Постанова ВГСУ від 15.03.2017 року у справі №911/5019/15

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 березня 2017 року Справа № 911/5019/15

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючогоМачульського Г.М. (доповідач),суддівРогач Л.І., Кравчука Г.А.,розглянувши у відкритому судовому засіданнікасаційні скаргиВасильківської міської ради Київської області та Товариства з обмеженою відповідальністю "Оцелот"на постановуКиївського апеляційного господарського судувід21.12.2016у справі№911/5019/15Господарського судуКиївської областіза позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "ВЗХ-Полімер"до1.Васильківської міської ради Київської області 2.Товариства з обмеженою відповідальністю "Оцелот" 3.Публічного акціонерного товариства "Промислово-будівельна група "Антарес"провизнання недійсним договору

за участю

- позивача: - відповідача-1: - відповідача-2:1) Каденко А.С. (довіреність від 18.02.2016) 2) Тупало О.П. (директор) Корчинський Б.І. (довіреність від 27.09.2016) Краснящих Б.М. (довіреність від 10.03.2017),

В С Т А Н О В И В:

Звернувшись у суд за даним позовом, Товариство з обмеженою відповідальністю "ВЗХ-Полімер" (далі - позивач) просило визнати недійсним договір про заміну сторони в договорі оренди земельної ділянки зареєстрованого у Книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі від 09.02.2011 за № 321070004000002, який укладено 30.06.2015 між Васильківською міською радою Київської області (далі - відповідач-1), Товариством з обмеженою відповідальністю "Оцелот" (далі - відповідач-2) та Публічним акціонерним товариством "Промислово-будівельна група "Антарес" (далі - відповідач-3).

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що спірний договір порушує права позивача, як власника об'єктів нерухомості, які розташовані на земельній ділянці, яка є об'єктом оренди спірного договору, оскільки позивач своєї згоди на його укладання не давав та він був укладений за відсутності відповідного рішення відповідача-1.

Рішенням Господарського суду Київської області від 30.08.2016 (суддя Шевчук Н.Г.), у задоволенні позову відмовлено.

Оскарженою постановою Київського апеляційного господарського суду від 21.12.2016 (колегія суддів у складі: головуючий суддя - Іоннікова І.А., судді - Тищенко О.В., Тарасенко К.В.), вказане рішення суду скасовано, позов задоволено.

У касаційних скаргах відповідач-1 та відповідач-2 просять скасувати вищевказану постанову суду апеляційної інстанції, а рішення суду першої інстанції залишити в силі, посилаючись на порушення та неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального та процесуального права.

Учасники судового процесу відповідно до приписів статті 1114 Господарського процесуального кодексу України належним чином повідомлялися про день, час і місце розгляду касаційної скарги, однак відповідач-3 не використав наданого законом процесуального права на участь свого представника у судовому засіданні, що не перешкоджає розгляду касаційної скарги.

Переглянувши у касаційному порядку судові рішення, колегія суддів Вищого господарського суду України, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, виходить з наступного.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, 29.04.2004 між Відкритим акціонерним товариством "Васильківський завод холодильників" (продавець), яке в подальшому перейменоване на Відкрите акціонерне товариство "Промислово-будівельна група "Антарес" та позивачем (покупець) було укладено договір купівлі-продажу нежилого приміщення, відповідно до умов якого продавець продав, а покупець придбав належне продавцеві на праві колективної власності нежиле приміщення І-11 корпусу 101, загальною площею 1128,4 кв.м, що знаходиться у місті Василькові Київської області по вул. Соборній, 72. Право власності на вказане майно було зареєстровано 25.04.2008.

31.12.2004 між Васильківською міською радою (орендодавець) та Відкритим акціонерним товариством "Васильківський завод холодильників" (орендар) було укладено договір оренди земельної ділянки, згідно з умовами якого орендодавець надав, а орендар прийняв у строкове платне користування, зокрема земельну ділянку несільськогосподарського призначення по вул. Соборній, площею 11,114 га під існуючими об'єктами нерухомого майна, а саме: під виробничою будівлею - 4,9686 га, під гаражами 0,0198 га, під проходами, проїздами та площадками - 6,1256 га, яка знаходиться в м. Василькові Київської області, згідно рішення 8-ої сесії 24-го скликання відповідача-1 від 13.02.2004 №16-08-ХХІV. Того ж дня означена земельна ділянка, яка знаходиться по вул. Соборній, 72 була передана в оренду за актом приймання-передачі.

09.02.2011 між відповідачем-1 (орендодавець) та Відкритим акціонерним товариством "Промислово-будівельна група "Антарес" (орендар) було укладено договір оренди земельної ділянки, відповідно до умов пункту 1.1 якого орендодавець надав, а орендар прийняв згідно акта приймання-передачі, у строкове платне користування земельну ділянку несільськогосподарського призначення (кадастровий номер 3210700000:11:025:0013), яка знаходиться по вул. Соборна, 72 у м. Василькові Київської області, згідно рішення 6-ої позачергової сесії 6-го скликання Васильківської міської ради від 27.01.2011 №08.06 п/ч-VІ.

Пунктами 2, 3 цього договору, в оренду передається земельна ділянка загальною площею 11,114 га, на якій знаходяться об'єкти нерухомого майна - нежилі приміщення та нежитлові будівлі, які належать орендарю на праві власності, а саме: ремонтний цех корпусу №101, частина №5 корпусу №101, корпус №106 заводоуправління, корпус №102, корпус №102 цех 10, корпус №102 цех 18, склад, котельня, побутові приміщення корпусу 104, нежитлова будівля корпусу №104, склад балонів корпусу №118, будівля трансформаторної підстанції, цокольний поверх будівлі корпусу №107, нежитлова будівля корпусу №107, майновий комплекс корпусу №101 цех 12.

В подальшому за договором купівлі-продажу нерухомого майна від 28.01.2015, укладеного між відповідачем-3 (продавець) та відповідачем-2 (покупець), та згідно акту від 14.04.2015 останній набув у власність нерухоме майно, перелік та місцезнаходження якого відповідає переліку та місцезнаходження майна, яке вказане у зазначеному вище договорі оренди від 09.02.2011.

Судами встановлено, що 30.06.2015 між відповідачем-1 (орендодавець), відповідачем-3 (орендар), та відповідачем-2 (орендар-2), відповідно зокрема до договору купівлі-продажу нерухомого майна від 28.01.2015, укладено спірний договір про заміну сторони в договорі оренди земельної ділянки, зареєстрованого 09.02.2011 в Книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі за №321070004000002, відповідно до умов якого сторони погодились замінити одну із сторін у договорі оренди від 09.02.2011, а саме: передати орендарю-2 усі права та обов'язки орендаря за договором оренди земельної ділянки, зареєстрованого 09.02.2011 в Книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі за №321070004000002.

Згідно витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права від 13.07.2015, орендарем земельної ділянки зазначено відповідача-2, підставою виникнення права вказано договір оренди землі від 09.02.2011 та договір про заміну сторони в цьому договорі від 30.06.2015.

Також встановлено, що відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію прав та їх обтяжень від 10.07.2015, позивач є власником нежитлових приміщень, складів за адресою: Київська область, місто Васильків, вулиця Соборна, будинок 72, а саме: склад - літера СА, загальною площею 981,4 кв.м, матеріал стін: метал; склад - літера СА-1, загальною площею 1726,1 кв.м, матеріал стін: метал; склад - літера СА-1, загальною площею 498 кв.м, матеріал стін: метал; реєстрація права власності на вказане майно здійснена 10.06.2015 на підставі установчого договору, серія та номер: 1-152, виданого 15.05.2015.

Суд першої інстанції відмовляючи у задоволенні позову свій висновок мотивував тим, що спірний договір не суперечить чинному законодавству, а обраний позивачем спосіб захисту свого права є неналежним, відтак відсутні правові підстави для визнання недійсним спірного договору.

Скасовуючи вказане рішення суду, апеляційний суд виходив з того, що оскільки відповідачем-1 не приймалося рішення про передачу в оренду відповідачу-2 земельної ділянки, як того вимагає стаття 124 Земельного кодексу України, спірний договір укладено з порушенням вимог законодавства, що є підставою для визнання його недійсним.

Однак із висновками суду апеляційної інстанції погодитися не можна виходячи із наступного.

Відповідно до приписів частини 1-ї статті 93 Земельного кодексу України та статті 1 Закону України "Про оренду землі" право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

Отже оренда землі передбачає, що орендар платно володіє і користується земельною ділянкою, необхідною йому для підприємницької та інших видів діяльності.

Відтак таке користування не може передбачати використання землі, яка знаходиться під нерухомим майном, що належить іншій особі без волевиявлення останньої, тому право на оренду виникає стосовно тієї земельної ділянки, яка вільна від забудови, що належить іншій особі.