Постанова ВГСУ від 15.03.2016 року у справі №923/498/15

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 березня 2016 року Справа № 923/498/15

Вищий господарський суд України в складі колегії суддів:

Корнілової Ж.О. - головуючого, Овечкіна В.Е., Чернова Є.В.,розглянувши касаційну скаргу приватного акціонерного товариства "Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту" в особі Херсонської філіїна постановуОдеського апеляційного господарського суду від 21.10.2015у справі№ 923/498/15 Господарського суду Херсонської областіза позовомДержавного підприємства "Одеська залізниця"доприватного акціонерного товариства "Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту" в особі Херсонської філії

про стягнення 69530,40 грн.за участю від представників сторінвід позивача: не з'явились,від відповідача: Норець Н.О. (довіреність від 29.12.2015 № 152),ВСТАНОВИВ:

Державне підприємство "Одеська залізниця" у березні 2015 року звернулось до Господарського суду Херсонської області з позовом до приватного акціонерного товариства "Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту" в особі Херсонської філії про стягнення 69530,40 грн. заборгованості.

Рішенням Господарського суду Херсонської області від 30.06.2015 у справі № 923/498/15 (суддя Литвинова В.В.), залишеним без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 21.10.2015 у справі № 923/468/15 (у складі колегії суддів: Журавльова О.О. - головуючого, Савицького Я.Ф., Принцевської Н.М.) позов задоволено в повному обсязі. Стягнуто з приватного акціонерного товариства "Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту" в особі Херсонської філії на користь Державного підприємства "Одеська залізниця" 69530,40 грн. заборгованості та 1827,00 грн. витрат з оплати судового збору.

Не погоджуючись з постановою Одеського апеляційного господарського суду від 21.10.2015 у справі № 923/498/15 Господарського суду Херсонської області, приватне акціонерне товариство "Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту" в особі Херсонської філії звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Херсонської області від 30.06.2015 та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 21.10.2015 у справі № 923/498/15 Господарського суду Херсонської області, і прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

У касаційній скарзі заявник посилається на порушення судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши суддю-доповідача Корнілову Ж.О., обговоривши доводи касаційної скарги, заслухавши представника відповідача, перевіривши правильність застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судами встановлено, що між Державним підприємством "Одеська залізниця" (залізниця) та приватним акціонерним товариством Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту (вантажовідправник) 31.05.2010 укладено договір № 1464094 про організацію перевезень і проведення розрахунків за перевезення та надані залізницею послуги.

Позивачем 02.10.2014 прийнято до перевезення з відправлення № 42450437 тепловоз № 00002037 в ремонт окремим локомотивом, станція призначення: Христинівка Одеської залізниці, одержувач: ТОВ "Укртрансдизель". У графі найменування вантажу, представником вантажовідправника Кулаковою Л.О. в електронному перевізному документі зазначено: "Тепловоз ТЕМ-2 № 2037, підготовлений для спрямування у недіючому стані окремим локомотивом на капітальний ремонт, відповідно до вимог ПТЕ та інструкції про порядок пересилки локомотивів і моторвагонного рухомого складу № 0057 зі швидкістю 60 км/год, згідно з доданим актом ВУ-25 ТО-5 проводилось ТЧ-10".

Залізниця у позовній заяві посилається на те, що відповідачем у вказаній накладній не вказано тяговий локомотив, чим порушено вимоги пункту 19.1. тарифного керівництва № 1, зокрема, за перевезення окремим локомотивом рейкового рухомого складу (крім вагонів) плата визначається за тарифною схемою 28 окремо за локомотив і рейковий рухомий склад.

Відповідно до частини 1 статті 307 Господарського кодексу України, за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Згідно з частиною 2 статті 307 Господарського кодексу України, договір перевезення вантажу укладається в письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням перевізного документа (транспортної накладної, коносамента тощо) відповідно до вимог законодавства. Перевізники зобов'язані забезпечувати вантажовідправників бланками перевізних документів згідно з правилами здійснення відповідних перевезень.

Згідно зі статтею 909 Цивільного кодексу України, за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами). Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору перевезення вантажу.

Суди дійшли до правильного висновку, що між приватним акціонерним товариством Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту (вантажовідправник) та залізницею (перевізник) укладений договір перевезення вантажу на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Укртрансдизель" (вантажоодержувач), оскільки відповідно до вимог частини 2 статті 307 Господарського кодексу України, які кореспондуються з вимогами частини 3 статті 909 Цивільного кодексу України, укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням перевізного документа (транспортної накладної, коносамента тощо) відповідно до вимог законодавства.

Частиною 5 статті 307 Господарського кодексу України встановлено, що умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб'єктів господарювання за цими перевезеннями визначаються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами.

Судами встановлено, що на станції Христинівка Одеської залізниці 06.10.2014 складено акт загальної форми № 49Б, відповідно до якого тепловоз № 00002037 прибув на станцію з окремим локомотивом № 4508. При цьому, в документі вказаний локомотив не зазначено. Недобір склав у сумі 57941,52 грн. Акт складений для стягнення недобору з довідки № 1464094.

На станції Херсон Херсонської залізниці 15.12.2014 складено акт загальної форми 2187, відповідно до якого 02.10.2014 прийнято до перевезення невірно оформлений відправником перевізний документ № 42450437, внаслідок чого виник недобір провізної плати у сумі 57942 грн., без ПДВ. Від погашення заборгованості вантажовідправник відмовився.

Вказані акти загальної форми у передбачений нормами чинного законодавства спосіб не оскаржені, тому докази є належними та допустимими.

Відповідно до пункту 19.1. Збірника тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом у межах України та пов'язані з ними послуги, тарифне керівництво № 1 за перевезення окремим локомотивом рейкового рухомого складу (крім вагонів) плата визначається за тарифною схемою 28 окремо за локомотив і рейковий рухомий склад.

Судами встановлено, що вказана накладна складена вантажовідправником, тому останній несе відповідальність за внесені в накладну відомості.

Акти загальної форми не оскаржені відповідачем та свідчать про наявність заборгованості у розмірі 57942 грн., без ПДВ, тому суд апеляційної інстанції дійшов до правильного висновку, що відповідачем не надано належних доказів, в розумінні статей 32-34 Господарського процесуального кодексу України, на підтвердження відсутності відповідної заборгованості або на підтвердження її погашення.

Таким чином, постанова Одеського апеляційного господарського суду від 21.10.2015 у справі № 923/498/15 Господарського суду Херсонської області підлягає залишенню без змін.

Відповідно до статті 1117 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Доводи скаржника, викладені у касаційній скарзі судова колегія вважає непереконливими і такими, що спростовуються наявними доказами та встановленими матеріалами справи.