ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15 березня 2016 року Справа № 910/7941/14
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Дроботової Т.Б.- головуючого Алєєвої І.В. Рогач Л.І.за участю представників:прокуратуриКоркішко В.М. - старший прокурор Генеральної прокуратури Українипозивача Михайлець О.В. - довіреність від 13.05.2015 рокувідповідачаЗдоренко В.Є. - довіреність від 06.11.2015 рокурозглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Завод КІНАП"на постановувід 13.10.2015 р. Київського апеляційного господарського судуу справі№ 910/7941/14 господарського суду м. Києваза позовомДержавного агентства резерву Українидо Публічного акціонерного товариства "Завод КІНАП" (правонаступник ВАТ "Завод КІНАП")за участюКиївської прокуратури з нагляду за додержанням законів у воєнній сферіпрозобов'язання вчинити дії та стягнення 221 571,00 грн.
В С Т А Н О В И В :
У квітні 2014 р. Державне агентство резерву України звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до ВАТ "Завод КІНАП" про зобов'язання негайно повернути до державного резерву матеріальні цінності, щодо яких встановлено факти незабезпечення зберігання, а саме: латунь ливирна (вторинна) у кількості 3,5 тонна та стягнення штрафних санкцій в сумі 221 571,00 грн., в тому числі 105 000,00 грн. штрафу та 116 571,00 грн. пені, з посиланнями на приписи статей 936, 942, 949, 954 Цивільного кодексу України та статей 11, 12, 14 Закону України "Про державний матеріальний резерв".
Ухвалою господарського суду міста Києва від 17.07.2014 р. у справі №910/7941/14 здійснено заміну відповідача - Відкритого акціонерного товариства "Завод КІНАП" на його правонаступника Публічне акціонерне товариство "Завод КІНАП".
Рішенням господарського суду міста Києва від 17.07.2014 р. (суддя Ващенко Т.М.) позов задоволено повністю. Зобов'язано ПАТ "Завод КІНАП" повернути до державного резерву матеріальні цінності: латунь ливарну (вторинну) у кількості 3,5 (три з половиною) тонни та стягнуто з ПАТ "Завод КІНАП" на користь Державного агентства резерву України 105 000,00 грн. - штрафу та 116 571 - пені.
За апеляційною скаргою ПАТ "Завод КІНАП" Київський апеляційний господарський суд (судді: І.А. Іоннікова, О.В. Тищенко, К.В. Тарасенко), переглянувши рішення господарського суду міста Києва від 17.07.2014 р. в апеляційному порядку, постановою від 10.02.2015 р. залишив його без змін з тих же підстав.
Постановою Вищого господарського суду України від 19.05.2015 р. постанову Київського апеляційного господарського суду від 10.02.2015 року та рішення господарського суду м. Києва від 17.07.2014 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до господарського суду м. Києва, з підстав неповного з'ясування обставин справи, відсутності в матеріалах справи належних доказів визначених приписами норм діючого законодавства та неправильного застосування статті 267 Цивільного кодексу України.
Під час нового розгляду справи ПАТ "Завод КІНАП" подало заяву про застосування строків позовної давності в якій зазначав, що з фактом виявлення відсутності матеріальних цінностей позивач був обізнаний ще з 19.02.1999 року, а тому строк позовної давності за вимогою повернення матеріальних цінностей та стягнення штрафних санкцій закінчився ще 19.02.2002 року.
Також, під час нового розгляду справи ПАТ "Завод КІНАП" у відзиві на позовну заяву просив у задоволенні позову відмовити.
За результатами нового розгляду справи рішенням господарського суду міста Києва (суддя О.М. Спичак) від 20.07.2015 року позов задоволено повністю; зобов'язано ПАТ "Завод КІНАП" повернути до державного резерву матеріальні цінності: латунь ливарну (вторинну) у кількості 3,5 (три з половиною) тонни; стягнуто з ПАТ "Завод КІНАП" на користь Державного агентства резерву України 105 000,00 грн. - штрафу та 116 571 грн. 00 коп. - пені та стягнуто з ПАТ "Завод КІНАП" в доход Державного бюджету України 6 531 грн. 42 коп. - витрат по сплаті судового збору.
Суд першої інстанції дійшов висновку, що:
- відповідач зобов'язаний був зберігати матеріальні цінності мобілізаційного резерву до моменту зняття з нього в установленому порядку мобілізаційного завдання, чого ним дотримано не було, спірні цінності матеріального резерву були ним самовільно відчужені;
- матеріали справи не містять належних та допустимих доказів віднесення спірних цінностей матеріального резерву до мобілізаційного завдання 1986 року;
- відсутність належних та допустимих доказів фактичної передачі ПАТ "Завод КІНАП" на зберігання спірних матеріальних цінностей та номенклатури, затвердженої Держпланом СРСР від 26.06.88 № В-2814сс, не спростовує факту наявності і накопичення у відповідача матеріальних цінностей згідно із наведеним переліком, зокрема: латунь ливарна вторинна - 3,5т згідно із звітом - збережувальним зобов'язанням про наявність матеріальних цінностей 2351/3 від 06.02.02, поданим відповідачем до Державної комісії з державного матеріального резерву, станом на 20.01.2002;
- доказів наявності у відповідача або ж реалізації в установленому порядку вказаних цінностей державного матеріального резерву, суду не надано, як не надано і доказів припинення у встановленому порядку права державної власності на цінності матеріального резерву - латунь ливарну вторинну у кількості 3,5т;
- здійснивши перерахунок пред'явлених до стягнення позивачем з відповідача штрафу та пені, судом встановлено, що їх розмір становить 105 000,00 грн. та 116 571,00 грн., відповідно;
- позовна давність не поширюється на вимоги Державного агентства України, що реалізує державну політику у сфері державного матеріального резерву, стосовно виконання зобов'язань, що випливають із Закону України "Про державний матеріальний резерв", а тому підстави для застосування до вимог позивача загального та спеціального (скороченого) строків позовної давності у суду відсутні.
За апеляційною скаргою ПАТ "Завод КІНАП" Київський апеляційний господарський суд (судді: Л.М. Ропій, Н.Ф. Калатай, В.І. Рябуха), переглянувши рішення господарського суду міста Києва від 20.07.2015 р. в апеляційному порядку, постановою від 13.10.2015 р. рішення Господарського суду міста Києва від 20.07.2015 у справі № 910/7941/14 скасував частково і прийняв нове рішення; позов задовольнив частково; зобов'язав ПАТ"Завод КІНАП" повернути до державного резерву матеріальні цінності: латунь ливарну (вторинну) у кількості 3,5 (три з половиною) тонни; стягнув з ПАТ "Завод "КІНАП" на користь Державного агентства резерву України 105 000,00 грн. штрафу та 116 553,45 грн. пені; стягнув з ПАТ "Завод КІНАП" (04073, м. Київ, вул. Фрунзе, б. 160; ідентифікаційний код 14311850) в доход Державного бюджету України 6 531,07 грн. судового збору
В решті позову відмовив.
Мотивуючи скасування рішення в частині стягнення пені суд апеляційної інстанції зазначив, що останній не погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що розмір пені за період з 12.01.2008 по 17.04.2014 становить 116 571,00 грн., оскільки, перевіривши розрахунок позивача, апеляційною інстанцією встановлено, що правильним розміром пені є сума 116 553,45 грн.
Крім того, судова колегія вважає за необхідне зазначити, що під час здійснення апеляційного провадження, а саме 08.09.2015 року ПАТ "Завод "КІНАП" було подано клопотання про призначення судово - економічної експертизи, в задоволенні якого було відмовлено про що зазначено у постанові суду апеляційної інстанції.
ПАТ "Завод КІНАП" подало до Вищого господарського суду України касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення господарського суду м. Києва від 20 липня 2015 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 13 жовтня 2015 року, та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову, обґрунтовуючи доводи касаційної скарги порушенням судами норм матеріального та процесуального права.
Заявник у касаційній скарзі, вказує на те, що станом на початок та кінець 2002 року у відповідача були відсутні матеріальні цінності мобрезерву й на вказану обставину останній неодноразово звертав увагу суд першої та апеляційної інстанції.
Також скаржник зазначає, що як позивачем так й прокурором під час нового розгляду справи не було надано жодних належних доказів закладення матеріальних цінностей.
Крім того, на думку скаржника, суди всупереч нормам матеріального та процесуального права не прийняв до уваги доводи заявника про застосування строків позовної давності до спірних правовідносин. Скаржник зазначав, що з фактом виявлення відсутності матеріальних цінностей позивач був обізнаний ще з 19.02.1999 року, а тому строк позовної давності за вимогою повернення матеріальних цінностей та стягнення штрафних санкцій закінчився ще 19.02.2002 року.
Сервіси для юристів