. (договір про надання правової допомоги від 23.02.2017),

В С Т А Н О В И В:

Звернувшись у суд з даним позовом, Громадська організація "Харківський антикорупційний центр" (далі-позивач) просила визнати незаконним та скасувати пункт 5.2 додатку 1 до рішення 2-ої сесії 7-го скликання Харківської міської ради (далі-відповідач-1) від 23.12.2015 № 35/15 "Про надання земельних ділянок для будівництва об'єктів" щодо надання Обслуговуючому кооперативу "Житлово-будівельний кооператив "Житлобуд-1" (далі-відповідач-2) у власність земельної ділянки із земель територіальної громади м.Харкова, за рахунок земель житлової та громадської забудови, площею 5,6988 га (кадастровий номер 6310138200:03:040:0048) для будівництва та обслуговування житлового комплексу по просп. Московському (між вул. Дванадцятого Квітня та вул.Біблика (колишня вул. Другої П'ятирічки)); зобов'язати відповідача-2 повернути територіальній громаді міста Харкова в особі відповідача-1 земельну ділянку площею 5,6988 га (кадастровий номер 6310138200:03:040:0048) на підставі відповідного акта приймання-передачі земельної ділянки, а відповідача-1 прийняти цю ділянку.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що спірне рішення відповідача-1 суперечить вимогам статті 19 Конституції України, статті 41 Земельного кодексу України, статтям 133, 134, 137 Житлового кодексу УРСР та Примірного статуту житлово-будівельного кооперативу, затвердженого постановою Ради Міністрів УРСР від 30.04.1985, а також правовій позиції Верховного Суду України та практиці Вищого господарського суду України, у зв'язку з чим земельна ділянка, яка перебуває у власності відповідача-2 підлягає поверненню відповідачу-1.

Рішенням Господарського суду Харківської області від 09.08.2016 (суддя Суслова В.В.), залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 18.11.2016 (колегія суддів у складі: головуючий суддя - Шепітько І.І., судді Ільїн О.В., Россолов В.В.), у задоволенні позову відмовлено.

У касаційній скарзі позивач просить скасувати вищевказані судові рішення та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального і процесуального права.

У відзиві відповідач-2 просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін, посилаючись на відповідність їх вимогам чинного законодавства.

Учасники судового процесу відповідно до приписів статті 1114 Господарського процесуального кодексу України належним чином повідомлялися про день, час і місце розгляду касаційної скарги, однак відповідач-1 не використав наданого законом процесуального права на участь свого представника у судовому засіданні, що не перешкоджає розгляду касаційної скарги.

Переглянувши у касаційному порядку судові рішення, колегія суддів Вищого господарського суду України, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, виходить з наступного.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, 23.12.2015 на 2-й сесії 7-го скликання відповідач-1 прийняв рішення №35/15 "Про надання земельних ділянок для будівництва об'єктів" згідно пункту 5.2 якого відповідачу-2 у власність надано земельну ділянку, за рахунок земель житлової та громадської забудови, площею 5,6988 га (кадастровий номер 6310138200:03:040:0048) для будівництва та обслуговування житлового комплексу по просп. Московському (між вул. Дванадцятого Квітня та вул.Біблика (колишня вул. Другої П'ятирічки)). Будівництво виконати до 31.12.2017.

В обґрунтування позовних вимог, позивач посилався на те, що під час прийняття спірного рішення відповідач-1 при вирішенні питання про надання відповідачу-2 спірної земельної ділянки зобов'язаний був з'ясувати правовий статус, мету та підстави створення цього кооперативу відповідно до Житлового кодексу України та Примірного статуту. При цьому відповідач-2 був створений юридичними особами, у зв'язку з чим він не відповідав вимогам до житлово-будівельних кооперативів, які встановлені законодавством.

Залишаючи без змін рішення місцевого господарського суду, суд апеляційної інстанції погодився із його висновками про те, що позивач не наділений правом на звернення у господарський суд з даним позовом. При цьому суди виходили із того, що позивач не є суб'єктом спірних правовідносин, а тому у нього відсутнє право вимоги у розумінні статті 1 Господарського процесуального кодексу України, оскільки відсутні обставини, які б підтверджували наявність порушеного права позивача, за захистом якого він звернувся.

Підстави для скасування оскаржених судових рішень відсутні виходячи із наступного.

Згідно з частинами першою та третьою статті 1 Закону України "Про громадські об'єднання" громадське об'єднання - це добровільне об'єднання фізичних осіб та/або юридичних осіб приватного права для здійснення та захисту прав і свобод, задоволення суспільних, зокрема, економічних, соціальних, культурних, екологічних, та інших інтересів. Громадська організація - це громадське об'єднання, засновниками та членами учасниками) якого є фізичні особи.

Відомості про мету (цілі) та напрями діяльності громадського об'єднання має містити його статут (стаття 11 Закону України "Про громадські об'єднання", а статтями 21, 22 цього Закону визначені права громадських об'єднань, які утворюються в Україні, та їх взаємодія з органами державної влади та місцевого самоврядування.

Статтями 1 та 21 вказаного Закону громадським організаціям надано право звертатися у порядку, визначеному законом, до органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб з пропозиціями (зауваженнями), заявами (клопотаннями), скаргами. При цьому, право громадських організацій на звернення до суду із відповідними позовами у розумінні пункту другого частини першої статті 21 наведеного Закону є загальною прерогативою та обмежено певними категоріями правовідносин, з якими безпосередньо пов'язана статутна діяльність громадських організацій, та законодавством, яке безпосередньо регулює відповідні правовідносини.

Відповідно до частини четвертої статті 4 Закону України "Про громадські об'єднання" громадським об'єднанням не можуть надаватися владні повноваження, крім випадків, передбачених законом.

Як роз'яснив Конституційний Суд України у своєму Рішенні від 28.11.2013 № 12-рп/2013 у справі за конституційним зверненням асоціації "Дім авторів музики в Україні" здійснюючи тлумачення положень статті 1 Закону України "Про громадські об'єднання", громадська організація може захищати в суді особисті немайнові та майнові права як своїх членів, так і права та охоронювані законом інтереси інших осіб, які звернулися до неї за таким захистом, лише у випадках, якщо таке повноваження передбачено у її статутних документах та якщо відповідний закон визначає право громадської організації звертатися до суду за захистом прав та інтересів інших осіб (п.2.6).

Разом з тим, згідно статті 14 Конституції України право власності на землю набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Відповідно до положень статті 13 Конституції України земля є об'єктом права власності Українського народу, від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Аналогічні за змістом положення містяться і у статті 324 Цивільного кодексу України.

Згідно приписів статті 1 частини 1-ї Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Частиною 2-ю цієї статті передбачено, що у випадках, передбачених законодавчими актами України, до господарського суду мають право також звертатися державні та інші органи, фізичні особи, що не є суб'єктами підприємницької діяльності.