Постанова ВГСУ від 15.02.2024 року у справі №645/3207/21

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 лютого 2024 року

м. Київ

справа № 645/3207/21

провадження № 51-5391км23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного кримінального суду:

головуюча ОСОБА_1 ,

судді ОСОБА_2 ,

ОСОБА_3 ,

секретар судового засідання ОСОБА_4 ,

учасники судового провадження:

прокурор ОСОБА_5 ,

захисник ОСОБА_6 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу засудженого ОСОБА_7 на вирок Полтавського апеляційного суду від 12 липня 2023 року в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12021220460000289, стосовно

ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який народився в м. Світловодську Кіровоградської області, проживає в АДРЕСА_1 ,

засудженого за вчинення злочину, передбаченого ч. 2 ст. 307 Кримінального кодексу України (далі - КК України).

Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі зі змінами засуджений ОСОБА_7 , посилаючись на істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідність призначеного покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та його особі через суворість, виклав вимогу до суду касаційної інстанції (далі - Суду) про скасування вироку апеляційного суду та призначення нового розгляду в суді апеляційної інстанції.

Свої доводи засуджений мотивує тим, що апеляційний суд розглянув провадження упереджено, призначив йому явно несправедливе покарання.

Зазначає, що суд першої інстанції правильно встановив наявність обставин, які пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь суспільної небезпеки вчиненого кримінального правопорушення, зокрема це щире каяття й активне сприяння розкриттю злочину, адже саме за його допомогою було виявлено всі місця закладок. З огляду на це суд першої інстанції призначив йому покарання із застосуванням ст. 69 КК України нижче від найнижчої межі, передбаченої санкцією ч. 2 ст. 307 КК України. Крім того, він добровільно, за власною ініціативою перерахував внесену заставу у сумі 90 800 грн на підтримку Збройних Сил України (далі - ЗСУ). Ураховуючи його поведінку під час досудового розслідування та судового розгляду, відсутність попередніх судимостей та обставин, які б обтяжували покарання,суд обґрунтовано звільнив йогона підставі ст. 75 КК України від відбування покарання з випробуванням.

Стверджує, що всупереч загальним засадам кримінального провадження апеляційний суд дійшов необґрунтованого висновку про застосування судом закону, який не підлягає застосуванню, - ст. 69 КК України, без дослідження доказів, у тому числі конкретних обставин провадження та даних, що характеризують його особу, які суд мав оцінити відповідно до вимог ст. 94 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК України).

Зміст судових рішень, у тому числі оскарженого, і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини