Постанова ВГСУ від 15.02.2017 року у справі №910/8970/16

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 лютого 2017 року Справа № 910/8970/16

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Коробенка Г.П. - головуючого (доповідач), Кравчука Г.А., Мачульського Г.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали касаційної скарги Заступника Генерального прокурора України - Головного військового прокурора на постанову Київського апеляційного господарського суду від 17.11.2016у справі№910/8970/16 Господарського суду міста Києваза позовомЗаступника Генерального прокурора України - Головного військового прокурора в інтересах держави в особі Міністерства оборони УкраїнидоТовариства з обмеженою відповідальністю "ІСО"простягнення 1 080 266,76 грн. У судовому засіданні взяли участь представники:

від прокуратури: Волошенюк О.Г. (прокурор відділу);

від позивача: Кривошей Д.А. (представник за дов. від 04.11.2016);

від відповідача: Литвин В.В. (представник за дов. від 17.01.2017);

Музика М.В. (представник за дов. від 24.01.2017);

В С Т А Н О В И В:

Заступник Генерального прокурора України - Головного військового прокурора в інтересах держави в особі Міністерства оборони України (далі - позивач) звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ІСО" (далі - відповідач) про стягнення з відповідача на користь позивача 1 080 266,76 грн., з яких 397 787,76 грн - пеня та 682 479,00 грн - штраф.

Позовні вимоги обґрунтовувались порушенням відповідачем строків поставки товару за договором поставки для державних потреб матеріально-технічних засобів речової служби (за кошти Державного бюджету України) №286/3/15/544.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 14.06.2016 року позов задоволено частково. Присуджено до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "ІСО" на користь Міністерства оборони України штрафні санкції в сумі 529 408, 71 грн. В іншій частині позову відмовлено.

Київський апеляційний господарський суд постановою від 17.11.2016 року, рішення суду першої інстанції змінив в частині стягнення штрафних санкцій та судового збору, виклавши дану частину в наступній редакції.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ІСО" (01023, м. Київ, вулиця Червоноармійська, будинок 139, офіс 345, ідентифікаційний код: 35920687) на користь Міністерства оборони України (03168, м. Київ, проспект Повітрофлотський, 6, код ЄДРПОУ 00034022) штрафні санкції в розмірі 51088,43 (п'ятдесят одна тисяча вісімдесят вісім) грн. 43 коп.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ІСО" (01023, м. Київ, вулиця Червоноармійська, будинок 139, офіс 345, ідентифікаційний код: 35920687) на користь Генеральної прокуратури України (01011, м. Київ, вулиця Різницька, будинок 13/15, ідентифікаційний код: 00034051, р/р 35211001000164, МФО 280172) витрати по сплаті судового збору в розмірі 4935,74 грн (чотири тисячі дев'ятсот тридцять п'ять гривен) 74 коп.

В іншій частині рішення залишив без змін.

Апеляційний суд розстрочив виконання рішення Господарського суду міста Києва від 14.06.2016 року у справі №910/8970/16 зі сплатою рівними частинами по 4257,36 грн з грудня 2016 по листопад 2017 року.

Заступник Генерального прокурора України - Головного військового прокурора звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою у якій просить суд постанову у справі скасувати, а рішення місцевого суду залишити без змін. Скаржник посилається на те, що в порушення ст.231 Господарського кодексу України судом не враховано, що штраф необхідно було нараховувати на підставі п.7.3.3 договору, тобто з вартості всього договору, а не вартості непоставленого товару. Окрім того скаржник вважає, що апеляційним судом помилково виключено один день понеділок 21.12.2015 року з розрахунку пені і штрафу, оскільки сторони погодили, що останнім днем виконання зобов'язання є саме 20.12.2015 року - неділя. Вказує скаржник і на те, що судом безпідставно розстрочено стягнення штрафних санкцій, позаяк виняткові обставини для цього в розумінні ст. 121 Господарського процесуального кодексу України відсутні. Також скаржник вказує, що судом не було досліджено фінансові результати діяльності відповідача за І-ІІІ квартали 2016 року для встановлення можливості виконання останнім постанови у справі без зменшення нарахованих пені та штрафу на 90%. При цьому скаржник посилається на правову позицію Вищого господарського суду України у постанові від 09.11.2016 зі справи №914/1488/15, а також вказує на те, що апеляційним судом невірно стягнуто з відповідача судовий збір.

Товариство з обмеженою відповідальністю "ІСО" у відзиві на касаційну скаргу просить в задоволенні касаційної скарги відмовити, постанову Київського апеляційного господарського суду від 17.11.2016 року залишити в силі з підстав, викладених у відзиві.

Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального та процесуального права при винесенні оспорюваної постанови, знаходить необхідним в задоволенні касаційної скарги відмовити, враховуючи наступне.

При розгляді даної справи апеляційним судом встановлено, що між Товариством з обмеженою відповідальністю "ІСО" (постачальник) та Міністерством оборони України (замовник) 30.10.2015 року було укладено договір № 286/3/15/544 про поставку для державних потреб матеріально-технічних засобів речової служби (за кошти Державного бюджету України), відповідно до умов якого постачальник зобов'язався у 2015 році (до 20.12.2015 року (включно)) поставити замовнику вироби текстильні готові (спальний мішок) у кількості 15000 штук загальною вартістю 9 749 700, грн, в т.ч. ПДВ (далі - товар), а замовник зобов'язався забезпечити приймання та оплату товару в асортименті, кількості, у строки (терміни), вказані у цьому договорі.

На виконання умов договору відповідачем було поставлено, а позивачем прийнято 7 700 штук виробів.

Однак, за актами №4 від 24.12.2015 року і №5 від 28.12.2015 року відповідачем поставлено товар з порушенням строку виконання зобов'язання, а 4 000 шт. мішків спальних до 31.12.2015 року відповідачем не поставлено.

Відповідно до п. 7.1 договору у разі невиконання або неналежного виконання своїх зобов'язань за договором сторони несуть відповідальність, передбачену законами та цим договором.

Згідно з п. 7.3.3 договору, за порушення строків виконання зобов'язання постачальник сплачує пеню в розмірі 1 відсотка від вартості непоставленого товару за кожну добу затримки, а за прострочення понад 10 днів з постачальника додатково стягується штраф у розмірі 7 відсотків вказаної вартості договору.

У зв'язку з неналежним виконання умов договору щодо поставки продукції, позивач просив суд стягнути з відповідача пеню в розмірі 397 787,76 грн та штраф в розмірі 682 479,00 грн.

Згідно з п. 1 ст. 265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.